| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Лікування. Після встановлення діагнозу внутріш¬ньочерепної гематоми вирішують питання про методику і техніку оперативного втручання з урахуванням виду ге¬матоми, її розмірів, загального стану хворого. Якщо стан хворого не дозволяє уточники діагноз, терміново накла¬дають діагностичні фрезові отвори. Розтинають м'які тканини ло кістки, окістя відокремлюють распато-ром на 1,5—2 см в кожен бік, у рану вводять ранорозширювач. Розтяг¬нення країв рани, як правило, забезпечує зупинку кровотечі з м'яких тканин. Коловоротом за допомогою списоподібного наконечника роб¬лять отвір, потім розширюють його фрезою. Якщо епідурально гематома не виявляється, розтинають тверду оболонку і здійснюють ревізію субдурального простору. Якщо є підозра на внутрішньомозкову гематому, товстою голкою або канюлею пупктують мозок. За потреби накладають кілька фрезових отворів. Якщо гематому виявлено, здійснюють резек¬ційну або кістково пластичну трепанацію, що забезпечує сприятливі умови для її радикального видалення. Проте у разі тяжкого стану хворого пере¬вагу надають резекційній трепанації.
У разі епідуральної гематоми з фрезового отвору виділяються темна кров і згустки. Фрезовий отвір розширюють кусачками до потрібних розмірів. Якщо стан хворого дозволяє, краще здійснити кістковоплас-тичну трепанацію. Гематому видаляють аспіратором одночас¬но відмиваючи згустки крові ізотонічним розчином натрію хлориду. Особ¬ливу обережність слід виявляти під час видалення гематом, які по¬ширюються на основу черепа — в середню і передню черепні ямки. Повне видалення гематоми контролюють багаторазовим промиванням і ретельним оглядом. Ушкоджену судину коагулюють. Якщо джерело кро¬вотечі виявити не вдається і вона триває, тоді луску скроневої кістки скушують якомога ближче до основи черепа, тверду оболонку шпателя¬ми відсувають від кістки і коагулюють середню менінгеальну артерію або підходять до остистого отвору, через який проходить ця артерія, і вводять у нього дерев'яний штифт, стискаючи артерію до припинення кровотечі.
Розтин твердої мозкової оболон¬ки у разі гострої субдураяьної гема¬томи супроводжується витиснен¬ням у рану згустків крові. Решту згустків, що розташовані за межа¬ми трепанаційного отвору, вими¬вають струменем ізотонічного роз¬чину натрію хлориду. Якщо субдуральна гематома переходить на базальну поверхню мозку, трепа-наційний отвір розширюють дони¬зу, скушуючи кістку. Потім у цьо¬му напрямку додатково розтинають ділянки трепанації під тверду оболонку вводять еластичний кате¬тер, згустки крові струменем рідини вимивають і відсмоктують. У разі хронічноїсубдуральної гематоми після розтину твердої оболонки оголюють капсулу гематоми. Вміст гематоми аспірують, а капсулу обе¬режно відокремлюють від поверхні мозку, з якою вона може бути пов'я¬зана спайками, і видаляють. Деякі нейрохірурги не видаляють капсули, обмежуючись вимиванням вмісту гематоми через фрезові отвори. Така методика виправдана у хворих, шо перебувають у тяжкому стані, а та¬кож у осіб старечого віку.
Внутрішньомозкову гематому видаляють шляхом кістково-пластичної або резекційної трепанації. Товстою голкою або канюлею пунктують ге¬матому (бажано у «німій» зоні) і відсмоктують рідкий вміст. Потім за ходом голки розтинають кору, розсувають білу речовину і розтинають порожнину гематоми, після чого вимивають і відсмоктують решту крові та згустки. Джерело внутрішньомозкового крововиливу під час операції виявити, як правило, не вдається. Операційну рану закривають так само, як і під час інших операцій на голові.
Внутрішньошлуночковий крововилив лікують консерватив¬ними методами, спрямованими на досягнення гемоста¬тичного ефекту. Лише в окремих випадках вдаються до хірургічного втручання, яке полягає у промиванні шлу¬ночків мозку великою кількістю ізотонічного розчину на¬трію хлориду.
