| Назва: | Порушення мислення у хворих на шизофренію |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,26 KB |
| Скачувань: | 10 |
Резюмуючи, можна сказати, що розумова діяльність подібних хворих недосконало відображає предмети, явища і їх взаємозв'язки, бо повноцінний процес віддзеркалення об'єктивних властивостей і закономірностей речей завжди припускає уміння абстрагуватися від конкретних деталей.
4.1.2 Спотворення процесу узагальнення.
Таке порушення мислення є як би антиподом тільки що описаного.
Якщо думки попередньої групи хворих не виходять за межі приватних, одиничних зв'язків, то у хворих, про яких зараз йде мова, «відліт» від конкретних зв'язків виражений в надзвичайно спрощеній формі. Хворі в своїх думках відображають лише випадкову сторону явищ, істотне ж відносини між предметами мало беруться до уваги, наочний зміст речей і явищ часто не враховується. Так, виконуючи завдання на класифікацію предметів, вони керуються надмірно загальними ознаками, неадекватними реальним відносинам між предметами. Наприклад, хворий М. об'єднує вилку, стіл і лопату за принципом «твердості»; гриб, кінь і олівець він відносить в одну групу за «принципом зв'язку органічного з неорганічним».
Подібні виконання завдання були позначені беззмістовними або вихолощеними. Найчастіше вони зустрічаються у хворих на шизофренію, головним чином при галлюцинаторно-параноїдній формі перебігу хвороби, і у психопатів.
Подібні хворі живуть в світі своїх маревних переживань, мало цікавляться реальною обстановкою, намагаються до незначних, буденних явищ підходити з «теоретичних позицій». У бесіді вони здатні торкнутися питань загального характеру, але часто не в змозі відповісти просто на конкретне питання. Мова хворих носить химерний характер.
У завданнях на класифікацію предметів такі хворі проводять її на підставі таких загальних ознак (твердість, рух), що виходять за межі змістовної сторони явищ, або на підставі чисто зовнішніх, неістотних ознак (отвір).
Особливо виразно беззмістовний, вихолощений характер думок хворих певної категорії виступає при виконанні завдання на складання піктограми. Для хворих із зниженням рівня узагальнення завдання скласти піктограму представляє трудність внаслідок того, що вони не можуть відсторонитися від окремих конкретних значень слова. Умовність малюнка стає такою широкою і безпредметною, що вона не відображає реального змісту слова; хворі можуть, не замислюючись, запропонувати будь-яку схему як умовне позначення слова.
Беззмістовний характер розумової діяльності хворих виявляється і в асоціативному експерименті. Переважання формальних, випадкових асоціацій, відхід від змістовної сторони завдання створюють основу для того безплідного мудрування, яке характеризує подібних хворих і яке носить в клініці назву «резонерствування».
Ця особливість мислення подібних хворих часто виявляється вже при найпростішій розумовій дії – описі сюжетних картинок. Хворі не вникають в їх конкретний зміст, а сприймають їх з погляду загальних положень.
Симптом вихолощеного резонерствування особливо виразно виступає при виконанні завдань, що вимагають словесних формулювань, наприклад при визначенні і порівнянні понять.
Ще різкіше цей симптом виявляється в досвіді на пояснення прислів'їв.
Вислови резонерствувань обумовлені, очевидно, різними причинами. З одного боку, слово виступає для хворого в різних значеннях; відбору значення, адекватного для даної конкретної ситуації, не відбувається. З другого боку, сама задача, поставлена перед хворим (в даному випадку – віднесення фраз до прислів'їв), не направляє його думки, він виходить із загальніших «принципів».
На думку І.П.Павлова, логіка перебігу думок повинна контролюватися практикою. Через відсутність перевірки практикою розумова діяльність хворих стає неадекватною, їх думки перетворюються, на думку Павлова, в «розумову жуйку».
Можливо, цим пояснюється і той парадоксальний факт, що у подібних хворих мова не полегшує виконання завдання, а утрудняє його; вимовлені хворими слова викликають нові, часто випадкові асоціації, які хворими не усвідомлюються. Виконавши в реальній дії завдання правильно, хворі безглуздо міркують про нього.
