| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Еіектроенцефалографічні ознаки досить лабільні, але можуть відбивати кіркову нейродинаміку. Біоелектрична активність мозку в ранній період травми характеризуєть¬ся дифузним зниженням або сповільненням дельта-рит-му. На тлі дифузних змін електричної активності вогни¬щеві симптоми можуть бути замасковані, проте поступово, з поліпшенням стану, патологічна активність у вигляді повільних хвиль концентрується у вогнищі максимально¬го ураження мозку. Як правило, відразу після травми не помітно зміщення серединного М-еха. У разі розвитку набряку мозку навколо вогнища контузії можливе зміщен¬ня М-еха, через що виникає потреба в проведенні додат¬кових досліджень (комп'ютерної, магнітно-резонансної то¬мографії, ангіографії) для диференціальної діагностики з компресією мозку, яку може спричинити внутрішньоче¬репна гематома. Найінформативнішим методом виявлення вогнищ кон¬тузії, визначення їх розмірів і локалізації є комп'ютерна томографія. У разі забиття мозку середнього ступеня у більшості травмованих виявляють вогнищеві зміни у виг¬ляді некомпактно розташованих у зоні зниженої щільності високощільних дрібних включень або спостерігається по¬мірне гомогенне підвищення щільності, що свідчить про наявність дрібних крововиливів у зоні забиття або по¬мірне геморагічне просякнення мозкової тканини без гру¬бої її деструкції.
У разі забиття тяжкого ступеня вогнища ураження мозку виявляють у вигляді зони неоднорідного підвищення щільності (об'єм детриту значно переважає кількість крові) або значних за розмірами і поширенням у глибину мозку вогнищ інтенсивного гомогенного підвищення щільності з нечіткими межами (об'єм детриту менший за кількість крові, що вилилась, і об'єм згустків).
Діагностика забиття головного мозку часто усклад¬нена, особливо під час первинного обстеження потерпі¬лого. Іноді остаточний діагноз встановлюють лише на час виписування хворого із стаціонару. У зв'язку з цим ос¬новним завданням є проведення комплексного обстежен¬ня, порівняння отриманих результатів, проведення дос¬ліджень у динаміці захворювання.
Лікування. У разі забиття головного мозку легкого ступеня тактика лікування така сама, як і у разі струсу мозку. В тяжких випадках лікувальні заходи спрямовані передусім на нормалізацію дихання, серцевої діяльності, обміну речовин, особливо водно-електролітного, темпе¬ратури тіла, нервових реакцій. Важливе значення має за¬безпечення режиму і повноцінного харчування!- Щоб за¬побігти вираженим перифокальним процесам, хірургічним шляхом видаляють по можливості всі некротизовані тка¬нини. Спроби резекції уражених зон до меж неушкод-жених мозкових тканин повинні бути категорично від¬кинуті.
Уразі порушення дихання лікування має бути спрямо¬ване на відновлення і стабілізацію спонтанного дихання, за потреби слід забезпечувати нормальну вентиляцію ле¬генів штучним шляхом. Щоб відновити прохідність ди¬хальних шляхів, ретельно відсмоктують вміст із порож¬нини рота та носової частини горла. У разі западання язика висувають нижню щелепу, язик фіксують язико-тримачем. Якщо ці заходи не ефективні, показана інтуба-ція (у перші 1 — 3 доби), іноді — трахеостомія, що дає змогу систематично проводити санацію трахеобронхіа-льного дерева і за показанням — штучну вентиляцію ле¬генів. Рання профілактика легеневих ускладнень має ви¬нятково важливе значення і часто є запорукою сприятли¬вого завершення тяжкої травми.
Ефективною є дихальна гімнастика у поєднанні з дре¬нуванням дихальних шляхів. Для цього через 2 — 3 хв піс¬ля введення у трахеостому розчину натрію гідрокарбо¬нату з гліцерином піднімають ніжний кінець ліжка на 30—50 хв. У такому положенні відсмоктують вміст, після чого в трахею вводять розчин антибіотиків і проводять інгаляцію. Цю маніпуляцію повторюють 3 — 4 рази на добу. Внутрішню трахеостомічну трубку періодично ви¬даляють, дотримуючи асептики, механічно очищають і кип'ятять. Важливими у профілактиці пневмонії є ма¬саж грудної клітки, а також перекладання хворого в ліжку кілька разів на добу. Для боротьби з недостатністю кровообігу показані за¬соби, що стимулюють функцію міокарда та підвищують судинний тонус (корглікон, кальцію хлорид, АТФ, кокар-боксилаза). Якщо виражена тахікардія, застосовують но-вокаїнамід. Для зниження артеріального тиску викорис¬товують нейролептичні засоби (аміназин, дроперидол), дипразин тощо. Уразі значної стійкості артеріальної гіпер¬тензії додають гангліоблокатори (пентамін), спазмолітичні та симпатолітичні засоби.