Для цього накладають трепанаційний отвір у ділянці проекції пере¬днього або заднього рогу одного з бічних шлуночків, каїіюлею пункту¬ють шлуночок, після чого за допомогою шприца або промивної системи вводять розчин, який, змішуючись з кров'ю, проходить лікворовивідні шляхи і виділяється через голку, введену в кінцевий шлуночок спинного мозку. Таке промивання продовжують до появи світлої рідини, що виті¬кає з кінцевого шлуночка. У разі підозри на дислокацію мозку згори вниз ізотонічний розчин натрію хлориду вводять у кінцевий шлуночок спинного мозку, а виводять через канюлю, введену у шлуночок мозку. За наявності у бічному шлуночку згустків крові промивання не дає ефекту. У такому разі трепанаційний отвір розширюють, розтинають тверду обо¬лонку, мозок і стінку шлуночка. Після цього аспіратором видаляють згустки крові.
У разі епідуральної гематоми з фрезового отвору виділяються темна кров і згустки. Фрезовий отвір розширюють кусачками до потрібних розмірів. Якщо стан хворого дозволяє, краще здійснити кістковоплас-тичну трепанацію. Гематому видаляють аспіратором одночас¬но відмиваючи згустки крові ізотонічним розчином натрію хлориду. Особ¬ливу обережність слід виявляти під час видалення гематом, які по¬ширюються на основу черепа — в середню і передню черепні ямки. Повне видалення гематоми контролюють багаторазовим промиванням і ретельним оглядом. Ушкоджену судину коагулюють. Якщо джерело кро¬вотечі виявити не вдається і вона триває, тоді луску скроневої кістки скушують якомога ближче до основи черепа, тверду оболонку шпателя¬ми відсувають від кістки і коагулюють середню менінгеальну артерію або підходять до остистого отвору, через який проходить ця артерія, і вводять у нього дерев'яний штифт, стискаючи артерію до припинення кровотечі.
Розтин твердої мозкової оболон¬ки у разі гострої субдураяьної гема¬томи супроводжується витиснен¬ням у рану згустків крові. Решту згустків, що розташовані за межа¬ми трепанаційного отвору, вими¬вають струменем ізотонічного роз¬чину натрію хлориду. Якщо субдуральна гематома переходить на базальну поверхню мозку, трепа-наційний отвір розширюють дони¬зу, скушуючи кістку. Потім у цьо¬му напрямку додатково розтинають ділянки трепанації під тверду оболонку вводять еластичний кате¬тер, згустки крові струменем рідини вимивають і відсмоктують. У разі хронічноїсубдуральної гематоми після розтину твердої оболонки оголюють капсулу гематоми. Вміст гематоми аспірують, а капсулу обе¬режно відокремлюють від поверхні мозку, з якою вона може бути пов'я¬зана спайками, і видаляють. Деякі нейрохірурги не видаляють капсули, обмежуючись вимиванням вмісту гематоми через фрезові отвори. Така методика виправдана у хворих, шо перебувають у тяжкому стані, а та¬кож у осіб старечого віку.
Внутрішньомозкову гематому видаляють шляхом кістково-пластичної або резекційної трепанації. Товстою голкою або канюлею пунктують ге¬матому (бажано у «німій» зоні) і відсмоктують рідкий вміст. Потім за ходом голки розтинають кору, розсувають білу речовину і розтинають порожнину гематоми, після чого вимивають і відсмоктують решту крові та згустки. Джерело внутрішньомозкового крововиливу під час операції виявити, як правило, не вдається. Операційну рану закривають так само, як і під час інших операцій на голові.
Внутрішньошлуночковий крововилив лікують консерватив¬ними методами, спрямованими на досягнення гемоста¬тичного ефекту. Лише в окремих випадках вдаються до хірургічного втручання, яке полягає у промиванні шлу¬ночків мозку великою кількістю ізотонічного розчину на¬трію хлориду.
Для цього накладають трепанаційний отвір у ділянці проекції пере¬днього або заднього рогу одного з бічних шлуночків, каїіюлею пункту¬ють шлуночок, після чого за допомогою шприца або промивної системи вводять розчин, який, змішуючись з кров'ю, проходить лікворовивідні шляхи і виділяється через голку, введену в кінцевий шлуночок спинного мозку. Таке промивання продовжують до появи світлої рідини, що виті¬кає з кінцевого шлуночка. У разі підозри на дислокацію мозку згори вниз ізотонічний розчин натрію хлориду вводять у кінцевий шлуночок спинного мозку, а виводять через канюлю, введену у шлуночок мозку. За наявності у бічному шлуночку згустків крові промивання не дає ефекту. У такому разі трепанаційний отвір розширюють, розтинають тверду обо¬лонку, мозок і стінку шлуночка. Після цього аспіратором видаляють згустки крові.