| Назва: | Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 15,88 KB |
| Скачувань: | 296 |
Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні
Зміст
І. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ
1.1 Соціально-економічна категорія «ринок праці».
1.2. Умови виникнення і ефективного функціонування ринку
праці.
Елементи ринку праці.
Механізм функціонування сучасного ринку праці.
Функції і сегментація ринку праці.
II. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ
2.1. Поняття та види зайнятості населення.
2.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.
2.3. Види безробіття.
2.4 Природна норма безробіття. Закон Оукена.
III. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКА ПРАЦІ В УКРАЇНІ
3.1. Розвиток ринку праці та зайнятість населення
3.2 Регулювання міграційних процесів
1.1. Соціально-економічна категорія «ринок праці»
Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової си¬стеми. Перед тим, як визначити його соціально-еконо¬мічну сутність, необхідно розглянути економічну категорію ринок. Класична політична економія виділяє чотири напрями у визначенні ринку.
Перший напрям представлений науковцями, які під ринком розуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники другого напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб координації дій учас¬ників, або як форму зв'язку товаровиробників. Учені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, техно¬логію здійснення обміну і розподілу товарів.
Отже, з вище наведеного можна зробити висновок, що ринок - це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким властива економічна незалежність, свобода у виборі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.
Переходячи від вивчення поняття ринку до сутності ринку робочої сили, слід відзначити, що сьогодні визна¬чення ринку праці здебільшого залишається дискусій¬ним, через недостатню його вивченість. Дослідники проблем праці розглядають головним чином окремі аспекти ринку праці і висловлюють часто діаметрально проти¬лежні за змістом думки. Значною мірою це пояснюється різним тлумаченням самого поняття ринку праці.
Нині виділяють чотири напрями підходів до визна¬чення ринку праці (робочої сили):
Представниками першої групи ринок робочої сили роз¬глядають як "сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим від¬носинам спосіб її включення до економічної системи.
Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи - попит і пропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці». Прості, короткі визначення не розкривають суті ринку праці як економічної категорії.
Представники третьої, найбільш чисельної групи на¬уковців розглядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці це сукупність економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією, використан¬ням і оплатою найманої праці.
Проте було б не правильно зводити ринок праці лише до сфери обміну . Ринок праці відіграє важливу роль у за¬безпеченні безперервності процесу відтворення такого важливого товару для суспільства як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринкових процесів. Тому найбільш вдалим вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму,
Під ринком праці вони розуміють складну систему економічних відносин з обміну індивідуальної здатності до пра¬ці на фонд життєвих благ , необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу.
Окремо необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці» , з'ясувати, чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їх використання як си¬нонімів, що відображають суть одного й того самого явища? Для того щоб відповісти на це питання необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця.
Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час вироб¬ництва будь-якої споживчої вартості.
Робоча сила виступає у ролі товару за таких умов:
людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;
власник робочої сили відділений від засобів вироб¬ництва і не має засобів для існування.
Праця - це цілеспрямована діяльність людей по ство¬ренню матеріальних і духовних благ , необхідних для задово¬лення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купується лише здат¬ність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю) поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.
Зміст
І. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ
1.1 Соціально-економічна категорія «ринок праці».
1.2. Умови виникнення і ефективного функціонування ринку
праці.
Елементи ринку праці.
Механізм функціонування сучасного ринку праці.
Функції і сегментація ринку праці.
II. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ
2.1. Поняття та види зайнятості населення.
2.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.
2.3. Види безробіття.
2.4 Природна норма безробіття. Закон Оукена.
III. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКА ПРАЦІ В УКРАЇНІ
3.1. Розвиток ринку праці та зайнятість населення
3.2 Регулювання міграційних процесів
1.1. Соціально-економічна категорія «ринок праці»
Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової си¬стеми. Перед тим, як визначити його соціально-еконо¬мічну сутність, необхідно розглянути економічну категорію ринок. Класична політична економія виділяє чотири напрями у визначенні ринку.
Перший напрям представлений науковцями, які під ринком розуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники другого напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб координації дій учас¬ників, або як форму зв'язку товаровиробників. Учені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, техно¬логію здійснення обміну і розподілу товарів.
Отже, з вище наведеного можна зробити висновок, що ринок - це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким властива економічна незалежність, свобода у виборі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.
Переходячи від вивчення поняття ринку до сутності ринку робочої сили, слід відзначити, що сьогодні визна¬чення ринку праці здебільшого залишається дискусій¬ним, через недостатню його вивченість. Дослідники проблем праці розглядають головним чином окремі аспекти ринку праці і висловлюють часто діаметрально проти¬лежні за змістом думки. Значною мірою це пояснюється різним тлумаченням самого поняття ринку праці.
Нині виділяють чотири напрями підходів до визна¬чення ринку праці (робочої сили):
Представниками першої групи ринок робочої сили роз¬глядають як "сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим від¬носинам спосіб її включення до економічної системи.
Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи - попит і пропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці». Прості, короткі визначення не розкривають суті ринку праці як економічної категорії.
Представники третьої, найбільш чисельної групи на¬уковців розглядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці це сукупність економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією, використан¬ням і оплатою найманої праці.
Проте було б не правильно зводити ринок праці лише до сфери обміну . Ринок праці відіграє важливу роль у за¬безпеченні безперервності процесу відтворення такого важливого товару для суспільства як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринкових процесів. Тому найбільш вдалим вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму,
Під ринком праці вони розуміють складну систему економічних відносин з обміну індивідуальної здатності до пра¬ці на фонд життєвих благ , необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу.
Окремо необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці» , з'ясувати, чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їх використання як си¬нонімів, що відображають суть одного й того самого явища? Для того щоб відповісти на це питання необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця.
Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час вироб¬ництва будь-якої споживчої вартості.
Робоча сила виступає у ролі товару за таких умов:
людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;
власник робочої сили відділений від засобів вироб¬ництва і не має засобів для існування.
Праця - це цілеспрямована діяльність людей по ство¬ренню матеріальних і духовних благ , необхідних для задово¬лення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купується лише здат¬ність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю) поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.
