| Назва: | Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 47,15 KB |
| Скачувань: | 8 |
де m – кількість речовини, необхідна для ізотонування розчину, г;
0,520 – депресія температури замерзання сироватки крові;
Δt1, Δt2, Δt3, – депресія температури замерзання: 1% розчину речовини, взятої для ізотонування розчину, прописаних в рецепті речовин – відповідно;
С2, С3, .- концентрації прописаних речовин, %;
V – об’єм прописаного в рецепті розчину.
Наприклад Rp.: Natrii cloridi 9.0
Natrii sulfatis 0.2
Kalii nitratis 0.2
Natrii hydrocarbonatis 0.2
Glucosi q.s.
Aquae pro injectionibus ad 1000 ml
Ut fiat isotonica
Sterilisa!
Da. Signa. Для внутрішньовенного введення.
Із таблиці знаходимо значення Δt:
Δt2 = 0,576 0С – температурна депресія 1% розчину NaCl, С2 = 0,9%;
Δt3 = 0,150 0С – температурна депресія 1% розчину Na2SO4, C3 = 0,02%;
Δt4 = 0,3240С – температурна депресія 1% розчину NaNO3, C4 = 0,02%;
Δt5 = 0,380 0С – температурна депресія 1% розчину NaHCO3, C5= 0,02%;
Δt1 = 0,1 0C – температурна депресія 1% розчину глюкози; V = 1л = 1000мл.
За формулою (2) розраховують осмотичний тиск в ін’єкційному розчині. Розглянемо даний розрахунок на прикладі розчину „Ацесоль”.
Наприклад Rp.: Natrii chloridi 5,0
Kalii chloridi 1,0
Natrii acetatis 2,0
Aquae pro injectionibus ad 1000ml
Sterilisa!
Misce. Da. Signa. Для внутрівенного введення
(5 × 1 + 1 × 0,76 + 2 ×0,46) × 7,4 × 100
P = = 5,49 ат.
0,9 × 1000
Розчин „Ацесоль” гіпотонічний. Необхідно приготувати розчин, щоб він був ізотонічним, зберігаючи співвідношення солей – натрію хлорид : калію хлорид : натрію ацетат – 5:1:2 (або теж саме 1 : 0,2 : 0,4).
Таким чином, за формулою (3) розраховуємо:
mm н.х. = 0,009*1000*5/ (5*1+0,76+2*0,46) = 6,736
mmк.х. = 0,009*1000*1 / 6,68 = 1,347
mm н.а.= 0,009*1000*2 / 6,68 = 2,694
Отже, щоб розчин був ізотонічним і при цьому зберігалося співвідношення солей як 1:0,2:0,4 до нього необхідно додати: натрію хлориду 6,736-5=1,74 г, калію хлориду 1,347-1=0,35 г, натрію ацетату 2,694-2=0,69 г.
2.8. Ін’єкційні розчини, приготовлені в аптеках, необхідно відпускати в флаконах з нейтрального скла марки НС-1( для медпрепаратів, антибіотиків) і НС-2 ( посудини для крові). Як виняток після звільнення від лужності використовують флакони зі скла марки АВ-1 і МТО, враховуючи, що строк зберігання розчинів у них не повинен перевищувати двох діб, бо можливе вилуговування скла.
Для закупорювання флаконів з ін’єкційними розчинами використовують пробки спеціальних сортів гуми: ИР-21 (силіконова), 25 П (натуральний каучук), 52-369, 52-369/1, 52-369 П (бутиловий каучук), ИР-119, ИР-119А (бутиловий каучук). Найдосконаліша упаковка – скляні пробки зі шліфтом. У зарубіжній літературі є повідомлення про застосування для закупорювання ін’єкційних розчинів пробок з полівінілхлориду.
Перед закупорюванням розчинів для ін’єкцій пробки та алюмінієві ковпачки обробляються, миються і стерилізуються.
Зберігати приготовлені лікарські препарати для ін’єкційного введення необхідно за умов, які виключають можливість їх забруднення.
Стабільність або стійкість лікарської речовини залежить від її здатності зберігати основні властивості у незміненому або до деякої міри зміненому вигляді. Причин нестійкості лікарських препаратів безліч, а процеси їх дестабілізації дуже складні, тому стабілізацію ліків розглядають як комплексну проблему, яка об’єднує підвищення фізичної, хімічної та мікробіологічної стійкості.
До хімічних видів деструкції лікарських речовин відносяться процеси, які відповідають рівнянням, що описують реакції нульового першого та псевдо першого порядків: окислювальний та гідролітичний розчин, декарбоксилування, заміщення, конденсація та рацемізація, фотохімічна деструкція, ферментація, реакції подвійного обміну, комплексоутворення, та ін. Ці реакції залежать від низки факторів: зокрема від рН середовища, дії світла, температури, присутності каталізаторів, концентрації компонентів системи тощо.
У інфузійних розчинах з енергетичними субстратами найчастіше відбуваються окислювально-відновні процеси. Внаслідок цього втрачається терапевтична ефективність лікарських речовин, а утворені продукти можуть бути більш токсичними, ніж початкові. Нерідко відбуваються зміни фізико-хімічних (гомогенність, консистенція, ступінь розсіювання) та органолептичних (колір, запах) показників.
Одним з факторів, що бере активну участь у процесі окислення є природне світло. У зв’язку з цим ампулювання нестійких до світла розчинів використовують світлозахисне скло (коричневе, зелене, червоне).
рН середовища також значною мірою визначає ступінь та швидкість аутоокислення. Для його уповільнення до розчинів додають хлористоводневу кислоту, буферні суміші.
0,520 – депресія температури замерзання сироватки крові;
Δt1, Δt2, Δt3, – депресія температури замерзання: 1% розчину речовини, взятої для ізотонування розчину, прописаних в рецепті речовин – відповідно;
С2, С3, .- концентрації прописаних речовин, %;
V – об’єм прописаного в рецепті розчину.
Наприклад Rp.: Natrii cloridi 9.0
Natrii sulfatis 0.2
Kalii nitratis 0.2
Natrii hydrocarbonatis 0.2
Glucosi q.s.
Aquae pro injectionibus ad 1000 ml
Ut fiat isotonica
Sterilisa!
Da. Signa. Для внутрішньовенного введення.
Із таблиці знаходимо значення Δt:
Δt2 = 0,576 0С – температурна депресія 1% розчину NaCl, С2 = 0,9%;
Δt3 = 0,150 0С – температурна депресія 1% розчину Na2SO4, C3 = 0,02%;
Δt4 = 0,3240С – температурна депресія 1% розчину NaNO3, C4 = 0,02%;
Δt5 = 0,380 0С – температурна депресія 1% розчину NaHCO3, C5= 0,02%;
Δt1 = 0,1 0C – температурна депресія 1% розчину глюкози; V = 1л = 1000мл.
За формулою (2) розраховують осмотичний тиск в ін’єкційному розчині. Розглянемо даний розрахунок на прикладі розчину „Ацесоль”.
Наприклад Rp.: Natrii chloridi 5,0
Kalii chloridi 1,0
Natrii acetatis 2,0
Aquae pro injectionibus ad 1000ml
Sterilisa!
Misce. Da. Signa. Для внутрівенного введення
(5 × 1 + 1 × 0,76 + 2 ×0,46) × 7,4 × 100
P = = 5,49 ат.
0,9 × 1000
Розчин „Ацесоль” гіпотонічний. Необхідно приготувати розчин, щоб він був ізотонічним, зберігаючи співвідношення солей – натрію хлорид : калію хлорид : натрію ацетат – 5:1:2 (або теж саме 1 : 0,2 : 0,4).
Таким чином, за формулою (3) розраховуємо:
mm н.х. = 0,009*1000*5/ (5*1+0,76+2*0,46) = 6,736
mmк.х. = 0,009*1000*1 / 6,68 = 1,347
mm н.а.= 0,009*1000*2 / 6,68 = 2,694
Отже, щоб розчин був ізотонічним і при цьому зберігалося співвідношення солей як 1:0,2:0,4 до нього необхідно додати: натрію хлориду 6,736-5=1,74 г, калію хлориду 1,347-1=0,35 г, натрію ацетату 2,694-2=0,69 г.
2.8. Ін’єкційні розчини, приготовлені в аптеках, необхідно відпускати в флаконах з нейтрального скла марки НС-1( для медпрепаратів, антибіотиків) і НС-2 ( посудини для крові). Як виняток після звільнення від лужності використовують флакони зі скла марки АВ-1 і МТО, враховуючи, що строк зберігання розчинів у них не повинен перевищувати двох діб, бо можливе вилуговування скла.
Для закупорювання флаконів з ін’єкційними розчинами використовують пробки спеціальних сортів гуми: ИР-21 (силіконова), 25 П (натуральний каучук), 52-369, 52-369/1, 52-369 П (бутиловий каучук), ИР-119, ИР-119А (бутиловий каучук). Найдосконаліша упаковка – скляні пробки зі шліфтом. У зарубіжній літературі є повідомлення про застосування для закупорювання ін’єкційних розчинів пробок з полівінілхлориду.
Перед закупорюванням розчинів для ін’єкцій пробки та алюмінієві ковпачки обробляються, миються і стерилізуються.
Зберігати приготовлені лікарські препарати для ін’єкційного введення необхідно за умов, які виключають можливість їх забруднення.
Стабільність або стійкість лікарської речовини залежить від її здатності зберігати основні властивості у незміненому або до деякої міри зміненому вигляді. Причин нестійкості лікарських препаратів безліч, а процеси їх дестабілізації дуже складні, тому стабілізацію ліків розглядають як комплексну проблему, яка об’єднує підвищення фізичної, хімічної та мікробіологічної стійкості.
До хімічних видів деструкції лікарських речовин відносяться процеси, які відповідають рівнянням, що описують реакції нульового першого та псевдо першого порядків: окислювальний та гідролітичний розчин, декарбоксилування, заміщення, конденсація та рацемізація, фотохімічна деструкція, ферментація, реакції подвійного обміну, комплексоутворення, та ін. Ці реакції залежать від низки факторів: зокрема від рН середовища, дії світла, температури, присутності каталізаторів, концентрації компонентів системи тощо.
У інфузійних розчинах з енергетичними субстратами найчастіше відбуваються окислювально-відновні процеси. Внаслідок цього втрачається терапевтична ефективність лікарських речовин, а утворені продукти можуть бути більш токсичними, ніж початкові. Нерідко відбуваються зміни фізико-хімічних (гомогенність, консистенція, ступінь розсіювання) та органолептичних (колір, запах) показників.
Одним з факторів, що бере активну участь у процесі окислення є природне світло. У зв’язку з цим ампулювання нестійких до світла розчинів використовують світлозахисне скло (коричневе, зелене, червоне).
рН середовища також значною мірою визначає ступінь та швидкість аутоокислення. Для його уповільнення до розчинів додають хлористоводневу кислоту, буферні суміші.