| Назва: | Порушення мислення у хворих на шизофренію |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,26 KB |
| Скачувань: | 10 |
„Cхильність до розумування, до пояснення і обгрунтування всього і вся; до всеохоплення, до однозначності суті, до глобальної послідовності, до всезагальних кінвих істин. („Почавши говорити , відчуваю нездоланне бажання розвивати думку дальше і дальше, хоча нема конкретної теми: приходжу до абсолютів, до часу і простору, питання: що первинне?) Це називають деколи філософською інтоксикацією; можливо, це компенсація якоїсь недостатньої інтуїції; тут теж гіпертрофія логіки, виключна раціональність. („В житті є справа і насолода, найвища справа – наука, найвища насолода жінка; ділю час між наукою і жінкою, але кожна вимагає всього часу; що вибрати? Що первинне?”
Об’єктивних методів діагностики шизофренії на даний час немає. Діагноз ставиться на основі бесід з пацієнтом і аналізу його поведінки.
3. Теорії патогенезу
Теоррії патогенезу шизофренії [4] багаточисленні і протирічні, і ні одна з них не в стані дати відповіді на ряд питань, пов'язаних з виникненням і лікуванням хвороби. Шизофренія вважається гетерогенним розладом. В основі його розвитку лежать, як порушення нейротрансміттерних систем, так і дія соціальних факторів, які впливають на пенетрантність генів. Існують також гіпотези про вірусну природу цього захворювання.
При шизофренії мають місце порушення, як мінімум, трьох нейромедіаторних систем: дофамінергічної, норадренергічної та ГАМК-ергічної системи. Вважається, що порушуються переважно два дофамінергічних тракти: мезокортикальний та мезолімбічний тракти. Клітини даних трактів зосереджені в чорній субстанції, аксони котрих підходять до нейроцитів фронтальної долі та долі Брока ( лімбічні структури). Роль мезокортикального тракта полягає в церебральній інтеграції. Ряд дослідників вважає, що недостатність ГАМК є днією з причин розвитку шизофренії: наприклад описані позитивні результати лікування пацієнтів бензодіазепинами.
Вважається, що при шизофренії порушується і серотоніергічна система, на на основі цих данних получені нейролептики з двойним механізмом дії: блокування дофамінових и серотонінових рецепторів. Попередні нейролептики, наприклад галоперідол мали здатність блокувати переважно дофаминові рецептори і в 35 раз меншу властивість – серотонінові рецептори.
Останнім часом з'явились дані, котрі свідчать про підвищення в крові рівня поліамінів, токсично діючих на гемато-енцефалічний прцес. Тим самим запускається аутоімунний механізм пошкодження головного мозку. Сканування головного мозку показало зміни в скроневих та лобних долях (зниження густини сірої речовини).
В пацієнтів з гострим початком шизофренії були виявлені атипічні макрофаги, що може відображати генетичну трансформацію імунної відповіді. При анатомічному дослідженні головного мозку виявляють змінені аномалії.
Найбільш відомою з нейрохімічних гіпотез є концепція гіперактивності допамінових систем при шизофренії. Її підтвердженню служить те, що припарати, які в експеременті блокують допамінові рецептори, найбільш ефективні в подоланні симптомів шизофренії. Однак допамінова гіперактивність неспецифічна відносно шизофренії, позаяк блокатори допаміну ефективні також, при лікуванні інших хвороб.
Існуюча гіпотеза соціокультурної причини шизофренії базується на виявленій диспропорції представництва хворих в бідніших верствах індустріально розвинутого суспільства. Однак не виключено, що соціальне зниження є не причиною, а наслідком шизофренії.
В цілому можна сказати, що шизофренія – без сумніву мозкове, можливо поліетіологічне захвоювання.
4. Порушення мислення
4.1 Порушення операціональної сторони мислення.
Мислення, як узагальнене і опосередковане віддзеркалення дійсності, виступає практично, як засвоєння і використовування знань. Це засвоєння відбувається не у вигляді простого накопичення фактів, а у вигляді процесу синтезу, узагальнення і відтворення, у вигляді застосування нових інтелектуальних операцій. Мислення спирається на відому систему понять, які дають можливість відобразити дію в узагальнених і відтворених формах. Узагальнення – наслідок аналізу, що розкриває істотні зв'язки між явищами і об'єктами. Воно означає інше відношення до об'єкту, можливість встановлення інших зв'язків між об'єктами. З іншого боку, воно дає можливість встановлення зв'язку між самими поняттями. Встановлені і узагальнені в колишньому досвіді системи зв'язків не анулюються, утворення узагальнення йде не тільки шляхом наново створюваного узагальнення одиничних предметів, а шляхом узагальнення колишніх узагальнень.