Оскільки при температурі тіла понад 38" С пригнічується діяльність ендокринних залоз, посилюється розпад білків, метаболічні порушення, слід застосовувати жарознижу¬вальні засоби. Призначають 50% розчин анальгіну в ком¬бінації з нейролептиками, холод на магістральні судини (міхури з льодом на пахову і пахвинну ділянки), обгор¬тання вологими холодними простирадлами, обдування вентилятором. Знижувати температуру тіла нижче за нор¬мальну недоцільно.
У разі забиття тяжкого ступеня вогнища ураження мозку виявляють у вигляді зони неоднорідного підвищення щільності (об'єм детриту значно переважає кількість крові) або значних за розмірами і поширенням у глибину мозку вогнищ інтенсивного гомогенного підвищення щільності з нечіткими межами (об'єм детриту менший за кількість крові, що вилилась, і об'єм згустків).
Діагностика забиття головного мозку часто усклад¬нена, особливо під час первинного обстеження потерпі¬лого. Іноді остаточний діагноз встановлюють лише на час виписування хворого із стаціонару. У зв'язку з цим ос¬новним завданням є проведення комплексного обстежен¬ня, порівняння отриманих результатів, проведення дос¬ліджень у динаміці захворювання.
Лікування. У разі забиття головного мозку легкого ступеня тактика лікування така сама, як і у разі струсу мозку. В тяжких випадках лікувальні заходи спрямовані передусім на нормалізацію дихання, серцевої діяльності, обміну речовин, особливо водно-електролітного, темпе¬ратури тіла, нервових реакцій. Важливе значення має за¬безпечення режиму і повноцінного харчування!- Щоб за¬побігти вираженим перифокальним процесам, хірургічним шляхом видаляють по можливості всі некротизовані тка¬нини. Спроби резекції уражених зон до меж неушкод-жених мозкових тканин повинні бути категорично від¬кинуті.
Уразі порушення дихання лікування має бути спрямо¬ване на відновлення і стабілізацію спонтанного дихання, за потреби слід забезпечувати нормальну вентиляцію ле¬генів штучним шляхом. Щоб відновити прохідність ди¬хальних шляхів, ретельно відсмоктують вміст із порож¬нини рота та носової частини горла. У разі западання язика висувають нижню щелепу, язик фіксують язико-тримачем. Якщо ці заходи не ефективні, показана інтуба-ція (у перші 1 — 3 доби), іноді — трахеостомія, що дає змогу систематично проводити санацію трахеобронхіа-льного дерева і за показанням — штучну вентиляцію ле¬генів. Рання профілактика легеневих ускладнень має ви¬нятково важливе значення і часто є запорукою сприятли¬вого завершення тяжкої травми.
Ефективною є дихальна гімнастика у поєднанні з дре¬нуванням дихальних шляхів. Для цього через 2 — 3 хв піс¬ля введення у трахеостому розчину натрію гідрокарбо¬нату з гліцерином піднімають ніжний кінець ліжка на 30—50 хв. У такому положенні відсмоктують вміст, після чого в трахею вводять розчин антибіотиків і проводять інгаляцію. Цю маніпуляцію повторюють 3 — 4 рази на добу. Внутрішню трахеостомічну трубку періодично ви¬даляють, дотримуючи асептики, механічно очищають і кип'ятять. Важливими у профілактиці пневмонії є ма¬саж грудної клітки, а також перекладання хворого в ліжку кілька разів на добу. Для боротьби з недостатністю кровообігу показані за¬соби, що стимулюють функцію міокарда та підвищують судинний тонус (корглікон, кальцію хлорид, АТФ, кокар-боксилаза). Якщо виражена тахікардія, застосовують но-вокаїнамід. Для зниження артеріального тиску викорис¬товують нейролептичні засоби (аміназин, дроперидол), дипразин тощо. Уразі значної стійкості артеріальної гіпер¬тензії додають гангліоблокатори (пентамін), спазмолітичні та симпатолітичні засоби.
Оскільки при температурі тіла понад 38" С пригнічується діяльність ендокринних залоз, посилюється розпад білків, метаболічні порушення, слід застосовувати жарознижу¬вальні засоби. Призначають 50% розчин анальгіну в ком¬бінації з нейролептиками, холод на магістральні судини (міхури з льодом на пахову і пахвинну ділянки), обгор¬тання вологими холодними простирадлами, обдування вентилятором. Знижувати температуру тіла нижче за нор¬мальну недоцільно.