| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Небезпечними є стиснення мозку, спричинені крово¬виливами на обмеженій ділянці внутрішньочерепного про¬стору — гематомами, що трапляються у 2—16% випадків черепно-мозкової травми. Прямої залежності між тяжкі¬стю травми та виникненням гематоми нема. Часто великі гематоми виникають у разі легкої травми, навіть без не¬притомності (удар рукою або боксерською рукавичкою по голові, випадковий удар об твердий предмет або різкий рух головою), і навпаки, за тяжкої травми внутрішньоче¬репної гематоми може не бути. Внутрішньочерепна гема¬тома виникає у перші хвилини чи години після травми, проте синдром стиснення мозку виявляється не зразу. Вважають, що клінічна картина стиснення мозку, спри¬чиненого гематомою, починає розвиватися тоді, коли різниця між місткістю черепа та об'ємом мозку стає мен¬шою від 8% (у нормі вона становить 8—15%). Травматична гематома може бути одиничною (частіше) і множинною. Множинні гематоми можуть розташовува¬тись пошарово (одна під одною), головним чином уділянні впливу травмівного чинника (наприклад, епі- та субду-ральна або внутрішньомозкова гематоми) або в різних відділах внутрішньочерепного простору — поряд чи в діа¬метрально протилежних відділах. У такому разі одночас¬но можуть виникати дві чи більше субдуральних гематом або одна субдуральна, а інша внутрішньомозкова тощо. Для стиснення головного мозку, спричиненого внутрі¬шньочерепною гематомою, характерна фазність перебігу процесу: 1) черепно-мозкова травма із відповідною за-гальномозковою, вегетативною та вогнищевою невроло¬гічною симптоматикою; 2) світлий проміжок — час від початку кровотечі до появи симптомів стиснення мозку гематомою (тривалість його залежить від джерела і швид¬кості кровотечі, локалізації гематоми, об'єму резервних внутрішньочерепних просторів); 3) прогресуюче погіршен¬ня стану хворого з наростанням загально мозкових (поява або поглиблення розладів свідомості, посилення голов¬ного болю, повторне блювання, психомоторне збуджен¬ня), вогнищевих (поява чи поглиблення геміпарезу, од¬нобічного мідріазу, фокальних епілептичних припадків тощо) і дислокаційних (окорухові порушення, двобічні патологічні знаки, кома, порушення дихання і серцевої діяль¬ності) симптомів
Залежно від тла (струс, забиття мозку різного ступеня), на якому розвивається травматичне стиснення, світлий проміжок може бути розгорнутим, стертим або його може не бути зовсім, клінічним перебігом травматичну гематому поділяють на гостру, підгостру.та хронічну. У разі гострої гематоми стан потерпілого прогресивно погіршується. Якщо після травми розвивається кома, то глибина її поступово збільшується. Якщо стан потерпі¬лого відразу після травми був відносно задовільним, то за гострого перебігу гематоми він швидко погіршується, оглушення переходить у сопор, а потім у кому. Інша динаміка спостерігається у разі підгострого і хро¬нічного перебігу гематоми. Тут досить важливою клінічною особливістю є наявність світлого проміжку, який може тривати кілька діб, тижнів і навіть місяців. Зі збільшен¬ням гематоми виснаженням компенсаторних механізмів, наростанням венозного застою, набряку та набухання мозку після світлого проміжку з'являються симптоми внут¬рішньочерепної гіпертензії — головний біль, нудота, блю¬вання (частіше на висоті головного болю зранку), рухо¬вий неспокій, збудження, безсоння, галюцинації, марення. Надалі швидко настає погіршення загального стану, хворі стають апатичними, млявими, потім впадають у патоло¬гічну сонливість, яка змінюється сопорозним або кома¬тозним станом. Рано з'являються вогнищеві симптоми, насамперед моно- та геміпарез, судомні припадки, зни¬жуються черевні, потім сухожилкові рефлексиМїа боці, що протилежний до гематоми, виникають пірамідні па¬тологічні симптоми, зниження чутливості. Патогномонічним і другим за значенням симптомом є однобічне розширення зіниці, частіше на боці гематоми. Через 3 доби після травми можуть з'являтися застійні дис¬ки зорових нервів. Тиск цереброспінальної рідини пере¬важно підвищений, іноді нормальний або знижений, го¬ловним чином у хворих старшого віку. Зниження тиску може бути зумовлене також дегідратаційною терапією. Таким чином, підвищення тиску цереброспінальної ріди¬ни дає підстави припускати розвиток внутрішньочереп¬ної гематоми, проте зниження тиску не заперечує її на¬явності. У цереброспінальній рідині в перші доби після травми може виявлятися домішка крові, пізніше визна¬чається ксантохромія.
Залежно від тла (струс, забиття мозку різного ступеня), на якому розвивається травматичне стиснення, світлий проміжок може бути розгорнутим, стертим або його може не бути зовсім, клінічним перебігом травматичну гематому поділяють на гостру, підгостру.та хронічну. У разі гострої гематоми стан потерпілого прогресивно погіршується. Якщо після травми розвивається кома, то глибина її поступово збільшується. Якщо стан потерпі¬лого відразу після травми був відносно задовільним, то за гострого перебігу гематоми він швидко погіршується, оглушення переходить у сопор, а потім у кому. Інша динаміка спостерігається у разі підгострого і хро¬нічного перебігу гематоми. Тут досить важливою клінічною особливістю є наявність світлого проміжку, який може тривати кілька діб, тижнів і навіть місяців. Зі збільшен¬ням гематоми виснаженням компенсаторних механізмів, наростанням венозного застою, набряку та набухання мозку після світлого проміжку з'являються симптоми внут¬рішньочерепної гіпертензії — головний біль, нудота, блю¬вання (частіше на висоті головного болю зранку), рухо¬вий неспокій, збудження, безсоння, галюцинації, марення. Надалі швидко настає погіршення загального стану, хворі стають апатичними, млявими, потім впадають у патоло¬гічну сонливість, яка змінюється сопорозним або кома¬тозним станом. Рано з'являються вогнищеві симптоми, насамперед моно- та геміпарез, судомні припадки, зни¬жуються черевні, потім сухожилкові рефлексиМїа боці, що протилежний до гематоми, виникають пірамідні па¬тологічні симптоми, зниження чутливості. Патогномонічним і другим за значенням симптомом є однобічне розширення зіниці, частіше на боці гематоми. Через 3 доби після травми можуть з'являтися застійні дис¬ки зорових нервів. Тиск цереброспінальної рідини пере¬важно підвищений, іноді нормальний або знижений, го¬ловним чином у хворих старшого віку. Зниження тиску може бути зумовлене також дегідратаційною терапією. Таким чином, підвищення тиску цереброспінальної ріди¬ни дає підстави припускати розвиток внутрішньочереп¬ної гематоми, проте зниження тиску не заперечує її на¬явності. У цереброспінальній рідині в перші доби після травми може виявлятися домішка крові, пізніше визна¬чається ксантохромія.