| Назва: | Цикли ділової активності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,37 KB |
| Скачувань: | 23 |
Пізніше почали говорити вже про дві фази економічнох активності: процвітання і депресію, або бум і кризу, з вершинами і низинами, які є поворотними точками між цими фазами.
І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції
виникнення циклів
Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.
Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її винекнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.
З моменту капіталістичного способу виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.
Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці), посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення, як і 200 років тому воно залишалося приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання суперечностей між суспільною і приватною формою власності, що переросло у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.
Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності.
Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53 %, інвестиції - на 79 %, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців (додаток № 1 "Ділова активність після 1919 р.").
Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз, з цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи, свідомо скорочують масштаби виробництва.
В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і таке інше.
Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу [ 4; 93-94].
І.2. Фази циклу
Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.
Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).
Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази, які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.
Отже, цикл поділяється на 4 фази:
І - пік або бум;
ІІ - спад (депресія);
ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);
ІV - піднесення (підйом).
Малюнок І.2. - 1. Діловий цикл.
Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями
і спадами економічної активності
Почнемо розглядати "пік" циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.
І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції
виникнення циклів
Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.
Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її винекнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.
З моменту капіталістичного способу виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.
Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці), посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення, як і 200 років тому воно залишалося приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання суперечностей між суспільною і приватною формою власності, що переросло у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.
Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності.
Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53 %, інвестиції - на 79 %, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців (додаток № 1 "Ділова активність після 1919 р.").
Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз, з цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи, свідомо скорочують масштаби виробництва.
В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і таке інше.
Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу [ 4; 93-94].
І.2. Фази циклу
Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.
Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).
Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази, які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.
Отже, цикл поділяється на 4 фази:
І - пік або бум;
ІІ - спад (депресія);
ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);
ІV - піднесення (підйом).
Малюнок І.2. - 1. Діловий цикл.
Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями
і спадами економічної активності
Почнемо розглядати "пік" циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.