| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
У подальшому тривала кома переходить у стійкий або такий, що минає вегетативний стан, про появу якого свід¬чить розплющування очей спонтанне або у відповідь на подразнення. Вегетативний стан триває від кількох діб до кількох місяців. Характеризується симптомами функціо¬нального та (або) анатомічного роз'єднання великих пів¬куль і стовбура мозку. За відсутності проявів діяльності первинно грубо ушкодженої кори великого мозку роз¬гальмовуються підкіркові, орально-стовбуровІ, каудаль-но-стовбуровІ і спінальні механізми, що виявляється не¬звичайною різноманітністю і динамічністю окорухових, зіничних, оральних, бульбарних, пірамідних і екстрапіра-мідних феноменів. Це парадоксальне розширення зіниць на світло, плаваючі очні яблука в горизонтальній і верти¬кальній площинах, спазм погляду (частіше вниз), тризм, синкінез — жування, смоктання, скрегіт зубами, по¬зіхальні і ковтальні автоматизми, привідні тонічні спазми в кінцівках, оберти тулуба і голови, рухові стереотипії, тремор рук тощо.
Після виходу з вегетативного стану неврологічні симп¬томи роз'єднання змінюються переважно симптомами випадання. Головним серед них є екстрапірамідальний синдром (скутість, гіпомімія, брадикінезія, гіперкінези, дискоординація) в поєднанні з психічними порушення¬ми (неохайність, акінезія, недоумство, агресивність, дра¬тівливість).
Комп'ютерно-томографічна картина дифузного аксонального ушкодження змінюється з часом. У період ко¬матозного стану визначається збільшення об'єму мозку (за рахунок набряку—набухання) із стисненням шлуночків і цистерн. На цьому тлі виявляють дифузні дрібновогни-щеві крововиливи в білій речовині півкуль, мозолястому тілі, підкіркових структурах і стовбурі мозку.
На етапі вегетативного стану і під час виходу з нього вогнища підвищеної щільності (геморагії) стають гіподензивними, зникає набряк, спостерігається дифузна атро¬фія мозку.
Лікувальна тактика у разі дифузного аксонального ушкодження така сама, як і у разі забиття головного мозку тяжкого ступеня.
СТИСНЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Стиснення головного мозку вини¬кає в момент травми (втиснений перелом) або розвиваєть¬ся у період формування гематоми. Стиснення (компре¬сія) головного мозку зумовлюється втисненим переломом, внутрішньочерепною гематомою, субдуральною гігромою, агресивним набряком — набуханням мозку навколо вог¬нища забиття, пневмоцефалією. 3а часом виникнення загрозливих клінічних ознак після черепно-мозкової травми розрізняють стиснення мозку: гостре — протягом доби; підгостр протягом 2 тиж. (2—І4 діб); хронічне — після 2 тиж. Як правило, стиснення мозку пов'язане Із забиттям. Найчастіше ділянка стиснення і місце забиття збігають¬ся. Іноді вогнище забиття мозку відповідає місцю нане¬сення травми, а гематома формується у протилежному відділі мозку. Втиснений перелом визначають пальпаторно і візуаль¬но. Проте для остаточного діагнозу потрібне рентгено¬графічне дослідження, яке, крім локалізації перелому, допомагає встановити розміри відламків та глибину про¬никнення їх у порожнину черепа. За значного стиснен¬ня можуть спостерігатися симптоми вогнищевого ура¬ження мозку, в деяких випадках внаслідок подразнення кори^великого мозку відламками кістки виникають епі¬лептичні припадкщ-Якщо відламки втиснуті не менше, ніж на товщину кістки, і навіть немає будь-яких клінічних проявів, перелом підлягає хірургічній корекції. Особли¬во не стосується хворих дитячого віку, оскільки стис¬нення мозку може спричинити виникнення патологіч¬ного вогнища і стати пусковим механізмом епілептичних припадків та інших ускладнень. Репозиція втиснутих від¬ламків черепа повинна забезпечуватися якомога раніше, відтягувати хірургічне втручання можна лише у разі тяж¬кого загального стану потерпілого з порушенням життє¬во важливих функцій. Винятком для хірургічної корекції є втиснений перелом зовнішньої стінки лобової пазухи, оскільки при цьому не буває компресії мозку. Проте якщо їиникає косметичний дефект, хірургічне втручання вкрай лотрібне. Стиснення мозку внаслідок втисненого пере¬лому (без гематоми) небезпеки для життя, як правило, не становить.
