| Назва: | Порушення мислення у хворих на шизофренію |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,26 KB |
| Скачувань: | 10 |
Хворі не зацікавлені в увазі співрозмовника, вони не виражають в своїй промові ніякого відношення до інших людей. «розірвана»» мова цих хворих позбавлена основних, характерних для людської мови ознак, вона не є ні знаряддям думки, ні засобом спілкування з іншими людьми.
Ця особливість мови хворих, відсутність функції спілкування, в поєднанні з її іншою особливістю, з її незрозумілістю для оточуючих, робить її схожою з так званою егоцентричною мовою дитини.
4.3 Порушення динаміки розумової діяльності.
Визнання рефлекторної природи мислення означає визнання його як процесу. Про це писав ще І.М.Сеченов, указуючи, що думка має певний початок, течію і кінець.
Неможливо в достатній мірі проаналізувати внутрішні закономірності мислення, дослідити структуру розумових операцій, за допомогою яких відбувається віддзеркалення об'єктивних властивостей предмету, якщо не проаналізувати процесуальну сторону розумової діяльності. Використовування узагальнених способів вирішення задач, актуалізація адекватних знань про предмети вимагають не тільки збереження інтелектуальних операцій, але і динаміки мислення.
Здійснення опосередкованого переходу від одних думок до інших пов'язане також з наявністю більш менш довгого ланцюга висновків. Саме ланцюг висновків, переходи в міркуванні, є істинним проявом мислення як процесу.
Дослідження показали, що порушення процесу узагальнення є не єдиним варіантом порушень мислення. Більш того, порушення мислення, що часто зустрічаються, не зводяться до розпаду понять; хворобливі стани мозку приводять частіше всього до динамічних порушень мислення.
У ряду хворих (наприклад, хворих на судинні захворювання мозку) коливання розумової працездатності приводили до коливань пам'яті, залежним не від складності виконуваної задачі, а від виснажуваності кіркової нейродинаміки хворих. Подібні коливання, що виступали як непослідовність думок, спостерігалися і в розумовій діяльності хворих.
4.3.1 Лабільність мислення.
Характерна особливість цього порушення полягала в нестійкості способу виконання завдання. Рівень узагальнення хворих в основному не був понижений; хворі правильно узагальнювали матеріал; операції порівняння, перенесення не були порушені. Проте адекватний характер думок хворих не був стійким.
Хворі легко засвоюють інструкцію, застосовують спосіб, адекватний умовам вирішення, починають розкладати картки по узагальненій ознаці, але через деякий час залишають правильний шлях рішення. Досягаючи в окремих випадках високого рівня узагальнення, хворі епізодично збиваються на шлях неправильних, випадкових поєднань. Ці коливання носили різний характер.
Дуже часто спостерігалися чергування узагальнених і конкретно ситуативних поєднань. Виконання завдань на рівні узагальнених рішень не було модусом роботи хворих.
Помилки хворих полягали також у тому, що логічні зв'язки застосовувалися випадковими поєднаннями. Так, правильне виконання завдання «класифікація предметів» порушувалося тим, що хворі об'єднували об'єкти в одну групу лише тому, що картки виявилися поряд. Вони нерідко помічали свої помилки і виправляли їх.
Помилкові рішення хворих виявляються в утворенні однойменних груп: хворі часто виділяють предмети по правильній загальній ознаці, але одразу ж починають виділяти аналогічну по значенню групу.
У першому випадку порушення динаміки мислення не приводило до грубих порушень будови мислення. Воно лише на якийсь відрізок часу спотворювало правильний хід думок хворих і було, очевидно, порушенням розумової працездатності хворих.
У деяких же випадках порушення динаміки мислення носило стійкіший характер, змінювало саму будову мислення. Лабільність мислення спостерігається крім хворих на шизофренію, у хворих на маніакально-депресивний психоз в маніакальній фазі хвороби. Осмислення ситуації, можливість аналізу і синтезу у цих хворих часто не порушені, проте виконання будь-якого експериментального завдання не викликало певної стратегії їх мислення. Хворі не замислюються над питанням, адресованим до них, не вникають в значення завдання. Вони імпульсно приступають до виконання. На питання, в чому спільність і відмінність між поняттями «стіл» і «стілець», один з хворих відповідає: «У них загальне те, що у столу і у стільця чотири ніжки, а різниця – у стільця спинка є, у столу – ні». При складанні картинок в послідовному порядку хворі такого типу, осмисливши сюжет, розкладають їх у будь-якому порядку.
Виникаючі асоціації носять хаотичний характер і не розмежовуються. Окремі слова викликають нові асоціації, які хворі тут же виказують; будь-яке виникаюче уявлення, будь-яке емоційне переживання одержують своє віддзеркалення в мові хворих. Неадекватним виявляється сам перебіг розумової діяльності. При направляючій допомозі експериментатора інтелектуальна продукція хворого часто могла бути навіть адекватна поставленій меті, але весь хід думок, який вибирав хворий, був нестійким.
