| Назва: | Олігополія в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 159,25 KB |
| Скачувань: | 142 |
Слід зазначити, що на більшості ринків з олігопольною структурою спостерігаються високі темпи зростання. Наприклад, обсяг послуг мобільного зв’язку за 2001 ─ 2005 роки збільшився в 7 разів, виробництво цементу зросло в 2,1 разу, виробництво пива у 2000 ─ 2004 роках збільшилося на 80 відсотків. Значною мірою це пов’язано з поєднанням на олігопольних ринках досить гострої конкуренції між учасниками з перевагами масштабу виробництва.
У той же час на олігопольних ринках існує підвищений ризик антиконкурентних змов суб’єктів господарювання, які призводять до послаблення або усунення конкуренції, встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам додаткових зобов’язань, що не стосуються предмета угод тощо. За час дії Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольним комітетом України виявлено та припинено понад 500 випадків антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, здебільшого на олігопольних ринках послуг з оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами, перероблення сільськогосподарської продукції, послуг зв’язку. Через це олігопольні ринки потребують підвищеної уваги з боку органів контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції і, водночас, всебічної оцінки перспектив свого розвитку в кожній конкретній ситуації.(10).
Істотною проблемою є численні зловживання суб’єктами господарювання, що займають монопольне або домінуюче становище на товарних ринках, цим становищем. Протягом 2000 ─ 2005 років органами Антимонопольного комітету України виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції цього виду, що становить половину їхньої загальної кількості. При цьому, за шість років щорічна кількість виявлених та припинених органами Антимонопольного комітету України зловживань монопольним становищем зросла у 2,4 разу (із 721 до 1747). Сума безпосередньої шкоди (збитків), які були завдані чи могли бути завдані цими порушеннями юридичним та фізичним особам, становила понад 690 млн. гривень.(10). Особливістю структури зловживань монопольним становищем є те, що переважну більшість з них (понад 85 відсотків) складають протиправні діяння, безпосередньо спрямовані на одержання зиску від використання ринкової влади: встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам інших невигідних умов договорів, скорочення виробництва або реалізації товарів.
Наведена структура зловживань монопольним становищем (див. табл 1) свідчить, що суб’єкти господарювання, в яких наявна ринкова влада, незначною мірою відчувають конкурентний тиск або загрозу появи конкурентів на ринку, що спонукали б їх до дій безпосередньо антиконкурентного характеру.
Таблиця 1
Розподіл виявлених та припинених протягом 2000 ─ 2005 років зловживань монопольним становищем за основними типами
Рік Питома вага зловживань монопольним становищем
(у % загальної кількості)
цінового характеру договірного характеру спрямованих на скорочення виробництва або реалізації товарів інших
2000 60,7 28,0 6,8 4,5
2001 58,4 28,8 10,9 1,9
2002 67,3 15,7 10,4 6,6
2003 71,6 2,4 9,5 16,5
2004 66,8 3,6 11,4 18,2
2005 66,9 1,9 6,2 25
Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2000р. склав 11,6%, а в 2003р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2004 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2004 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (мал.10). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.
Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.
У 2003 році питома вага підприємств, що діяли на олігопольних ринках в паливно-енергетичному комплексі, у 26,5 разу перевищувала частку підприємств олігопольного сектору в торгівлі та посередництві.
Аналіз даних, наведених у таблиці 2, свідчить, що протягом 2000 ─ 2003 років мало місце збільшення питомої ваги частки олігополії. Це було пов’язано насамперед з діяльністю фірм, які є невеликими за кількістю працівників, проте демонструють надзвичайно високі обсяги виробництва. Такі фірми здебільшого були своєрідними “тунелями” для перетікання доходів від великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовували схеми, які дозволяли ухилятися від податків.
Таблиця 2
Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2000 ─ 2003 роках
Сфери економічної діяльності Частка в обсязі виробництва, % до загального
Ринки з конкурентною структурою Олігопольні ринки Ринки з ознаками домінування Монополізовані ринки
2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік
Торгівля і посередництво[1] 90,2 83,8 2,8 1,4 5,5 14,7 1,5 0,1
У той же час на олігопольних ринках існує підвищений ризик антиконкурентних змов суб’єктів господарювання, які призводять до послаблення або усунення конкуренції, встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам додаткових зобов’язань, що не стосуються предмета угод тощо. За час дії Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольним комітетом України виявлено та припинено понад 500 випадків антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, здебільшого на олігопольних ринках послуг з оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами, перероблення сільськогосподарської продукції, послуг зв’язку. Через це олігопольні ринки потребують підвищеної уваги з боку органів контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції і, водночас, всебічної оцінки перспектив свого розвитку в кожній конкретній ситуації.(10).
Істотною проблемою є численні зловживання суб’єктами господарювання, що займають монопольне або домінуюче становище на товарних ринках, цим становищем. Протягом 2000 ─ 2005 років органами Антимонопольного комітету України виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції цього виду, що становить половину їхньої загальної кількості. При цьому, за шість років щорічна кількість виявлених та припинених органами Антимонопольного комітету України зловживань монопольним становищем зросла у 2,4 разу (із 721 до 1747). Сума безпосередньої шкоди (збитків), які були завдані чи могли бути завдані цими порушеннями юридичним та фізичним особам, становила понад 690 млн. гривень.(10). Особливістю структури зловживань монопольним становищем є те, що переважну більшість з них (понад 85 відсотків) складають протиправні діяння, безпосередньо спрямовані на одержання зиску від використання ринкової влади: встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам інших невигідних умов договорів, скорочення виробництва або реалізації товарів.
Наведена структура зловживань монопольним становищем (див. табл 1) свідчить, що суб’єкти господарювання, в яких наявна ринкова влада, незначною мірою відчувають конкурентний тиск або загрозу появи конкурентів на ринку, що спонукали б їх до дій безпосередньо антиконкурентного характеру.
Таблиця 1
Розподіл виявлених та припинених протягом 2000 ─ 2005 років зловживань монопольним становищем за основними типами
Рік Питома вага зловживань монопольним становищем
(у % загальної кількості)
цінового характеру договірного характеру спрямованих на скорочення виробництва або реалізації товарів інших
2000 60,7 28,0 6,8 4,5
2001 58,4 28,8 10,9 1,9
2002 67,3 15,7 10,4 6,6
2003 71,6 2,4 9,5 16,5
2004 66,8 3,6 11,4 18,2
2005 66,9 1,9 6,2 25
Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2000р. склав 11,6%, а в 2003р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2004 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2004 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (мал.10). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.
Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.
У 2003 році питома вага підприємств, що діяли на олігопольних ринках в паливно-енергетичному комплексі, у 26,5 разу перевищувала частку підприємств олігопольного сектору в торгівлі та посередництві.
Аналіз даних, наведених у таблиці 2, свідчить, що протягом 2000 ─ 2003 років мало місце збільшення питомої ваги частки олігополії. Це було пов’язано насамперед з діяльністю фірм, які є невеликими за кількістю працівників, проте демонструють надзвичайно високі обсяги виробництва. Такі фірми здебільшого були своєрідними “тунелями” для перетікання доходів від великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовували схеми, які дозволяли ухилятися від податків.
Таблиця 2
Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2000 ─ 2003 роках
Сфери економічної діяльності Частка в обсязі виробництва, % до загального
Ринки з конкурентною структурою Олігопольні ринки Ринки з ознаками домінування Монополізовані ринки
2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік 2000 рік 2003 рік
Торгівля і посередництво[1] 90,2 83,8 2,8 1,4 5,5 14,7 1,5 0,1