Після виходу з вегетативного стану неврологічні симп¬томи роз'єднання змінюються переважно симптомами випадання. Головним серед них є екстрапірамідальний синдром (скутість, гіпомімія, брадикінезія, гіперкінези, дискоординація) в поєднанні з психічними порушення¬ми (неохайність, акінезія, недоумство, агресивність, дра¬тівливість).
Комп'ютерно-томографічна картина дифузного аксонального ушкодження змінюється з часом. У період ко¬матозного стану визначається збільшення об'єму мозку (за рахунок набряку—набухання) із стисненням шлуночків і цистерн. На цьому тлі виявляють дифузні дрібновогни-щеві крововиливи в білій речовині півкуль, мозолястому тілі, підкіркових структурах і стовбурі мозку.
На етапі вегетативного стану і під час виходу з нього вогнища підвищеної щільності (геморагії) стають гіподензивними, зникає набряк, спостерігається дифузна атро¬фія мозку.
Лікувальна тактика у разі дифузного аксонального ушкодження така сама, як і у разі забиття головного мозку тяжкого ступеня.
СТИСНЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Стиснення головного мозку вини¬кає в момент травми (втиснений перелом) або розвиваєть¬ся у період формування гематоми. Стиснення (компре¬сія) головного мозку зумовлюється втисненим переломом, внутрішньочерепною гематомою, субдуральною гігромою, агресивним набряком — набуханням мозку навколо вог¬нища забиття, пневмоцефалією. 3а часом виникнення загрозливих клінічних ознак після черепно-мозкової травми розрізняють стиснення мозку: гостре — протягом доби; підгостр протягом 2 тиж. (2—І4 діб); хронічне — після 2 тиж. Як правило, стиснення мозку пов'язане Із забиттям. Найчастіше ділянка стиснення і місце забиття збігають¬ся. Іноді вогнище забиття мозку відповідає місцю нане¬сення травми, а гематома формується у протилежному відділі мозку. Втиснений перелом визначають пальпаторно і візуаль¬но. Проте для остаточного діагнозу потрібне рентгено¬графічне дослідження, яке, крім локалізації перелому, допомагає встановити розміри відламків та глибину про¬никнення їх у порожнину черепа. За значного стиснен¬ня можуть спостерігатися симптоми вогнищевого ура¬ження мозку, в деяких випадках внаслідок подразнення кори^великого мозку відламками кістки виникають епі¬лептичні припадкщ-Якщо відламки втиснуті не менше, ніж на товщину кістки, і навіть немає будь-яких клінічних проявів, перелом підлягає хірургічній корекції. Особли¬во не стосується хворих дитячого віку, оскільки стис¬нення мозку може спричинити виникнення патологіч¬ного вогнища і стати пусковим механізмом епілептичних припадків та інших ускладнень. Репозиція втиснутих від¬ламків черепа повинна забезпечуватися якомога раніше, відтягувати хірургічне втручання можна лише у разі тяж¬кого загального стану потерпілого з порушенням життє¬во важливих функцій. Винятком для хірургічної корекції є втиснений перелом зовнішньої стінки лобової пазухи, оскільки при цьому не буває компресії мозку. Проте якщо їиникає косметичний дефект, хірургічне втручання вкрай лотрібне. Стиснення мозку внаслідок втисненого пере¬лому (без гематоми) небезпеки для життя, як правило, не становить.