| Назва: | Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 47,15 KB |
| Скачувань: | 8 |
m = М * 0,29; 180,18*0,29 = 52,22 г/л, розчин глюкози в концентрації 5,22% ізотонічний.
При розрахунку ізотонічних концентрацій електролітів як за законом Вант-Гоффа, так і рівнянням Мендєлєєва-Клапейрона слід внести поправку, тобто величину М*0,29 необхідно розділити на ізотонічний коефіцієнт „і”, який показує, у скільки разів збільшується число часток при дисоціації (порівняно з недисоціюючою речовиною) і чисельно рівний:
і = 1 + α (n – 1),
де і – ізотонічний коефіцієнт;
α – ступінь електролітичної дисоціації;
n – число часток, утворюваних з однієї молекули речовини при дисоціації.
Наприклад , при дисоціації натрію хлориду утворюється дві частки ( іон Na+ та іон Cl- ). Тоді , підставляючи в формулу значення α = 0,86 (береться з таблиць) і n = 2, одержують:
і = 1 + 0,86 (2-1)
і = 1 + 0,86 = 1,86, отже , для NaCl і йому подібних бінарних електролітів з однозарядними іонами і = 1,86.
Рівняння Менделєєва-Клапейрона з ізотонічним коефіцієнтом
m
р*V= і RТ тоді, вирішуючи рівняння, у відношенні m знаходять:
М
р* V*М 7,4*1*М 0,29*М
m= = = .
і *R * Т і * 0,082 *810 і
Для NaCl m = (0,29 * 58,45) / 1,84 = 9,06 г.
Отже, для приготування 1 л ізотонічного розчину NaCl необхідно взяти 9,06 г або ізотонічним буде розчин NaCl в концентрації 0,9%.
2. Метод розрахунку ізотонічних концентрацій за законом Рауля, або кріоскопічним методом. За законом Рауля тиск пари над розчином пропорційний молярній частці розчиненої речовини.
Висновок із цього закону встановлює залежність між зниженням тиску пари, концентрацією речовини в розчині та його температурою замерзання, а саме : зниження температури замерзання (депресія) пропорційне зниженню тиску пари і, отже, пропорційне концентрації розчиненої речовини в розчині. Ізотонічні розчини різних речовин замерзають при одній і тій же температурі, тобто мають однакову температурну депресію 0,52 0С.
Отже, якщо приготовлений розчин будь-якої речовини матиме депресію, рівну 0,52 0С, то він буде ізотонічний сироватці крові (t – 0.52 0C – депресія сироватки крові). Знаючи депресію 1% розчину будь-якої речовини, можна визначити її ізотонічну концентрацію.
Депресії 1% розчинів можна позначити Δt, тоді визначають концентрацію розчину, що має депресію рівну 0,520С, за такою формулою:
1 % - Δt0 0,52
Х – 0,52 0С , Х % =
Δt
Наприклад, визначити ізотонічну концентрацію глюкози Х , якщо Δt= 0,10С.
1 % - 0,1 0,52
Х – 0,52 0С , Х = = 5,2 %.
0,1
Отже, ізотонічна концентрація розчину глюкози становитиме 5,2%.
При розрахунку кількості речовини, необхідної для одержання ізотонічного розчину, користуються формулою:
0,520* V
m 1=
Δt * 100
де m1 – кількість речовини, необхідна для ізотонування, г;
V – об’єм розчину за прописом у рецепті, мл.
Необхідно розрахувати кількість глюкози на 200 мл ізотонічного розчину: 0,52 * 200
m 1 = = 10,4 г глюкози необхідно на 200 мл .
0,1 * 100
3. Розрахунок ізотонічних концентрацій з використанням еквівалентів по натрію хлориду. Більш універсальним і точним методом розрахунку ізотонічних концентрацій розчинів є фармакопейний метод (прийнятий ДФ ХІ), оснований на використанні ізотонічних еквівалентів лікарських речовин по натрію хлориду. В аптечній практиці вн використовується найчастіше.
