| Назва: | Порушення мислення у хворих на шизофренію |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,26 KB |
| Скачувань: | 10 |
Зниження рівня узагальнення полягає у тому, що в думках хворих домінують безпосередні уявлення про предмети і явища; оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами. При виконанні експериментального завдання подібні хворі не в змозі зі всіляких різноманітних ознак відібрати ті, які якнайповніше розкривають поняття.
При яскраво вираженому зниженні рівня узагальнення, хворим взагалі недоступна задача на класифікацію: для досліджуваних предмети виявляються по своїх конкретних властивостях настільки різними, що не можуть бути об'єднані. В деяких випадках хворі усвідомлюють велику кількість дрібних груп на підставі надзвичайно конкретного наочного зв'язку між ними, наприклад ключ і замок, пір'я і ручка, нитка і голка. Іноді досліджувані об'єднують предмети як елементи якого-небудь сюжету, але класифікація не виробляється. Такого роду помилкові рішення позначаються як конкретно-ситуативні поєднання.
Можливість операції узагальненими ознаками характеризує мислення, як діяльність аналітико-синтетичну. Тому порушення типу конкретно-ситуативних поєднань якнайбільше виявлялися при виконанні основних завдань (класифікація предметів, пояснення прислів'їв і т.д.), в яких ця розумова операція чітко виступає. В основному такі рішення властиві хворим на шизофренію, а також хворим з епілептичними процесами, що рано почалися. Такий тип рішень спостерігається також, і у значної частини хворих, що перенесли важкі форми енцефаліту.
Аналогічні результати виявлені у цієї групи хворих при виконанні завдання по методу виключень.
Неможливість виконання завдання в узагальненому плані, невміння віхилитися від окремих конкретних властивостей предметів пов'язані з тим, що хворі не можуть засвоїти умовності, прихованої в завданні.
Особливо чітко виступає таке нерозуміння умовності при тлумаченні досліджуваними прислів'їв і метафор.
Прислів'я є таким жанром фольклору, в якому узагальнення, думка передаються через зображення окремого факту або явища конкретної ситуації. Істинне значення прислів'я тільки тоді стає зрозумілим, коли людина відволікається від тих конкретних фактів, про які мовиться в прислів'ї, коли конкретні одиничні явища набувають характеру узагальнення. Тільки при цій умові здійснюється перенесення змісту ситуації прислів'я на аналогічні ситуації. Таке перенесення схоже по своїх механізмах з перенесенням способу рішення однієї задачі на іншу, що особливо чітко виступає при віднесенні фраз до прислів'їв. Розглядаючи проблему перенесення, С. Д. Рубінштейн [5] відзначає, що «в основі перенесення лежить узагальнення, а узагальнення є наслідок аналізу, що розкриває істотні зв'язки».
Процес нерозуміння переносного значення прислів'їв неоднозначний. Більше того, рідко спостерігаються факти повного нерозуміння переносного значення. Як правило, воно буває неповним, лише частково зміненим.
Утруднення в розумінні переносного значення пропозицій залежать не тільки від зміненого значення слів, але і від інших чинників (неадекватного відношення хворого до поставленої перед ним задачі, зміненої динаміки мислення і т.д.). хворі, які не могли виділити узагальнену ознаку в досвіді на класифікацію предметів, часто не можуть передати переносного значення прислів'їв. Унаслідок того, що слово виступає для хворих в його конкретному значенні, вони не можуть осмислити умовність, яка криється в приказці.
Особливо чітко виступає нерозуміння умовності в досвіді на опосередковане запам'ятовування (метод піктограм). Складність цього завдання полягає у тому, що малюнок не може (і не повинен) відобразити тієї великої кількості асоціацій, які можуть актуалізуватися при сприйнятті слова; необхідно відібрати лише яку-небудь з них, яка здатна «стати» на місце слова, а це можливо лише при достатньому рівні узагальнення.
Досліджуючи хворих з важкими ураженнями мозку, Г.В. Біренбаум відзначала, що утруднення при виконанні цього завдання такі великі, що іноді хворі не можуть зупинитися на якому-небудь певному малюнку, оскільки жоден не передає достатньо повно і точне конкретне значення слова.
Зіставлення даних, одержаних за допомогою різних методів (класифікація предметів, метод виключення, пояснення прислів'їв і метод піктограм), виявило у хворих на шизофренію – порушення процесу узагальнення: конкретно-ситуативний характер їх думок, нерозуміння перенесення, умовності. Ці хворі були об'єднані в групу хворих, у яких порушення мислення кваліфікувалося як зниження рівня узагальнення.
Неможливість відсторонення від всієї сукупності конкретних властивостей і деталей предметів призводить до того, що хворі не можуть правильно вирішити просту задачу, якщо вона вимагає зіставлення цих властивостей, зменшення одних, виділення інших. Виконуючи завдання «встановлення послідовності подій» (поломка і лагодження колеса), хворі керувалися окремими деталями картинки, не пов'язуючи їх.
При яскраво вираженому зниженні рівня узагальнення, хворим взагалі недоступна задача на класифікацію: для досліджуваних предмети виявляються по своїх конкретних властивостях настільки різними, що не можуть бути об'єднані. В деяких випадках хворі усвідомлюють велику кількість дрібних груп на підставі надзвичайно конкретного наочного зв'язку між ними, наприклад ключ і замок, пір'я і ручка, нитка і голка. Іноді досліджувані об'єднують предмети як елементи якого-небудь сюжету, але класифікація не виробляється. Такого роду помилкові рішення позначаються як конкретно-ситуативні поєднання.
Можливість операції узагальненими ознаками характеризує мислення, як діяльність аналітико-синтетичну. Тому порушення типу конкретно-ситуативних поєднань якнайбільше виявлялися при виконанні основних завдань (класифікація предметів, пояснення прислів'їв і т.д.), в яких ця розумова операція чітко виступає. В основному такі рішення властиві хворим на шизофренію, а також хворим з епілептичними процесами, що рано почалися. Такий тип рішень спостерігається також, і у значної частини хворих, що перенесли важкі форми енцефаліту.
Аналогічні результати виявлені у цієї групи хворих при виконанні завдання по методу виключень.
Неможливість виконання завдання в узагальненому плані, невміння віхилитися від окремих конкретних властивостей предметів пов'язані з тим, що хворі не можуть засвоїти умовності, прихованої в завданні.
Особливо чітко виступає таке нерозуміння умовності при тлумаченні досліджуваними прислів'їв і метафор.
Прислів'я є таким жанром фольклору, в якому узагальнення, думка передаються через зображення окремого факту або явища конкретної ситуації. Істинне значення прислів'я тільки тоді стає зрозумілим, коли людина відволікається від тих конкретних фактів, про які мовиться в прислів'ї, коли конкретні одиничні явища набувають характеру узагальнення. Тільки при цій умові здійснюється перенесення змісту ситуації прислів'я на аналогічні ситуації. Таке перенесення схоже по своїх механізмах з перенесенням способу рішення однієї задачі на іншу, що особливо чітко виступає при віднесенні фраз до прислів'їв. Розглядаючи проблему перенесення, С. Д. Рубінштейн [5] відзначає, що «в основі перенесення лежить узагальнення, а узагальнення є наслідок аналізу, що розкриває істотні зв'язки».
Процес нерозуміння переносного значення прислів'їв неоднозначний. Більше того, рідко спостерігаються факти повного нерозуміння переносного значення. Як правило, воно буває неповним, лише частково зміненим.
Утруднення в розумінні переносного значення пропозицій залежать не тільки від зміненого значення слів, але і від інших чинників (неадекватного відношення хворого до поставленої перед ним задачі, зміненої динаміки мислення і т.д.). хворі, які не могли виділити узагальнену ознаку в досвіді на класифікацію предметів, часто не можуть передати переносного значення прислів'їв. Унаслідок того, що слово виступає для хворих в його конкретному значенні, вони не можуть осмислити умовність, яка криється в приказці.
Особливо чітко виступає нерозуміння умовності в досвіді на опосередковане запам'ятовування (метод піктограм). Складність цього завдання полягає у тому, що малюнок не може (і не повинен) відобразити тієї великої кількості асоціацій, які можуть актуалізуватися при сприйнятті слова; необхідно відібрати лише яку-небудь з них, яка здатна «стати» на місце слова, а це можливо лише при достатньому рівні узагальнення.
Досліджуючи хворих з важкими ураженнями мозку, Г.В. Біренбаум відзначала, що утруднення при виконанні цього завдання такі великі, що іноді хворі не можуть зупинитися на якому-небудь певному малюнку, оскільки жоден не передає достатньо повно і точне конкретне значення слова.
Зіставлення даних, одержаних за допомогою різних методів (класифікація предметів, метод виключення, пояснення прислів'їв і метод піктограм), виявило у хворих на шизофренію – порушення процесу узагальнення: конкретно-ситуативний характер їх думок, нерозуміння перенесення, умовності. Ці хворі були об'єднані в групу хворих, у яких порушення мислення кваліфікувалося як зниження рівня узагальнення.
Неможливість відсторонення від всієї сукупності конкретних властивостей і деталей предметів призводить до того, що хворі не можуть правильно вирішити просту задачу, якщо вона вимагає зіставлення цих властивостей, зменшення одних, виділення інших. Виконуючи завдання «встановлення послідовності подій» (поломка і лагодження колеса), хворі керувалися окремими деталями картинки, не пов'язуючи їх.