1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Доведено, що фізико-хімічні властивості розчинів змінюються приблизно однаково як в атмосфері повітря, так і атмосфері кисню. Це свідчить про те, що швидкість реакції залежить не від кількості кисню, а від його наявності в концентраціях, що межують із слідовими. Важливим засобом запобігання аутоокисленню є зменшення кількості кисню, розчиненого в рідкій фазі. Сьогодні близько 700млн. розчинам (30%) необхідний газовий захист від кисню. Ф.А. Конєв та співавтори запропонували метод запаювання ампул в середовищі вуглекислого газу, азоту, аргону на основі високопродуктивного вакуумного способу їх заповнення, що дає можливість замінити 95-98% повітря над розчинами в ампулах. Термін зберігання таких препаратів становить 2-3 роки. Не менш ефективним є спосіб стабілізації ін’єкційних розчинів шляхом запаювання ампул в атмосфері пари із застосуванням принципу термічної дегазації. Газовий захист без стабілізації хімічними речовинами широко використовується для поліпшення якості ін’єкційних розчинів (метазол, фетанол, ерготамін, папаверин, тіамін), що випускаються промисловістю.

Стабільність інфузійних розчинів залежить від якості таро-закупорювальних засобів. При взаємодії скла флаконів з ін’єкційними розчинами відбуваються процеси вилужування і розчинення, які призводять до змін рН розчину та руйнування скла. К.К.Гордєєв та співавтори вивчали дифузію кисню через гумові пробки і визначили їх оптимальнім арки та методи попередньої обробки. Наприклад вплив допоміжних матеріалів проілюстровано насамперед сорбцією консервуючих речовин. Досліджено також вплив концентрації, коефіцієнта розподілу, рН розчину, складу препарату, навколишнього середовища, температури, характеру дифузії у полімері на можливу взаємодію препарату з упаковкою.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що стійкість розчинів легкоокислюваних речовин залежить від багатьох факторів, а їх стабілізація здійснюється за допомогою низки технологічних прийомів:

ü Введення в розчин антиоксидантів (переривається ланцюгова реакція окислення, зв’язується кисень);

ü Введення комплексонів (для зв’язування іонів важких металів);

ü Створення оптимального рН;

ü Зменшення вмісту кисню в розчиннику та повітрі над розчинником (насичення вуглекислотою, заповнення в потоці інертного газу);

ü Використання темної, світлонепроникної тари для зменшення ініціюючого впливу світла.

Зберігання та відпуск ін’єкційних лікарських форм. Зберігати приготовлені лікарські препарати для ін’єкційного введення необхідно за умов, які виключають можливість їх забруднення. Місця зберігання повинні бути віддалені від ліфтів, санвузлів, місць приймання і розпаковування товарів, використаної тари і обладнані столами або стелажами.

Відпуск лікарських препаратів з аптек лікувально-профілактичним закладам необхідно проводити тільки при дотриманні режимів, що виключають їх забруднення в процесі транспортування, тобто в чисту маркіровану тару (ящики, що легко піддаються дезобробці).

Приготовані в аптеках розчини для ін’єкцій, укупорені „під обкатку”, мають строк придатності не більше двох діб.

2.9.1. Засоби механізації в технології ін’єкційних і асептичних лікарських форм.

Технічні засоби для одержання води для ін’єкцій і подання її на робочі місця. Вода, застосовувана у фармацевтичній праці, потребує різного ступеня очищення в залежності від призначення. Державною фармакопеєю ( Х видання) були регламентовані вимоги до води дистильованої і води для ін’єкцій. Враховуючи, що вода, за своїми параметрами відповідає дистильованій, може бути може бути одержана й іншими способами, в Державній фармакопеї XI видання передбачена стаття „Вода очищена” замість „вода дистильована”.

Вітчизняною промисловістю випускаються іонообмінними для знесолення та пом’якшення вихідної води, зворотно осмотичні мембрани, ультра- і мікрофільтри для відділення колоїдних, змулених частинок, мікроорганізмів, пірогенів, адсорбційні фільтри для відділення високомолекулярних органічних речовин та розчинених газів. У хімічній, хіміко-фармацевтичній, мікробіологічній та інших галузях промисловості широко використовуються ці засоби очищення води поряд з дистиляцією.

В аптечних умовах очищену й апірогенну воду одержують з допомогою спеціальних апаратів (аквадистиляторів) різних конструкцій шляхом теплової перегонки водопровідної води, а при її відсутності – криничної або річкової.

Вибір типу і марки аквадистилятора слід проводити, виходячи з таких вимог:

ü Призначення одержуваної води;

ü Якість вихідної води;

ü Джерела нагрівання;

ü Продуктивність;

ü Площа й висота приміщення;

ü Наявність водопроводу з тиском не менше 0,1 мПа;

ü Планові показники питомої витрати електроенергії (палива) і води;

ü Кількість і кваліфікація обслуговуючого персоналу;

ü Ступінь автоматизації, процесу очищення;

ü Забезпечення санітарного обробітку і дезинфекції аквадистилятора, збірника води, трубопроводів;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14