Цей факт виявляється в експерименті на віднесення фраз до прислів'їв і метафор; хворі часто вибирають адекватну фразу, але при цьому абсолютно безглуздо пояснюють свій вибір і після пояснення, анулюють своє правильне виконання.
4.1.2 Спотворення процесу узагальнення.
Таке порушення мислення є як би антиподом тільки що описаного.
Якщо думки попередньої групи хворих не виходять за межі приватних, одиничних зв'язків, то у хворих, про яких зараз йде мова, «відліт» від конкретних зв'язків виражений в надзвичайно спрощеній формі. Хворі в своїх думках відображають лише випадкову сторону явищ, істотне ж відносини між предметами мало беруться до уваги, наочний зміст речей і явищ часто не враховується. Так, виконуючи завдання на класифікацію предметів, вони керуються надмірно загальними ознаками, неадекватними реальним відносинам між предметами. Наприклад, хворий М. об'єднує вилку, стіл і лопату за принципом «твердості»; гриб, кінь і олівець він відносить в одну групу за «принципом зв'язку органічного з неорганічним».
Подібні виконання завдання були позначені беззмістовними або вихолощеними. Найчастіше вони зустрічаються у хворих на шизофренію, головним чином при галлюцинаторно-параноїдній формі перебігу хвороби, і у психопатів.
Подібні хворі живуть в світі своїх маревних переживань, мало цікавляться реальною обстановкою, намагаються до незначних, буденних явищ підходити з «теоретичних позицій». У бесіді вони здатні торкнутися питань загального характеру, але часто не в змозі відповісти просто на конкретне питання. Мова хворих носить химерний характер.
У завданнях на класифікацію предметів такі хворі проводять її на підставі таких загальних ознак (твердість, рух), що виходять за межі змістовної сторони явищ, або на підставі чисто зовнішніх, неістотних ознак (отвір).
Особливо виразно беззмістовний, вихолощений характер думок хворих певної категорії виступає при виконанні завдання на складання піктограми. Для хворих із зниженням рівня узагальнення завдання скласти піктограму представляє трудність внаслідок того, що вони не можуть відсторонитися від окремих конкретних значень слова. Умовність малюнка стає такою широкою і безпредметною, що вона не відображає реального змісту слова; хворі можуть, не замислюючись, запропонувати будь-яку схему як умовне позначення слова.
Беззмістовний характер розумової діяльності хворих виявляється і в асоціативному експерименті. Переважання формальних, випадкових асоціацій, відхід від змістовної сторони завдання створюють основу для того безплідного мудрування, яке характеризує подібних хворих і яке носить в клініці назву «резонерствування».
Ця особливість мислення подібних хворих часто виявляється вже при найпростішій розумовій дії – описі сюжетних картинок. Хворі не вникають в їх конкретний зміст, а сприймають їх з погляду загальних положень.
Симптом вихолощеного резонерствування особливо виразно виступає при виконанні завдань, що вимагають словесних формулювань, наприклад при визначенні і порівнянні понять.
Ще різкіше цей симптом виявляється в досвіді на пояснення прислів'їв.
Вислови резонерствувань обумовлені, очевидно, різними причинами. З одного боку, слово виступає для хворого в різних значеннях; відбору значення, адекватного для даної конкретної ситуації, не відбувається. З другого боку, сама задача, поставлена перед хворим (в даному випадку – віднесення фраз до прислів'їв), не направляє його думки, він виходить із загальніших «принципів».
На думку І.П.Павлова, логіка перебігу думок повинна контролюватися практикою. Через відсутність перевірки практикою розумова діяльність хворих стає неадекватною, їх думки перетворюються, на думку Павлова, в «розумову жуйку».
Можливо, цим пояснюється і той парадоксальний факт, що у подібних хворих мова не полегшує виконання завдання, а утрудняє його; вимовлені хворими слова викликають нові, часто випадкові асоціації, які хворими не усвідомлюються. Виконавши в реальній дії завдання правильно, хворі безглуздо міркують про нього.
Цей факт виявляється в експерименті на віднесення фраз до прислів'їв і метафор; хворі часто вибирають адекватну фразу, але при цьому абсолютно безглуздо пояснюють свій вибір і після пояснення, анулюють своє правильне виконання.