| Назва: | Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 47,15 KB |
| Скачувань: | 8 |
4. Розрахунок ізотонічних концентрацій за формулами. Осмотичний тиск у водних розчинах однієї або декількох речовин (який дорівнює осматичному тиску 0,9% розчину натрію хлориду) можна виразити таким рівнянням:
m1×E1+m2×E2+ .+mn×En+mx×Ex = 0,009×V,
звідки mx = (1/x) × 0,009× V – (m1×E1+m2×E2+ .+mn×En), (1)
де mx – маса шуканої речовини, г;
Ех – ізотонічний еквівалент по натрію хлориду шуканої речовини;
m1, m2 . – маси прописаних в рецепті речовин;
Е1, Е2 . – ізотонічні еквіваленти речовин по натрію хлориду;
V – об’єм розчину.
За формулою (1) можна визначити кількість різних лікарських або допоміжних речовин, які необхідно добавити до розчину до ізотонії для водних ін’єкцій, очних крапель, примочок, полоскань.
Ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9%) створює осмотичний тиск, який дорівнює 7,4 ат. Такий же осмотичний тиск має плазма крові. Визначити осмотичний тиск в ін’єкційному розчині, очних краплях можна за такою формулою:
(m1×E1+m2×E2+ .+mn×En) × 7,4 × 100
Р= , (2)
0,9 × V
де Р – осмотичний тиск, ат.
Кількість речовин, які повинні бути в розчині (зберігаючи їх співвідношення і при цьому розчин повинен бути ізотонічним), можна розрахувати за такою формулою:
0.009 × V × m
mm(123) = , (3)
m1×E1+m2×E2+ .+mn×En
де mm – маса шуканої речовини, г.
Розрахунок за цією формулою можна проводити для гіпертонічних розчинів з метою зменшення кількості речовин і наведення розчинів до норми (ізотонії).
2.5-2.6. Математичні розрахунки концентрації електролітів. Вміст електролітів у плазмі крові і рідинах організму виражається через концентрацію іонів у міліграмЕквівалентах (мЕкв). У сучасній медичній практиці міліграм еквівалент прийнято виражати через міліВаль (мВаль). Традиційно для зручності приготування та дозування компонентів, у фармацевтичній практиці концентрація ін фузійних розчинів, які застосовуються для корекції порушень водно-електролітної рівноваги виражається у грамах або міліграмах, чи у відсотках. Однак у розчинах, призначених хворим, вказані одиниці потрібно узгоджувати з рівнем електролітів у плазмі крові, який подається у мЕкв або шваль.
Тому в останні роки в ряді Фармакопей ( Великобританії, США, Польщі) прийнято виражати концентрацію електролітів або їх солей у грамах і мЕкв або мВалях, а неелектролітів – у міліМолях.
М.м. М.м.
1 мЕкв= (1) 1 мМоль= (4)
1000× валентність 1000
1000 × валентність
к-сть мЕкв в 1г= (2)
М.м.
1000 × валентність
к-сть мЕкв= m× (3)
М.м.
1000
к-сть мМоль в 1г= (5)
М.м.
1000
к-сть мМоль = m× (6)
М.м.
З метою визначення концентрації розчинів у мЕкв (мВаль) або мМоль в 1л можна використовувати формули:
1000 × валентність
мЕкв/л = m/л × (7)
М.м.
1000
мМоль/л = m/л × (8)
М.м.
Відповідно до вимог Фармакопеї, прописи інфузійних розчинів електролітів і неелектролітів вимагають значення осмолярності.
Одиниця, яка виражає осмотичний тиск – осмоль – це тиск, який дорівнює такому, що створює при температурі 00С ідеальний розчин недисоційованої речовини 1 М концентрації. Значення осмотичного тиску залежить від кількості осмотично активних частинок або іонів, які знаходяться в 1л розчину.
При наявності речовин, які не дисоціюють (глюкоза, фруктоза, сахароза, манітол, сорбітом, ксилітом), 1 мМоль створює осмотичний тиск, що дорівнює 1 мОсмоль. У речовин, які дисоціюють у розчинах, осмотичний тиск залежить від кількості частинок, що утворюються в розчині в результаті дисоціації.
1000 × n
мОсмоль/л = m/л × (9),
М.м.
де n – кількість іонів на які дисоціює сполука.
Розчини, що рівні за осмолярністю 0,9% розчину натрію хлориду, називають ізоосмолярними (ізотонічними).
Характеристика інфузійних розчинів, залежно від значення осмотичного тиску
Осмотичний тиск (мОсмоль/л) Характер розчину
Нижче 253 Сильно гіпоосмотичний
253-280 Гіпоосмотичний
280-301 Ізоосмотичний
301-334 Гіперосмотичний
Вище 334 Сильно гіперосмотичний
Осмолярність плазми крові здорового організму становить 285 мОсмоль/л. Величина осмолярності має значення для регулювання швидкості введення інфузійних розчинів у кров’яне русло. Так, ізотонічні розчини (280-300 мОсмоль/л) – можна вводити зі швидкістю 120 крапель/хв., розчин манітолу 20% (1100 мОсмоль/л) – 20 – 60 крапель/хв., розчин натрію гідрокарбонату 8,4% (2000 мОсмоль/л) – 40 крапель/хв. У загальному, швидкість вливання розчинів обернено пропорційна величині їх осмолярності.
