1 2 3

державна підтримка підприємництва, стимулювання конкуренції; виробленнямеханізмів та ефективно діючих структур захисту державного ринку;

стимулювання модернізації технології, інноваційної діяльності ;

забезпечення найраціональнішого використання земельних ре¬сурсів;

забезпечення належного рівня профілактики та охорони здоров'я, безкоштовного лікувацня хворих у державних медичних закладах;

безкоштовне забезпечення досягнення достатнього мінімуму за¬гальної та спеціальної освіти в державних школах і спеціальних на¬вчальних закладах;

Аналіз економічної ситуації в Україні та практика державного регулювання у країнах з розвинутою економікою свідчить, що до складу основних елементів державного регулювання ринку включають: правове і адміністративне регулювання, цільові комплексні програми, державне підприємництво, індикативне планування, стратегічне планування, бюд¬жетно-фінансове, грошово-кредитне та цінове регулювання, структур¬но-інвестиційну, галузеву, науково-технічну, соціальну політику

Державне регулювання грунтується на певній системі засобів впливу на ринок, їх можна розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державне замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з де¬ржавного бюджету і т.ін.) та засоби опосередкованого впливу (подат¬ки, субсидії, ціни тощо).

Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами республіки.(інспекції,НБУ,міністерства)

Об'єктами державного регулювання, ринку є сфера під¬приємництва, інфраструктура ринку, некомерційна сфера діяльності. Взаємодія суб'єкту та об'єкта в процесі державного регулювання залежить від прийнятої в державі міри втручання її в економіку, але будь-якому випадку має грунтуватися на вимогах об'єктивних еко¬номічних законів, стимулювати (а не стримувати) розвиток під¬приємництва.

Параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені са¬мою його природою. Ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під тиском зовні, він сприймає державні заходи лише там і тоді, коли вони коригують (а не ігнорують) мотиви ринкових агентів. Світова практика проілюструвала певні недоліки надмірного втручання держави в економіку. Посилення державного втручання в економіку пригнічує ініціативу ринку. Держава, як і інші господарські агенти, не застрахована від помилок й прорахунків.

У цьому зв'язку основними принципами створення системи дер¬жавного регулювання економіки в Україні є такі:

розумної достатності - державі перепідпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижчестоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти рин¬кових відносин) внаслідок обмеженої компетентносгі;

адекватності - система державних регуляторів економіки та си¬стеми їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

поступовості - командно-адміністративні регулятори заміню¬ються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, привати¬зації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

Основна література: А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 4-20.

Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и социальный

комплекс» М: 1997 ст 3-25.

1 2 3