| Назва: | Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини |
| Розмiр: | 52,76 KB |
| Надіслав(ла): | Лєпєнін Святослав |
| Опис: | 54 k (курсова) |
| Скачувань: | 8788 |
Міжнародні валютні відносини складаються і розвивають¬ся на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та но¬вітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільо¬вою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків. Сам процес міжнародних валютних розрахунків належить до сфери роз¬поділу та обміну, проте разом з тим тісно пов'язаний з про¬цесом відтворення в сфері матеріального виробництва. При¬чому між процесом відтворення і валютними відносинами існує як прямий, так і зворотний зв'язок. Адже, з одного боку, розвиток процесу відтворення виступає об'єктивною основою валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний обмін товарами та послугами, передачу техно¬логії та ін. і відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов'язані з міжнародним оборотом останніх. З другого боку, хоча валютна сфера — вторинна щодо сфери матеріального виробництва, вона не лише пасивно відбиває перебіг виробничих процесів, а й активно на них впливає.
Отже, міжнародні валютні відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливі¬шим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.
Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошо¬вими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини не виключають національного ха¬рактеру грошового механізму окремих країн. У процесі по¬глиблення міжнародного поділу праці та розвитку економіч¬них зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.
Національна валютна система — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню¬ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову¬ються валютні кошти держави. Основні елементи національ¬ної валютної системи визначаються національним законо¬давством.
Її структурними елементами є:
• національна валюта — грошова одиниця країни;
• валютний паритет як основа валютного курсу;
• режим курсу національної валюти;
• організація валютного ринку;
• національні органи, що обслуговують та регулюють ва¬лютні відносини країни;
• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.
Національна валютна система є органічною частиною сис¬теми грошових відносин окремих держав. Її функціонуван¬ня регулюється національним законодавством кожної краї¬ни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, форму¬вання та використання міжнародної ліквідності, золотова¬лютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу націо¬нальних валютних систем входять відповідні інфраструк¬турні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.
Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су¬купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун¬ковий оборот у рамках світового господарства.
Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів — світовий грошовий товар, валютний курс, ва¬лютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.
Світовий грошовий товар є першим елементом валют¬ної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних роз¬рахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спе¬ціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.
Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжна¬родною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні за¬паси держав та міжнародні гроші.
Отже, міжнародні валютні відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливі¬шим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.
Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошо¬вими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини не виключають національного ха¬рактеру грошового механізму окремих країн. У процесі по¬глиблення міжнародного поділу праці та розвитку економіч¬них зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.
Національна валютна система — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню¬ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову¬ються валютні кошти держави. Основні елементи національ¬ної валютної системи визначаються національним законо¬давством.
Її структурними елементами є:
• національна валюта — грошова одиниця країни;
• валютний паритет як основа валютного курсу;
• режим курсу національної валюти;
• організація валютного ринку;
• національні органи, що обслуговують та регулюють ва¬лютні відносини країни;
• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.
Національна валютна система є органічною частиною сис¬теми грошових відносин окремих держав. Її функціонуван¬ня регулюється національним законодавством кожної краї¬ни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, форму¬вання та використання міжнародної ліквідності, золотова¬лютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу націо¬нальних валютних систем входять відповідні інфраструк¬турні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.
Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су¬купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун¬ковий оборот у рамках світового господарства.
Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів — світовий грошовий товар, валютний курс, ва¬лютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.
Світовий грошовий товар є першим елементом валют¬ної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних роз¬рахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спе¬ціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.
Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжна¬родною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні за¬паси держав та міжнародні гроші.
Новости загрузка новостей...