| Назва: | Україна та Китай |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,16 KB |
| Скачувань: | 35 |
Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів. Китай враховує зростаючу роль України у сучасному світовому розвитку. Він виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.
Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.
Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.
Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.
На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.
Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).
Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.
У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.
На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.
Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній політиці України.
Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.
Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.
Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.
Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.
Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.
Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.
На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.
Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).
Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.
У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.
На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.
Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній політиці України.
Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.
Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.
Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.