| Назва: | Управління зовнішньоекономічною діяльністю |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 22,63 KB |
| Скачувань: | 19 |
Ці два підходи дозволяють здійснювати політику, що узгоджує загальні умови ринку з нюансами його конкретного освоєння. Деякі рішення приймаються для світового ринку загалом - єдина марка продукції, загальна тональність реклами, тоді як інші рішення стосу¬ються регіонів (спеціальний асортимент, збутові мережі, політика цін і т.д.). Саме на цих двох стадіях можна виділити ефективну стандартизацію процедур і застосування розробленої ринкової стра¬тегії та поведінки в окремих сегментах світового ринку.
Отже, планування стратегії фірми - не тільки наслідок складних ситуацій на ринку та в управлінні. Вона проявляється залежно від ділової етики та ступеня зацікавленості у зовнішньоекономічній діяльності.
Планування ринкової стратегії залежить також від рівня інтер¬націоналізації підприємства. Підприємство-новачок насамперед праг¬не вибрати найадекватніший ринку товар і встановити оптимальну ціну. Досвідчене ж підприємство переважно турбується про вирішен¬ня на зовнішньому ринку проблем рівноваги ресурсів, що використо¬вуються, запуску чи зняття з виробництва продукції, впровадження на ринках своєї продукції чи відходу з них. У обох випадках слід звертатися до формалізованих процедур планування - його фаз.
в) Фази планування стратегії фірми. Процес планування стратегії фірми охоплює такі фази.
Фаза аналізу та вибору ринків залежно від цілей і ресурсів підприємства. На будь-якому ступені залученості у зовнішньоекономічні зв'язки під¬приємство мусить постійно підтримувати стійку відповідність між наявним досвідом, товарами, що випускаються, своєю культурою, своїми цілями та характеристиками різних ринків. З цією метою важливо виділити критерії вибору (мінімальний потенціал, ймовірний період окупності, певний рівень поточного прибутку і т.д.). Ці кроки виявляються ефективними тільки в тому разі, якщо під час освоєння зовнішніх ринків підтримуються постійні зусилля для отримання інформації та контролю за реалізацією проектів. Ці зусилля дозво¬ляють підприємству отримати дані, потрібні для точної оцінки по¬тенціалу, ризику та можливостей, для адаптації пропозицій і можли¬вих комерційних рішень про початок компанії на даному ринку.
Фаза адаптації пропозиції. Мета цієї стратегічної фази - вимір ступеня адаптації різних елементів (товару, ціни, сис¬теми збуту, комунікації) для визначення належного обсягу пропозиції-Одна з проблем стосується культурного середовища пропонованого продукту: вимір цього феномену ідентифікації, способу споживання, частоти покупок тощо.
Також скрупульозно вивчаються суттєві відмінності між країна¬ми у сфері збуту, в політиці цін і кредиту і в сфері комунікацій, включаючи засоби масової комунікації, зміст і природу повідомлень, витрати на рекламні кампанії.
Під час цієї фази підприємство мусить мати змогу оцінити реальність пропозицій і затрати на їх адаптацію до специфічних умов ринку, Ідо дозволить одночасно повторно вибрати ринок.
Фаза розробки плану маркетингу. Досягнуті результати дозволяють розробити адаптований до ринку план, який уточнює, що необхідно зробити, як, яким чином і в які строки.
Питання про затрати та засоби стає центральним, оскільки воно визначає успіх чи неуспіх плану. Бюджетний дефіцит чи перебої у постачанні серйозно впливатимуть на ефективність зовнішньоеконо¬мічних дій.
Фаза реалізації та контролю. Реалізація комерційного плану у зовнішньоекономічній сфері не обмежується просто прийняттям позитивного рішення. Важливо здійснювати моніторинг і контроль, щоб обгрунтувати заходи, що вживаються, і якомога раніше виявляти можливе відхилення від планів освоєння ринку. А для цього треба не тільки мати достатньо чітко обумовлені пріоритети, але й зберігати досягнуту дистанцію по відношенню до поточних дій для оцінки перекосів і вироблення коригуючих рішень.
Процес стратегічного планування становить собою замкнуту систему, функціонування якої пов'язане з виконанням двох умов: спостереження і досягнення гнучкості. Систематичне спостереження дає змогу вимірювати результати та виявляти відхилення; забезпе¬чення гнучкості дозволяє здійснювати відповідне коригування. Отже, підприємство повинне прагнути до розвитку обох цих якостей.
2.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ
ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ
Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торгово-посередницьких фірм: торгові, комісійні, агентські, бро¬керські, фекторі
а) Торгові фірми найчастіше доводять операції за свій рахунок і від свого імені Вони, як правило підтримують тривалі стосунки з постачальниками.
