| Назва: | Аптечна технологія ліків |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,22 KB |
| Скачувань: | 11 |
Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний в воді і бурий аморфний осад, окису срібла. Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, тому хворому їх не відпускають.
Осади в лікарських препаратах з антибіотиками відбувається під дією кислот, лугів, деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть аскорбінова чи саліцилова – слабкі органічні кислоти - перетворюють пеніцилін у неактивну пенілову кислоту (приводять до глибшого гідролізу антибіотика). Рівень лужного хлору розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічно неактивні солі пенілової кислоти, що не мають антибіотичної активності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіозолідинового кільця і утворюють з антибіотиками погано розчинні сполуки.
Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртутною, свинцевою мазями. Нагрівання антибіотика приводить до його інактивації, особливо швидко ін активуються водні розчини, строк зберігання яких у прохолодному місці 1-2 дні. Фермент пеніциліну та інші ферменти з групи гідролаз також інактивують антибіотик, у зв’язку з чим всі лікарські форми з пеніциліном повинні готуватися в асептичних умовах.
Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах – свідоцтво глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності.
Ці явища можуть відбуватися в результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів сильнішими, реакцій – окислення – відновлення при поєднанні натрію – нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хлорамідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин.
Зміна консистенції, лікарського препарату супроводжується зміною його активності у зв’язку із зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин.
Зміна консистенції відбувається і при поєднанні фенолу з колодієм, натрій-карбокиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів. Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виділення одного з компонентів.
Зміни, що відбуваються без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, у результаті реакції гідролізу, окислювально-відновних та ін.
Несумісні поєднання лікарських речовин часто зустрічаються з антибіотиками. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення або збільшення значення рН дуже впливає на ступінь інактивації антибіотика.
Пеніцилін стійкий відносно окислювачів і тільки такі речовини, як водню пероксид, здатні його інактивувати.
У всіх випадках, коли інактивується будь-яка лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря. Разом лікар і фармацевт вживають заходів, щоб забезпечити хворого ліками.
Активність стрептоміцину знижується у присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками і легко піддається окисленню.
Тетрацикліни, стабільні в кислому і нейтральному середовищах, легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються і в кислому середовищі. Для жиророзчинних вітамінів треба враховувати їх легку окислюваність кислим повітрям (вітаміни А, Е, D). Водорозчинні вітаміни В1 (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтральних розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновників, особливо в лужному середовищі.
Окислювально-відновні процеси в лікарських формах відбуваються у тому випадку, якщо до їх складу входять речовини з вираженими окислювальними (срібла нітрат, калію перманганат, перекис водню, йод, натрію нітрит) і відновними властивостями (танін, рослинні порошки і екстракти, органічні кислоти та ін.). Іноді ці процеси відбуваються настільки активно, що можуть спричинити опіки, травми та інші пошкодження. Найчастіше окислювально-відновні процеси спостерігаються в рідких лікарських формах, рідше – в мазях, порошках, супозиторіях і пілюлях.
Осади в лікарських препаратах з антибіотиками відбувається під дією кислот, лугів, деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть аскорбінова чи саліцилова – слабкі органічні кислоти - перетворюють пеніцилін у неактивну пенілову кислоту (приводять до глибшого гідролізу антибіотика). Рівень лужного хлору розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічно неактивні солі пенілової кислоти, що не мають антибіотичної активності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіозолідинового кільця і утворюють з антибіотиками погано розчинні сполуки.
Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртутною, свинцевою мазями. Нагрівання антибіотика приводить до його інактивації, особливо швидко ін активуються водні розчини, строк зберігання яких у прохолодному місці 1-2 дні. Фермент пеніциліну та інші ферменти з групи гідролаз також інактивують антибіотик, у зв’язку з чим всі лікарські форми з пеніциліном повинні готуватися в асептичних умовах.
Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах – свідоцтво глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності.
Ці явища можуть відбуватися в результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів сильнішими, реакцій – окислення – відновлення при поєднанні натрію – нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хлорамідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин.
Зміна консистенції, лікарського препарату супроводжується зміною його активності у зв’язку із зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин.
Зміна консистенції відбувається і при поєднанні фенолу з колодієм, натрій-карбокиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів. Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виділення одного з компонентів.
Зміни, що відбуваються без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, у результаті реакції гідролізу, окислювально-відновних та ін.
Несумісні поєднання лікарських речовин часто зустрічаються з антибіотиками. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення або збільшення значення рН дуже впливає на ступінь інактивації антибіотика.
Пеніцилін стійкий відносно окислювачів і тільки такі речовини, як водню пероксид, здатні його інактивувати.
У всіх випадках, коли інактивується будь-яка лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря. Разом лікар і фармацевт вживають заходів, щоб забезпечити хворого ліками.
Активність стрептоміцину знижується у присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками і легко піддається окисленню.
Тетрацикліни, стабільні в кислому і нейтральному середовищах, легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються і в кислому середовищі. Для жиророзчинних вітамінів треба враховувати їх легку окислюваність кислим повітрям (вітаміни А, Е, D). Водорозчинні вітаміни В1 (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтральних розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновників, особливо в лужному середовищі.
Окислювально-відновні процеси в лікарських формах відбуваються у тому випадку, якщо до їх складу входять речовини з вираженими окислювальними (срібла нітрат, калію перманганат, перекис водню, йод, натрію нітрит) і відновними властивостями (танін, рослинні порошки і екстракти, органічні кислоти та ін.). Іноді ці процеси відбуваються настільки активно, що можуть спричинити опіки, травми та інші пошкодження. Найчастіше окислювально-відновні процеси спостерігаються в рідких лікарських формах, рідше – в мазях, порошках, супозиторіях і пілюлях.