| Назва: | Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини |
| Розмiр: | 52,76 KB |
| Надіслав(ла): | Лєпєнін Святослав |
| Опис: | 54 k (курсова) |
| Скачувань: | 8788 |
У березні 1993 р. Україна стала 92 державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в цій системі 10 україн¬ськими банками. Вступний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків ста¬новив 250 тис. дол. США.
2. Міжнародні фінансові ринки
Міжнародні фінансові ресурси поділяють на офіційні і приватні, які формують борги, і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а та¬кож прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інве¬стицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позич¬кових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових ка¬піталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні по відношенню до даної країни юридичні і фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів сьогодні являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінан¬сових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конку¬ренції. Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислове розвинуті країни і їх агенти. Саме вони і е головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів.
Значним і динамічним сегментом світового фінансового ринку виступає ринок синдикованих позик, принципом діяль¬ності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів. Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансування вели¬ких проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни про¬довжують залишатися основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд. дол. США (74,6%), то в 1997 р. — 448, 1 млрд. дол. (84,5%).
Найбільшим одержувачем продовжують залишатися США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати Америки одержали 56,2% від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. — 62,3% (Англія — відповідно 11,2 і 10,1%). Серед найбіль¬ших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Англії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.
Синдиковані позики останніми роками отримали поши¬рення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Євро¬пи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між по¬зикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах з позичальниками.
Досить активно розширюються ринки міжнародних середньо- і довгострокових цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезиден¬тами та ін.
Міжнародні бонди, або облігації, поділяють на іноземні та євробонди.
Іноземні бонди продаються за межами країни-позичаль¬ника, в національному фінансовому центрі і у валюті країни-позикодавця.
На ринку євробондів випускаються і продаються облі¬гаційні зобов'язання, які виражені в євровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок.
Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на ко¬ристь позичальника синдикатом банків із різних країн і розмішуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу пе¬реважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу становлять бонди з плаваю¬чою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції або з правом обміну на акції як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євро¬бондів в ЕКЮ та ЄВРО. Серед позичальників на ринку об¬лігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій в 3—4 рази.
Крім того, країни, які розвиваються, мають значний обсяг короткострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів й інших короткострокових зобов'язань.
Отже, в сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавно¬го обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсив¬ний процес глобалізації фінансових ринків.
3. Сучасні міжнародні кредитні відносини
Однією з основних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв'язків є значне поширення міжнародних роз¬рахунків у кредит. Причому ця тенденція значно посили¬лась останніми десятиріччями. Так, якщо в 1937 р. на умо¬вах розрахунків у кредит експортувалося лише 1,5% машин¬но-технічних товарів, то на початку 60-х — 50, а на початку 90-х років — 75% експорту цієї продукції в світі. Надання кредитів імпортерам є сьогодні досить звичним засобом ре¬алізації продуктів на світовому ринку, однією із найпошире¬ніших форм сучасних світогосподарських зв'язків. Тому не випадково на світовому ринку експортні кредити є нерідко більш дійовим засобом боротьби за ринки збуту, ніж ціна, якість товару чи терміни поставок.
2. Міжнародні фінансові ринки
Міжнародні фінансові ресурси поділяють на офіційні і приватні, які формують борги, і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а та¬кож прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інве¬стицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позич¬кових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових ка¬піталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні по відношенню до даної країни юридичні і фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів сьогодні являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінан¬сових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конку¬ренції. Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислове розвинуті країни і їх агенти. Саме вони і е головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів.
Значним і динамічним сегментом світового фінансового ринку виступає ринок синдикованих позик, принципом діяль¬ності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів. Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансування вели¬ких проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни про¬довжують залишатися основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд. дол. США (74,6%), то в 1997 р. — 448, 1 млрд. дол. (84,5%).
Найбільшим одержувачем продовжують залишатися США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати Америки одержали 56,2% від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. — 62,3% (Англія — відповідно 11,2 і 10,1%). Серед найбіль¬ших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Англії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.
Синдиковані позики останніми роками отримали поши¬рення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Євро¬пи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між по¬зикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах з позичальниками.
Досить активно розширюються ринки міжнародних середньо- і довгострокових цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезиден¬тами та ін.
Міжнародні бонди, або облігації, поділяють на іноземні та євробонди.
Іноземні бонди продаються за межами країни-позичаль¬ника, в національному фінансовому центрі і у валюті країни-позикодавця.
На ринку євробондів випускаються і продаються облі¬гаційні зобов'язання, які виражені в євровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок.
Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на ко¬ристь позичальника синдикатом банків із різних країн і розмішуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу пе¬реважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу становлять бонди з плаваю¬чою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції або з правом обміну на акції як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євро¬бондів в ЕКЮ та ЄВРО. Серед позичальників на ринку об¬лігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій в 3—4 рази.
Крім того, країни, які розвиваються, мають значний обсяг короткострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів й інших короткострокових зобов'язань.
Отже, в сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавно¬го обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсив¬ний процес глобалізації фінансових ринків.
3. Сучасні міжнародні кредитні відносини
Однією з основних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв'язків є значне поширення міжнародних роз¬рахунків у кредит. Причому ця тенденція значно посили¬лась останніми десятиріччями. Так, якщо в 1937 р. на умо¬вах розрахунків у кредит експортувалося лише 1,5% машин¬но-технічних товарів, то на початку 60-х — 50, а на початку 90-х років — 75% експорту цієї продукції в світі. Надання кредитів імпортерам є сьогодні досить звичним засобом ре¬алізації продуктів на світовому ринку, однією із найпошире¬ніших форм сучасних світогосподарських зв'язків. Тому не випадково на світовому ринку експортні кредити є нерідко більш дійовим засобом боротьби за ринки збуту, ніж ціна, якість товару чи терміни поставок.
Новости загрузка новостей...