Ізотонічним еквівалентом (Е) по натрію хлориду називають кількість натрію хлориду, яка створює в тих же умовах осмотичний тиск, однаковий з осмотичним тиском одного граму лікарської речовини.
Наприклад,1 грам новокаїну за своїм осмотичним ефектом еквівалентний 0,18 г натрію хлориду. Це означає, що 0,18 г натрію хлориду і 1 грам новокаїну створюють однаковий осмотичний тиск і в рівних умовах ізотонують однакові об’єми водного розчину.
Знаючи еквіваленти по натрію хлориду, можна ізотонувати будь-які розчини, а також визначити ізотонічну концентрацію. Наприклад, 1,0 г новокаїну еквівалентний 0,18 г натрію хлориду, а 0.9 г натрію хлориду – Х г новокаїну. Тоді Х = ( 0,9*1,0) / 0,18 = 5,0 г, ізотонічна концентрація новокаїну становить 5%.
У деяких випадках (несумісність) для ізотонування використовують не натрію хлорид, а іншу речовину – глюкозу.
Наприклад. Rp.: Solutionis
Hexamethylentetramini 3% 100ml
Glucosi q.s.
Ut fiat solutio isotonica
Da. Signa. Для внутрівенного введення.
Для приготування 100 мл ізотонічного розчину NaCl потрібно було б 0,9г;
1,0 г гексаметилентетраміну – 0,25 г натрію хлориду
3,0 г гексаметилентетраміну – Х г натрію хлориду
Х = (3*0,25) / 1,0 = 0,75 г, отже натрію хлориду треба 0,9 – 0,75 = 0,15 г.
Але в рецепті вказано, що розчин необхідно ізотонувати глюкозою. Ізотонічний еквівалент глюкози по натрію хлориду = 0,18, це значить, що 0,18 г натрію хлориду відповідає 1 г глюкози, а розраховані 0,15г натрію хлориду – 0,83 г глюкози (Х = (1*0,15) / 0,18 = 0,83). Таким чином, за наведеним рецептом для ізотонування потрібно 0,15 г натрію хлориду або 0,83 г глюкози.
При розрахунку ізотонічних концентрацій електролітів як за законом Вант-Гоффа, так і рівнянням Мендєлєєва-Клапейрона слід внести поправку, тобто величину М*0,29 необхідно розділити на ізотонічний коефіцієнт „і”, який показує, у скільки разів збільшується число часток при дисоціації (порівняно з недисоціюючою речовиною) і чисельно рівний:
і = 1 + α (n – 1),
де і – ізотонічний коефіцієнт;
α – ступінь електролітичної дисоціації;
n – число часток, утворюваних з однієї молекули речовини при дисоціації.
Наприклад , при дисоціації натрію хлориду утворюється дві частки ( іон Na+ та іон Cl- ). Тоді , підставляючи в формулу значення α = 0,86 (береться з таблиць) і n = 2, одержують:
і = 1 + 0,86 (2-1)
і = 1 + 0,86 = 1,86, отже , для NaCl і йому подібних бінарних електролітів з однозарядними іонами і = 1,86.
Рівняння Менделєєва-Клапейрона з ізотонічним коефіцієнтом
m
р*V= і RТ тоді, вирішуючи рівняння, у відношенні m знаходять:
М
р* V*М 7,4*1*М 0,29*М
m= = = .
і *R * Т і * 0,082 *810 і
Для NaCl m = (0,29 * 58,45) / 1,84 = 9,06 г.
Отже, для приготування 1 л ізотонічного розчину NaCl необхідно взяти 9,06 г або ізотонічним буде розчин NaCl в концентрації 0,9%.
2. Метод розрахунку ізотонічних концентрацій за законом Рауля, або кріоскопічним методом. За законом Рауля тиск пари над розчином пропорційний молярній частці розчиненої речовини.