2.7. Ще в минулому сторіччі було встановлено, що в ізотонічних розчинах чистих солей, у тому числі і натрію хлориду, ізольовані органи тварин переживають на протязі обмеженого терміну. Проведеними дослідами із заплідненими яйцями морських їжаків, поміщеними в ізотонічний розчин натрію хлориду, встановлено, що ці клітини гинуть при різних обставинах:
m1×E1+m2×E2+ .+mn×En+mx×Ex = 0,009×V,
звідки mx = (1/x) × 0,009× V – (m1×E1+m2×E2+ .+mn×En), (1)
де mx – маса шуканої речовини, г;
Ех – ізотонічний еквівалент по натрію хлориду шуканої речовини;
m1, m2 . – маси прописаних в рецепті речовин;
Е1, Е2 . – ізотонічні еквіваленти речовин по натрію хлориду;
V – об’єм розчину.
За формулою (1) можна визначити кількість різних лікарських або допоміжних речовин, які необхідно добавити до розчину до ізотонії для водних ін’єкцій, очних крапель, примочок, полоскань.
Ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9%) створює осмотичний тиск, який дорівнює 7,4 ат. Такий же осмотичний тиск має плазма крові. Визначити осмотичний тиск в ін’єкційному розчині, очних краплях можна за такою формулою:
(m1×E1+m2×E2+ .+mn×En) × 7,4 × 100
Р= , (2)
0,9 × V
де Р – осмотичний тиск, ат.
Кількість речовин, які повинні бути в розчині (зберігаючи їх співвідношення і при цьому розчин повинен бути ізотонічним), можна розрахувати за такою формулою:
0.009 × V × m
mm(123) = , (3)
m1×E1+m2×E2+ .+mn×En
де mm – маса шуканої речовини, г.
Розрахунок за цією формулою можна проводити для гіпертонічних розчинів з метою зменшення кількості речовин і наведення розчинів до норми (ізотонії).
2.5-2.6. Математичні розрахунки концентрації електролітів. Вміст електролітів у плазмі крові і рідинах організму виражається через концентрацію іонів у міліграмЕквівалентах (мЕкв). У сучасній медичній практиці міліграм еквівалент прийнято виражати через міліВаль (мВаль). Традиційно для зручності приготування та дозування компонентів, у фармацевтичній практиці концентрація ін фузійних розчинів, які застосовуються для корекції порушень водно-електролітної рівноваги виражається у грамах або міліграмах, чи у відсотках. Однак у розчинах, призначених хворим, вказані одиниці потрібно узгоджувати з рівнем електролітів у плазмі крові, який подається у мЕкв або шваль.
Тому в останні роки в ряді Фармакопей ( Великобританії, США, Польщі) прийнято виражати концентрацію електролітів або їх солей у грамах і мЕкв або мВалях, а неелектролітів – у міліМолях.
М.м. М.м.
1 мЕкв= (1) 1 мМоль= (4)
1000× валентність 1000
1000 × валентність
к-сть мЕкв в 1г= (2)
М.м.
1000 × валентність
к-сть мЕкв= m× (3)
М.м.
1000
к-сть мМоль в 1г= (5)
М.м.
1000
к-сть мМоль = m× (6)
М.м.
З метою визначення концентрації розчинів у мЕкв (мВаль) або мМоль в 1л можна використовувати формули:
1000 × валентність
мЕкв/л = m/л × (7)
М.м.
1000
мМоль/л = m/л × (8)
М.м.
Відповідно до вимог Фармакопеї, прописи інфузійних розчинів електролітів і неелектролітів вимагають значення осмолярності.
Одиниця, яка виражає осмотичний тиск – осмоль – це тиск, який дорівнює такому, що створює при температурі 00С ідеальний розчин недисоційованої речовини 1 М концентрації. Значення осмотичного тиску залежить від кількості осмотично активних частинок або іонів, які знаходяться в 1л розчину.
При наявності речовин, які не дисоціюють (глюкоза, фруктоза, сахароза, манітол, сорбітом, ксилітом), 1 мМоль створює осмотичний тиск, що дорівнює 1 мОсмоль. У речовин, які дисоціюють у розчинах, осмотичний тиск залежить від кількості частинок, що утворюються в розчині в результаті дисоціації.
1000 × n
мОсмоль/л = m/л × (9),
М.м.
де n – кількість іонів на які дисоціює сполука.
Розчини, що рівні за осмолярністю 0,9% розчину натрію хлориду, називають ізоосмолярними (ізотонічними).
Характеристика інфузійних розчинів, залежно від значення осмотичного тиску
Осмотичний тиск (мОсмоль/л) Характер розчину
Нижче 253 Сильно гіпоосмотичний
253-280 Гіпоосмотичний
280-301 Ізоосмотичний
301-334 Гіперосмотичний
Вище 334 Сильно гіперосмотичний
Осмолярність плазми крові здорового організму становить 285 мОсмоль/л. Величина осмолярності має значення для регулювання швидкості введення інфузійних розчинів у кров’яне русло. Так, ізотонічні розчини (280-300 мОсмоль/л) – можна вводити зі швидкістю 120 крапель/хв., розчин манітолу 20% (1100 мОсмоль/л) – 20 – 60 крапель/хв., розчин натрію гідрокарбонату 8,4% (2000 мОсмоль/л) – 40 крапель/хв. У загальному, швидкість вливання розчинів обернено пропорційна величині їх осмолярності.
2.7. Ще в минулому сторіччі було встановлено, що в ізотонічних розчинах чистих солей, у тому числі і натрію хлориду, ізольовані органи тварин переживають на протязі обмеженого терміну. Проведеними дослідами із заплідненими яйцями морських їжаків, поміщеними в ізотонічний розчин натрію хлориду, встановлено, що ці клітини гинуть при різних обставинах: