| Назва: | Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,69 KB |
| Скачувань: | 34 |
Страхування кредита передбачає виникнення під час торгівельної операції надмірного ризика, і від нього страхове товариство намагається захистити експортера. Страхове товариство вивчивши умови діяльності фірми, яка подала заяву на страхування, встановлює певну норму ризику, який вважає нормальним, і погоджується страхувати будь-який ризик, що перевищує цю норму. Для усунення комерційного ризику страхова компанія перевіряє товар на предмет відповідності його умовам контракту. Щоб знизити фінансовий ризик страхова компанія вимагає від клієнта векселя, акцептованого банком, який викликає довіру у страхувальника . Таким чином, при даних умовах страхується надзвичайний ризик, який може виникнути стихійно, як наслідок нестійких господарських відносин. Страхування всього ризику, що виникає в результаті кредитування іноземного покупця, незважаючи на чисельні вимоги торгівельних кругів, не знайшло широкого розповсюдження, бо розвиток страхування в цьому напрямку був би економічно недоцільним, перекручував би природу страхування, збільшував би вартість страхування.
Страхове товариство не є кредитною установою і не ставить перед собою організаційної проблеми заміни останніх. Страхове товариство лише створює собі зайві проблеми коли втручається у невластиву йому сферу страхування фінансового ризику, (страхування кредиту на всю суму можливого ризику). Це за нього значно ефективніше може зробити банк. Банк же, в свою чергу, при акцепті тратти без права обернення її на трассанта бере на себе ризик в такому обсязі, який не характерний банківським установам (фінансовий + комерційний). При акцепті ж тратті з правом регресу він може пред'явити претензії обом контрагентам і несе збитки лише у випадку одночасного банкрутства обох, тобто страхує лише фінансовий ризик. З вищесказаного можна зробити висновок, що повинен існувати чіткий розподіл обов'язків по страхуванню ризиків між банками, які мають страхувати фінансовий ризик, і страховими компаніями, що страхують комерційний ризик. Невиконання цієї умови приводить до появи проблем як у банків, так і у страхових компаній. На сучасному етапі гострої необхідність в спеціальному інституті, що об'єднував би функції банку та страхової установи не існує . Це пояснюється насамперед прогресуючою тенденцією розподілу праці в міжнародній торгівлі.
Висновки
Підводячи підсумки я вважаю за необхідне зробити наголос на декількох особливо важливих моментах .
Якщо наша держава поставила собі за ціль стати економічно і політично незалежною, то першочерговою умовою цього є вихід та закріплення України на зовнішньоекономічній арені. Природньо постає питання про формування у зарубіжних партнерів привабливого іміджу нашої держави . Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб'єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин .
Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм . Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньекономічних стосунках.
Треба чітко усвідомити, що в капіталістичному світі, в який ми намагаємось інтегруватись, даний фінансовий механізм створювався і вдосконалювався починаючи з кінця 19 сторічча. Певно, що був досягнений певний успіх у цій сфері. Отже нашій країні не треба “винаходити велосипеда “ і проходити той шлях, який вже був пройдений .
Нам надається можливість, спираючись на світовий досвід , уникнути тих помилок, які були зроблені до нас, і враховуючи їх будувати власний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.
Ефективність такої схеми розвитку можна побачити на прикладі Японії, яка після 2 Світової війни, застосовуючи найкращий світовий досвід і своє прагнення працювати створила на даний момент одну з наймогутніших фінансових систем світу .
В данному випадку не йдеться про сліпе копіювання “ західного зразка “ , а про його пристосування до наших специфічних умов на першому етапі і подальше самостійне формування вищезазначеного механізму .
На даний момент вже зроблені певні кроки в цьому напрямку: сформована власна валютна система, система кредитно-фінансових установ. Але й досі лишається не вирішеною одна з найважливіших проблем - проблема стимулювання власного виробництва та заохочення українського виробника до виходу на світову арену.
В даний час перед українськими фірмами постали наступні проблеми, які заважають ним повноцінно працювати, як ланкам системи міжнародного бізнесу :
1 ) нестабільність податкового законодавства;
2 ) великий тягар податків, який несуть на собі підприємства;
3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виробничої бази.
Страхове товариство не є кредитною установою і не ставить перед собою організаційної проблеми заміни останніх. Страхове товариство лише створює собі зайві проблеми коли втручається у невластиву йому сферу страхування фінансового ризику, (страхування кредиту на всю суму можливого ризику). Це за нього значно ефективніше може зробити банк. Банк же, в свою чергу, при акцепті тратти без права обернення її на трассанта бере на себе ризик в такому обсязі, який не характерний банківським установам (фінансовий + комерційний). При акцепті ж тратті з правом регресу він може пред'явити претензії обом контрагентам і несе збитки лише у випадку одночасного банкрутства обох, тобто страхує лише фінансовий ризик. З вищесказаного можна зробити висновок, що повинен існувати чіткий розподіл обов'язків по страхуванню ризиків між банками, які мають страхувати фінансовий ризик, і страховими компаніями, що страхують комерційний ризик. Невиконання цієї умови приводить до появи проблем як у банків, так і у страхових компаній. На сучасному етапі гострої необхідність в спеціальному інституті, що об'єднував би функції банку та страхової установи не існує . Це пояснюється насамперед прогресуючою тенденцією розподілу праці в міжнародній торгівлі.
Висновки
Підводячи підсумки я вважаю за необхідне зробити наголос на декількох особливо важливих моментах .
Якщо наша держава поставила собі за ціль стати економічно і політично незалежною, то першочерговою умовою цього є вихід та закріплення України на зовнішньоекономічній арені. Природньо постає питання про формування у зарубіжних партнерів привабливого іміджу нашої держави . Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб'єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин .
Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм . Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньекономічних стосунках.
Треба чітко усвідомити, що в капіталістичному світі, в який ми намагаємось інтегруватись, даний фінансовий механізм створювався і вдосконалювався починаючи з кінця 19 сторічча. Певно, що був досягнений певний успіх у цій сфері. Отже нашій країні не треба “винаходити велосипеда “ і проходити той шлях, який вже був пройдений .
Нам надається можливість, спираючись на світовий досвід , уникнути тих помилок, які були зроблені до нас, і враховуючи їх будувати власний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.
Ефективність такої схеми розвитку можна побачити на прикладі Японії, яка після 2 Світової війни, застосовуючи найкращий світовий досвід і своє прагнення працювати створила на даний момент одну з наймогутніших фінансових систем світу .
В данному випадку не йдеться про сліпе копіювання “ західного зразка “ , а про його пристосування до наших специфічних умов на першому етапі і подальше самостійне формування вищезазначеного механізму .
На даний момент вже зроблені певні кроки в цьому напрямку: сформована власна валютна система, система кредитно-фінансових установ. Але й досі лишається не вирішеною одна з найважливіших проблем - проблема стимулювання власного виробництва та заохочення українського виробника до виходу на світову арену.
В даний час перед українськими фірмами постали наступні проблеми, які заважають ним повноцінно працювати, як ланкам системи міжнародного бізнесу :
1 ) нестабільність податкового законодавства;
2 ) великий тягар податків, який несуть на собі підприємства;
3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виробничої бази.