Висновок із цього закону встановлює залежність між зниженням тиску пари, концентрацією речовини в розчині та його температурою замерзання, а саме : зниження температури замерзання (депресія) пропорційне зниженню тиску пари і, отже, пропорційне концентрації розчиненої речовини в розчині. Ізотонічні розчини різних речовин замерзають при одній і тій же температурі, тобто мають однакову температурну депресію 0,52 0С.
Отже, якщо приготовлений розчин будь-якої речовини матиме депресію, рівну 0,52 0С, то він буде ізотонічний сироватці крові (t – 0.52 0C – депресія сироватки крові). Знаючи депресію 1% розчину будь-якої речовини, можна визначити її ізотонічну концентрацію.
Депресії 1% розчинів можна позначити Δt, тоді визначають концентрацію розчину, що має депресію рівну 0,520С, за такою формулою:
1 % - Δt0 0,52
Х – 0,52 0С , Х % =
Δt
Наприклад, визначити ізотонічну концентрацію глюкози Х , якщо Δt= 0,10С.
1 % - 0,1 0,52
Х – 0,52 0С , Х = = 5,2 %.
0,1
Отже, ізотонічна концентрація розчину глюкози становитиме 5,2%.
При розрахунку кількості речовини, необхідної для одержання ізотонічного розчину, користуються формулою:
0,520* V
m 1=
Δt * 100
де m1 – кількість речовини, необхідна для ізотонування, г;
V – об’єм розчину за прописом у рецепті, мл.
Необхідно розрахувати кількість глюкози на 200 мл ізотонічного розчину: 0,52 * 200
m 1 = = 10,4 г глюкози необхідно на 200 мл .
0,1 * 100
3. Розрахунок ізотонічних концентрацій з використанням еквівалентів по натрію хлориду. Більш універсальним і точним методом розрахунку ізотонічних концентрацій розчинів є фармакопейний метод (прийнятий ДФ ХІ), оснований на використанні ізотонічних еквівалентів лікарських речовин по натрію хлориду. В аптечній практиці вн використовується найчастіше.
Ізотонічним еквівалентом (Е) по натрію хлориду називають кількість натрію хлориду, яка створює в тих же умовах осмотичний тиск, однаковий з осмотичним тиском одного граму лікарської речовини.
Наприклад,1 грам новокаїну за своїм осмотичним ефектом еквівалентний 0,18 г натрію хлориду. Це означає, що 0,18 г натрію хлориду і 1 грам новокаїну створюють однаковий осмотичний тиск і в рівних умовах ізотонують однакові об’єми водного розчину.
Знаючи еквіваленти по натрію хлориду, можна ізотонувати будь-які розчини, а також визначити ізотонічну концентрацію. Наприклад, 1,0 г новокаїну еквівалентний 0,18 г натрію хлориду, а 0.9 г натрію хлориду – Х г новокаїну. Тоді Х = ( 0,9*1,0) / 0,18 = 5,0 г, ізотонічна концентрація новокаїну становить 5%.
У деяких випадках (несумісність) для ізотонування використовують не натрію хлорид, а іншу речовину – глюкозу.
Наприклад. Rp.: Solutionis
Hexamethylentetramini 3% 100ml
Glucosi q.s.
Ut fiat solutio isotonica
Da. Signa. Для внутрівенного введення.
Для приготування 100 мл ізотонічного розчину NaCl потрібно було б 0,9г;
1,0 г гексаметилентетраміну – 0,25 г натрію хлориду
3,0 г гексаметилентетраміну – Х г натрію хлориду
Х = (3*0,25) / 1,0 = 0,75 г, отже натрію хлориду треба 0,9 – 0,75 = 0,15 г.
Але в рецепті вказано, що розчин необхідно ізотонувати глюкозою. Ізотонічний еквівалент глюкози по натрію хлориду = 0,18, це значить, що 0,18 г натрію хлориду відповідає 1 г глюкози, а розраховані 0,15г натрію хлориду – 0,83 г глюкози (Х = (1*0,15) / 0,18 = 0,83). Таким чином, за наведеним рецептом для ізотонування потрібно 0,15 г натрію хлориду або 0,83 г глюкози.