При деяких формах патології психічної діяльності у хворих втрачається можливість використовувати систему операцій узагальнення і відтворення. Порушення операціональної сторони мислення приймають різні форми. При всій їхній різноманітності вони можуть бути зведені до двох крайніх варіантів:
а). Зниження рівня узагальнення
б). Спотворення процесу узагальнення.
4.1.1 Зниження рівня узагальнення.
Об’єктивних методів діагностики шизофренії на даний час немає. Діагноз ставиться на основі бесід з пацієнтом і аналізу його поведінки.
3. Теорії патогенезу
Теоррії патогенезу шизофренії [4] багаточисленні і протирічні, і ні одна з них не в стані дати відповіді на ряд питань, пов'язаних з виникненням і лікуванням хвороби. Шизофренія вважається гетерогенним розладом. В основі його розвитку лежать, як порушення нейротрансміттерних систем, так і дія соціальних факторів, які впливають на пенетрантність генів. Існують також гіпотези про вірусну природу цього захворювання.
При шизофренії мають місце порушення, як мінімум, трьох нейромедіаторних систем: дофамінергічної, норадренергічної та ГАМК-ергічної системи. Вважається, що порушуються переважно два дофамінергічних тракти: мезокортикальний та мезолімбічний тракти. Клітини даних трактів зосереджені в чорній субстанції, аксони котрих підходять до нейроцитів фронтальної долі та долі Брока ( лімбічні структури). Роль мезокортикального тракта полягає в церебральній інтеграції. Ряд дослідників вважає, що недостатність ГАМК є днією з причин розвитку шизофренії: наприклад описані позитивні результати лікування пацієнтів бензодіазепинами.
Вважається, що при шизофренії порушується і серотоніергічна система, на на основі цих данних получені нейролептики з двойним механізмом дії: блокування дофамінових и серотонінових рецепторів. Попередні нейролептики, наприклад галоперідол мали здатність блокувати переважно дофаминові рецептори і в 35 раз меншу властивість – серотонінові рецептори.
Останнім часом з'явились дані, котрі свідчать про підвищення в крові рівня поліамінів, токсично діючих на гемато-енцефалічний прцес. Тим самим запускається аутоімунний механізм пошкодження головного мозку. Сканування головного мозку показало зміни в скроневих та лобних долях (зниження густини сірої речовини).
В пацієнтів з гострим початком шизофренії були виявлені атипічні макрофаги, що може відображати генетичну трансформацію імунної відповіді. При анатомічному дослідженні головного мозку виявляють змінені аномалії.
Найбільш відомою з нейрохімічних гіпотез є концепція гіперактивності допамінових систем при шизофренії. Її підтвердженню служить те, що припарати, які в експеременті блокують допамінові рецептори, найбільш ефективні в подоланні симптомів шизофренії. Однак допамінова гіперактивність неспецифічна відносно шизофренії, позаяк блокатори допаміну ефективні також, при лікуванні інших хвороб.
Існуюча гіпотеза соціокультурної причини шизофренії базується на виявленій диспропорції представництва хворих в бідніших верствах індустріально розвинутого суспільства. Однак не виключено, що соціальне зниження є не причиною, а наслідком шизофренії.
В цілому можна сказати, що шизофренія – без сумніву мозкове, можливо поліетіологічне захвоювання.
4. Порушення мислення
4.1 Порушення операціональної сторони мислення.
Мислення, як узагальнене і опосередковане віддзеркалення дійсності, виступає практично, як засвоєння і використовування знань. Це засвоєння відбувається не у вигляді простого накопичення фактів, а у вигляді процесу синтезу, узагальнення і відтворення, у вигляді застосування нових інтелектуальних операцій. Мислення спирається на відому систему понять, які дають можливість відобразити дію в узагальнених і відтворених формах. Узагальнення – наслідок аналізу, що розкриває істотні зв'язки між явищами і об'єктами. Воно означає інше відношення до об'єкту, можливість встановлення інших зв'язків між об'єктами. З іншого боку, воно дає можливість встановлення зв'язку між самими поняттями. Встановлені і узагальнені в колишньому досвіді системи зв'язків не анулюються, утворення узагальнення йде не тільки шляхом наново створюваного узагальнення одиничних предметів, а шляхом узагальнення колишніх узагальнень.
При деяких формах патології психічної діяльності у хворих втрачається можливість використовувати систему операцій узагальнення і відтворення. Порушення операціональної сторони мислення приймають різні форми. При всій їхній різноманітності вони можуть бути зведені до двох крайніх варіантів:
а). Зниження рівня узагальнення
б). Спотворення процесу узагальнення.
4.1.1 Зниження рівня узагальнення.