Ця особливість мови хворих, відсутність функції спілкування, в поєднанні з її іншою особливістю, з її незрозумілістю для оточуючих, робить її схожою з так званою егоцентричною мовою дитини.
4.3 Порушення динаміки розумової діяльності.
Визнання рефлекторної природи мислення означає визнання його як процесу. Про це писав ще І.М.Сеченов, указуючи, що думка має певний початок, течію і кінець.
Неможливо в достатній мірі проаналізувати внутрішні закономірності мислення, дослідити структуру розумових операцій, за допомогою яких відбувається віддзеркалення об'єктивних властивостей предмету, якщо не проаналізувати процесуальну сторону розумової діяльності. Використовування узагальнених способів вирішення задач, актуалізація адекватних знань про предмети вимагають не тільки збереження інтелектуальних операцій, але і динаміки мислення.
Здійснення опосередкованого переходу від одних думок до інших пов'язане також з наявністю більш менш довгого ланцюга висновків. Саме ланцюг висновків, переходи в міркуванні, є істинним проявом мислення як процесу.
Дослідження показали, що порушення процесу узагальнення є не єдиним варіантом порушень мислення. Більш того, порушення мислення, що часто зустрічаються, не зводяться до розпаду понять; хворобливі стани мозку приводять частіше всього до динамічних порушень мислення.
У ряду хворих (наприклад, хворих на судинні захворювання мозку) коливання розумової працездатності приводили до коливань пам'яті, залежним не від складності виконуваної задачі, а від виснажуваності кіркової нейродинаміки хворих. Подібні коливання, що виступали як непослідовність думок, спостерігалися і в розумовій діяльності хворих.
4.3.1 Лабільність мислення.
Характерна особливість цього порушення полягала в нестійкості способу виконання завдання. Рівень узагальнення хворих в основному не був понижений; хворі правильно узагальнювали матеріал; операції порівняння, перенесення не були порушені. Проте адекватний характер думок хворих не був стійким.
Хворі легко засвоюють інструкцію, застосовують спосіб, адекватний умовам вирішення, починають розкладати картки по узагальненій ознаці, але через деякий час залишають правильний шлях рішення. Досягаючи в окремих випадках високого рівня узагальнення, хворі епізодично збиваються на шлях неправильних, випадкових поєднань. Ці коливання носили різний характер.
Дуже часто спостерігалися чергування узагальнених і конкретно ситуативних поєднань. Виконання завдань на рівні узагальнених рішень не було модусом роботи хворих.
Помилки хворих полягали також у тому, що логічні зв'язки застосовувалися випадковими поєднаннями. Так, правильне виконання завдання «класифікація предметів» порушувалося тим, що хворі об'єднували об'єкти в одну групу лише тому, що картки виявилися поряд. Вони нерідко помічали свої помилки і виправляли їх.
Помилкові рішення хворих виявляються в утворенні однойменних груп: хворі часто виділяють предмети по правильній загальній ознаці, але одразу ж починають виділяти аналогічну по значенню групу.
У першому випадку порушення динаміки мислення не приводило до грубих порушень будови мислення. Воно лише на якийсь відрізок часу спотворювало правильний хід думок хворих і було, очевидно, порушенням розумової працездатності хворих.
У деяких же випадках порушення динаміки мислення носило стійкіший характер, змінювало саму будову мислення. Лабільність мислення спостерігається крім хворих на шизофренію, у хворих на маніакально-депресивний психоз в маніакальній фазі хвороби. Осмислення ситуації, можливість аналізу і синтезу у цих хворих часто не порушені, проте виконання будь-якого експериментального завдання не викликало певної стратегії їх мислення. Хворі не замислюються над питанням, адресованим до них, не вникають в значення завдання. Вони імпульсно приступають до виконання. На питання, в чому спільність і відмінність між поняттями «стіл» і «стілець», один з хворих відповідає: «У них загальне те, що у столу і у стільця чотири ніжки, а різниця – у стільця спинка є, у столу – ні». При складанні картинок в послідовному порядку хворі такого типу, осмисливши сюжет, розкладають їх у будь-якому порядку.
Виникаючі асоціації носять хаотичний характер і не розмежовуються. Окремі слова викликають нові асоціації, які хворі тут же виказують; будь-яке виникаюче уявлення, будь-яке емоційне переживання одержують своє віддзеркалення в мові хворих. Неадекватним виявляється сам перебіг розумової діяльності. При направляючій допомозі експериментатора інтелектуальна продукція хворого часто могла бути навіть адекватна поставленій меті, але весь хід думок, який вибирав хворий, був нестійким.