| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
У разі підпавутинного крововиливу лікування спрямова¬не на зупинку кровотечі, видалення крові з підпавутин¬ного простору, нормалізацію внутрішньочерепного тиску та профілактику інфекційних ускладнень. У гострий період слід забезпечувати постільний режим. Для зупинки кро¬вотечі призначають етамзилат (дицинон), вікасол, каль¬цію хлорид, кальцію глюконат тощо. Починаючи з 2 — 3-ї доби, щоденно або через добу проводять поперекову пун¬кцію з виведенням 15- 20 мл кров'янистої цереброспі-нальної рідини до нормалізації її складу (4 - 5 разів). Під час пункції доцільно за допомогою шприца промивати нижні відділи підпавутинного простору ізотонічним роз¬чином натрію хлориду. Виведення рідини сприяє змен¬шенню головного болю, зникненню менінгеальних сим¬птомів і є профілактикою травматичного церебрального арахноїдиту. У разі підвищеного внутрішньочерепного тиску призначають дегідратаційне лікування, гангліобло-катори, нейролептичні засоби. Для профілактики інфек¬ційних ускладнень вводять антибіотики. Щоб запобігти спайковим та рубцевим процесам у оболонках мозку, з кіпця першого тижня проводять розсмоктувальну тера¬пію (лідаза, препарати алое, ФіБС). Комплексну патоге¬нетичну терапію доповнюють призначенням вітамінів, седативних засобів.
Субдуральна гігрома — це накопичення цереброспіналь-ної рідини між павутинною і твердою мозковою оболон¬ками внаслідок черепно-мозкоіїої травми. Клініка така сама, як у разі субдуральної гематоми. Лікування хірургі¬чне — накладення фрезового отвору над гігромою, спо¬рожнення її з обов'язковим створенням «вікна» в паву¬тинній оболонці для циркуляції иереброспінальної рідини.
Агресивний набряк-набухання головного мозку — процес, що швидко наростає, призводячи до різкого збільшення об'єму ушкодженої частини мозку і як наслідок — до стис¬нення мозку і дислокації його.
Пневмоцефалія — накопичення повітря субдурально внаслідок травматичного ушкодження кісток і твердої мозкової оболонки. Хірургічного лікування не потребує.
СТИСНЕННЯ ГОЛОВИ
Стиснення (компресія) голови виникає внаслідок по¬слідовної дії динамічного (короткочасного) і статичного (тривалого) механічного навантаження тривале стиснення голови спостерігається у потерпілих унаслідок завалів у шахтах, землетрусів тощо.
Морфологічно характеризується ушкодженням м'яких тканин голови, черепа і мозку, а клінічно — поєднанням і погіршенням загальної, загальномозкової, церебральної і позацеребральної вогнищевої симптоматики.
Предмет, що падає, за рахунок динамічної дії (удару) спричинює струс або забиття мозку, а потім, притиснув¬ши голову, за рахунок тривалої статичної дії зумовлює через м'які тканини і кістки черепа ушкодження мозку. Тривале стиснення мозку призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску, а після звільнення голови розви¬вається некроз тканин голови і закрита черепно-мозкова травма стає відкритою. Всмоктування в кров продуктів розпаду тканин призводить до розвитку характерного інтоксикаційного синдрому, а це збільшує тяжкість че¬репно-мозкової травми.
Для лікування потерпілих з тривалим стисненням го¬лови потрібно застосовувати весь комплекс заходів, які використовуються у разі черепно-мозкової травми, з обо¬в'язковим проведенням дезінтоксикаційної терапії.
Література:
1. Ромоданов А. П., Мосійчук М. М., Цимбалюк В. І., Нейрохірургія ,,СПАЛАХ,, 1998 р.,
2. Миронович И. И. Короткий нарис розвитку вітчизняної нейрохірургії. - М.: Медицина, 1964.- 164с.
3. Публікується за виданням: Зозуля Ю. П., Цимбалюк В. І., Пацко Я. В. Історичні джерела української нейрохірургії.
Субдуральна гігрома — це накопичення цереброспіналь-ної рідини між павутинною і твердою мозковою оболон¬ками внаслідок черепно-мозкоіїої травми. Клініка така сама, як у разі субдуральної гематоми. Лікування хірургі¬чне — накладення фрезового отвору над гігромою, спо¬рожнення її з обов'язковим створенням «вікна» в паву¬тинній оболонці для циркуляції иереброспінальної рідини.
Агресивний набряк-набухання головного мозку — процес, що швидко наростає, призводячи до різкого збільшення об'єму ушкодженої частини мозку і як наслідок — до стис¬нення мозку і дислокації його.
Пневмоцефалія — накопичення повітря субдурально внаслідок травматичного ушкодження кісток і твердої мозкової оболонки. Хірургічного лікування не потребує.
СТИСНЕННЯ ГОЛОВИ
Стиснення (компресія) голови виникає внаслідок по¬слідовної дії динамічного (короткочасного) і статичного (тривалого) механічного навантаження тривале стиснення голови спостерігається у потерпілих унаслідок завалів у шахтах, землетрусів тощо.
Морфологічно характеризується ушкодженням м'яких тканин голови, черепа і мозку, а клінічно — поєднанням і погіршенням загальної, загальномозкової, церебральної і позацеребральної вогнищевої симптоматики.
Предмет, що падає, за рахунок динамічної дії (удару) спричинює струс або забиття мозку, а потім, притиснув¬ши голову, за рахунок тривалої статичної дії зумовлює через м'які тканини і кістки черепа ушкодження мозку. Тривале стиснення мозку призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску, а після звільнення голови розви¬вається некроз тканин голови і закрита черепно-мозкова травма стає відкритою. Всмоктування в кров продуктів розпаду тканин призводить до розвитку характерного інтоксикаційного синдрому, а це збільшує тяжкість че¬репно-мозкової травми.
Для лікування потерпілих з тривалим стисненням го¬лови потрібно застосовувати весь комплекс заходів, які використовуються у разі черепно-мозкової травми, з обо¬в'язковим проведенням дезінтоксикаційної терапії.
Література:
1. Ромоданов А. П., Мосійчук М. М., Цимбалюк В. І., Нейрохірургія ,,СПАЛАХ,, 1998 р.,
2. Миронович И. И. Короткий нарис розвитку вітчизняної нейрохірургії. - М.: Медицина, 1964.- 164с.
3. Публікується за виданням: Зозуля Ю. П., Цимбалюк В. І., Пацко Я. В. Історичні джерела української нейрохірургії.