| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Вібраційна молекулярна теорія (Ж. Пті, 1771) механізм ушкодження пояснює молекулярними змінами в кліти¬нах головного мозку, що виникають унаслідок вібрації під час нанесення травми. Вібрація з ділянки прикладен¬ня сили поширюється через весь мозок до протилежного боку черепа (принцип протиудару). За вазомоторною теорією (Ріккер, 1877), головну роль відводять тривалому порушенню мозкового кровообігу внаслідок розладу функцій вазомоторних центрів (корот¬кочасний спазм судин та ішемія мозку змінюються три¬валішою застійною гіперемією його). Згідно з гідродинамічною теорією (Дюре, 1876), дина¬мічна сила поштовху призводить до руху переброспіналь-ну рідину, яка в момент травми надходить з бічних шлу¬ночків у III, а потім у IV шлуночок, подразнюючи прилеглі центри, а іноді спричинюючи забиття, розтягнення, над¬рив стінок шлуночків мозку.
Клініка. Характерним є швидкий розвиток симптомів після травми. Так само швидко порушення зменшуються і зникають. Основним симптомом є непритомність, яка, як правило, є неглибокою і короткочасною, часто миттєвою, у тяжчих випадках триває 10 — 20 хв. У легких випадках на тлі непритомності зберігаються реакції на больові подраз¬ники. Відсутність таких реакцій свідчить про глибоке по¬рушення притомності й тяжкий характер травми. Динамікою порушення притомності визначається пе¬ребіг хвороби. Якщо непритомність короткочасна (хво¬рим часто не помічається), перебіг сприятливий. Корот¬кочасна непритомність змінюється оглушенням. При цьому спостерігаються сонливість, млявість, байдужість до оточуючих, часто - блювання (як правило, одноразо¬ве) з попередньою нудотою, що не пов'язана з прийнят¬тям їжі. Блювання виникає через кілька хвилин або го¬дин після травми, рідше - через кілька діб. Струс мозку у дітей може й не супроводжуватись непритомністю. У та¬кому разі потерпілих переважно не госпіталізують. У клінічній картині струсу переважають загальномоз-кові симптоми: головний біль, загальна слабкість, запамо¬рочення, нудота, блювання, шум у вухах, порушення сну. З'являється симптом Гуревича — Манна (посилення го¬ловного болю під час розплющування очей і руху очними яблуками). Хворих дратує яскраве світло, шум. Як прави¬ло, струс головного мозку супроводжується вегетативни¬ми І вестибулярними розладами у вигляді запаморочен¬ня, припливів крові до голови, підвищеної пітливості, особливо долонь, відчуття жару, вираженої астенії. Ха¬рактерним симптомом є амнезія ретроградна (випадання з пам'яті подій, які передували травмі) і антероградна (ви¬падання з пам'яті подій, що відбувались після травми).
Під час об'єктивного обстеження найчастіше виявляють окремі розсіяні вогнищеві симптоми, що швидко ми¬нають: горизонтальний дрібноамплітудний, котрий швидко згасає, ністагм, млява реакція зіниць на світло; зниження або відсутність черевних та кремастерних рефлексів, не¬значне згладження на одному боці носогубної складки помірна дифузна гіпотонія м'язів без особливої асиметрії, підвищення або зниження глибоких рефлексів, слабко виражена асиметрія сухожилкових рефлексів, наявність патологічних рефлексів, тремтіння кінчиків пальців, утру¬днене мовлення, розлади чутливості тощо. Ці неврологічні симптоми досить динамічні: можуть швидко слабшати, зникати, замінюватись іншими. Дихання, як правило, не порушене, іноді лабільне з незначним сповільненням або прискоренням. Інші показники (температура тіла, пульс, склад крові та цереброспінальноі рідини) без особливих відхилень. Тиск цереброспінальної рідини у потерпілих зі струсом головного мозку в 60% випадків залишається нормаль¬ним. У 30% потерпілих його рівень підвищується (понад 1,96 кПа, або 200 мм вод. ст.) і розвивається гіпертензив-ний синдром. Клінічно це виявляється головним болем роз¬пираючого характеру. Біль дифузний, посилюється зран¬ку, іноді іррадіює в очні яблука і скроні. Спостерігаються дратливість, неспокій, безсоння. Зниження тиску цереброспінальної рідини (нижче за 0,98 кПа, або 100 мм вод. ст.) і виникнення гіпотензивно¬го синдрому спостерігається менше, ніжу 10% хворих. При¬чиною, найвірогідніше, є зменшення секреції рідини су¬динними сплетеннями шлуночків унаслідок спазму судин мозку або артеріальної гіпотензії. Характерні посилення головного болю і погіршення стану після зміни хворим горизонтального положення на вертикальне. Постійний головний біль значно зменшується, якщо опустити голо¬ву. А тому можна побачити, як хворий ховає голову під подушку або опускає її з ліжка до підлоги.