Види торгових фірм:
• торгові доми закуповують товари у виробників чи купують за кордоном і продають своїм оптовикам або роздрібним торговцям;
• експортні фірми закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконують і комісійні дору¬чення. Вони бувають спеціалізовані (один товар) і універсальні (широка номенклатура товарів);
Отже, планування стратегії фірми - не тільки наслідок складних ситуацій на ринку та в управлінні. Вона проявляється залежно від ділової етики та ступеня зацікавленості у зовнішньоекономічній діяльності.
Планування ринкової стратегії залежить також від рівня інтер¬націоналізації підприємства. Підприємство-новачок насамперед праг¬не вибрати найадекватніший ринку товар і встановити оптимальну ціну. Досвідчене ж підприємство переважно турбується про вирішен¬ня на зовнішньому ринку проблем рівноваги ресурсів, що використо¬вуються, запуску чи зняття з виробництва продукції, впровадження на ринках своєї продукції чи відходу з них. У обох випадках слід звертатися до формалізованих процедур планування - його фаз.
в) Фази планування стратегії фірми. Процес планування стратегії фірми охоплює такі фази.
Фаза аналізу та вибору ринків залежно від цілей і ресурсів підприємства. На будь-якому ступені залученості у зовнішньоекономічні зв'язки під¬приємство мусить постійно підтримувати стійку відповідність між наявним досвідом, товарами, що випускаються, своєю культурою, своїми цілями та характеристиками різних ринків. З цією метою важливо виділити критерії вибору (мінімальний потенціал, ймовірний період окупності, певний рівень поточного прибутку і т.д.). Ці кроки виявляються ефективними тільки в тому разі, якщо під час освоєння зовнішніх ринків підтримуються постійні зусилля для отримання інформації та контролю за реалізацією проектів. Ці зусилля дозво¬ляють підприємству отримати дані, потрібні для точної оцінки по¬тенціалу, ризику та можливостей, для адаптації пропозицій і можли¬вих комерційних рішень про початок компанії на даному ринку.
Фаза адаптації пропозиції. Мета цієї стратегічної фази - вимір ступеня адаптації різних елементів (товару, ціни, сис¬теми збуту, комунікації) для визначення належного обсягу пропозиції-Одна з проблем стосується культурного середовища пропонованого продукту: вимір цього феномену ідентифікації, способу споживання, частоти покупок тощо.
Також скрупульозно вивчаються суттєві відмінності між країна¬ми у сфері збуту, в політиці цін і кредиту і в сфері комунікацій, включаючи засоби масової комунікації, зміст і природу повідомлень, витрати на рекламні кампанії.
Під час цієї фази підприємство мусить мати змогу оцінити реальність пропозицій і затрати на їх адаптацію до специфічних умов ринку, Ідо дозволить одночасно повторно вибрати ринок.
Фаза розробки плану маркетингу. Досягнуті результати дозволяють розробити адаптований до ринку план, який уточнює, що необхідно зробити, як, яким чином і в які строки.
Питання про затрати та засоби стає центральним, оскільки воно визначає успіх чи неуспіх плану. Бюджетний дефіцит чи перебої у постачанні серйозно впливатимуть на ефективність зовнішньоеконо¬мічних дій.
Фаза реалізації та контролю. Реалізація комерційного плану у зовнішньоекономічній сфері не обмежується просто прийняттям позитивного рішення. Важливо здійснювати моніторинг і контроль, щоб обгрунтувати заходи, що вживаються, і якомога раніше виявляти можливе відхилення від планів освоєння ринку. А для цього треба не тільки мати достатньо чітко обумовлені пріоритети, але й зберігати досягнуту дистанцію по відношенню до поточних дій для оцінки перекосів і вироблення коригуючих рішень.
Процес стратегічного планування становить собою замкнуту систему, функціонування якої пов'язане з виконанням двох умов: спостереження і досягнення гнучкості. Систематичне спостереження дає змогу вимірювати результати та виявляти відхилення; забезпе¬чення гнучкості дозволяє здійснювати відповідне коригування. Отже, підприємство повинне прагнути до розвитку обох цих якостей.
2.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ
ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ
Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торгово-посередницьких фірм: торгові, комісійні, агентські, бро¬керські, фекторі
а) Торгові фірми найчастіше доводять операції за свій рахунок і від свого імені Вони, як правило підтримують тривалі стосунки з постачальниками.
Види торгових фірм:
• торгові доми закуповують товари у виробників чи купують за кордоном і продають своїм оптовикам або роздрібним торговцям;
• експортні фірми закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконують і комісійні дору¬чення. Вони бувають спеціалізовані (один товар) і універсальні (широка номенклатура товарів);