Клініка. Характерним є швидкий розвиток симптомів після травми. Так само швидко порушення зменшуються і зникають. Основним симптомом є непритомність, яка, як правило, є неглибокою і короткочасною, часто миттєвою, у тяжчих випадках триває 10 — 20 хв. У легких випадках на тлі непритомності зберігаються реакції на больові подраз¬ники. Відсутність таких реакцій свідчить про глибоке по¬рушення притомності й тяжкий характер травми. Динамікою порушення притомності визначається пе¬ребіг хвороби. Якщо непритомність короткочасна (хво¬рим часто не помічається), перебіг сприятливий. Корот¬кочасна непритомність змінюється оглушенням. При цьому спостерігаються сонливість, млявість, байдужість до оточуючих, часто - блювання (як правило, одноразо¬ве) з попередньою нудотою, що не пов'язана з прийнят¬тям їжі. Блювання виникає через кілька хвилин або го¬дин після травми, рідше - через кілька діб. Струс мозку у дітей може й не супроводжуватись непритомністю. У та¬кому разі потерпілих переважно не госпіталізують. У клінічній картині струсу переважають загальномоз-кові симптоми: головний біль, загальна слабкість, запамо¬рочення, нудота, блювання, шум у вухах, порушення сну. З'являється симптом Гуревича — Манна (посилення го¬ловного болю під час розплющування очей і руху очними яблуками). Хворих дратує яскраве світло, шум. Як прави¬ло, струс головного мозку супроводжується вегетативни¬ми І вестибулярними розладами у вигляді запаморочен¬ня, припливів крові до голови, підвищеної пітливості, особливо долонь, відчуття жару, вираженої астенії. Ха¬рактерним симптомом є амнезія ретроградна (випадання з пам'яті подій, які передували травмі) і антероградна (ви¬падання з пам'яті подій, що відбувались після травми).
Під час об'єктивного обстеження найчастіше виявляють окремі розсіяні вогнищеві симптоми, що швидко ми¬нають: горизонтальний дрібноамплітудний, котрий швидко згасає, ністагм, млява реакція зіниць на світло; зниження або відсутність черевних та кремастерних рефлексів, не¬значне згладження на одному боці носогубної складки помірна дифузна гіпотонія м'язів без особливої асиметрії, підвищення або зниження глибоких рефлексів, слабко виражена асиметрія сухожилкових рефлексів, наявність патологічних рефлексів, тремтіння кінчиків пальців, утру¬днене мовлення, розлади чутливості тощо. Ці неврологічні симптоми досить динамічні: можуть швидко слабшати, зникати, замінюватись іншими. Дихання, як правило, не порушене, іноді лабільне з незначним сповільненням або прискоренням. Інші показники (температура тіла, пульс, склад крові та цереброспінальноі рідини) без особливих відхилень. Тиск цереброспінальної рідини у потерпілих зі струсом головного мозку в 60% випадків залишається нормаль¬ним. У 30% потерпілих його рівень підвищується (понад 1,96 кПа, або 200 мм вод. ст.) і розвивається гіпертензив-ний синдром. Клінічно це виявляється головним болем роз¬пираючого характеру. Біль дифузний, посилюється зран¬ку, іноді іррадіює в очні яблука і скроні. Спостерігаються дратливість, неспокій, безсоння. Зниження тиску цереброспінальної рідини (нижче за 0,98 кПа, або 100 мм вод. ст.) і виникнення гіпотензивно¬го синдрому спостерігається менше, ніжу 10% хворих. При¬чиною, найвірогідніше, є зменшення секреції рідини су¬динними сплетеннями шлуночків унаслідок спазму судин мозку або артеріальної гіпотензії. Характерні посилення головного болю і погіршення стану після зміни хворим горизонтального положення на вертикальне. Постійний головний біль значно зменшується, якщо опустити голо¬ву. А тому можна побачити, як хворий ховає голову під подушку або опускає її з ліжка до підлоги.