| Назва: | Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини |
| Розмiр: | 52,76 KB |
| Надіслав(ла): | Лєпєнін Святослав |
| Опис: | 54 k (курсова) |
| Скачувань: | 8788 |
Банки та інші учасники валютного ринку пов'язані між собою у режимі реального часу за допомогою телефонних, телексних і комп'ютерних засобів зв'язку. За допомогою мережі кореспондентських рахунків банки здійснюють пе¬реказ платежів від імпортера до експортера, а сучасні елект¬ронні і телекомунікаційні можливості дають змогу перека¬зувати гроші у будь-яку точку планети за лічені хвилини.
Територіально валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.
На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні ва¬лютні ринки:
• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);
• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі);
• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).
Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд. дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн. дол. США.
Специфічним міжнародним ринком валют країн Захід¬ної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із сек¬торів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та США і деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблен¬ня інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори послужили об'єктив¬ною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і роз¬витку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків цієї групи країн.
Євровалютний ринок — це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підкоряється на¬ціональному законодавству, майже не оподатковується. Євро-валюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.
Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок євровалют розвивається переважно як ринок євродо¬ларів. Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і при¬ватними особами різних країн у європейських банках і ви¬користовуються останніми для кредитних операцій. Дода¬ток "ЄВРО-" засвідчує вихід національної валюти з-під кон¬тролю національних валютних органів. Це так звані бездомні валюти. Наприклад, операції з євродоларами, переказаними в іноземні банки за межами США або у вільній банківській зоні в Нью-Йорку (впроваджена з 1981 р.), не підлягають регламентації з боку країни-емітента цієї валюти — Сполу¬чених Штатів Америки. Відповідно до додатка "ЄВРО-" на¬зивають суми в японських єнах — євроєнами, в німецьких марках — евромарками та ін.
Головним джерелом ринку євродоларів виступають іно¬земні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації з запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.
З погляду техніки операцій ринок євродоларів відрізняєть¬ся високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових цен¬трах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобіль¬ності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжна¬родний валютний ринок, важливу складову сучасної між¬народної валютної системи.
Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є більш ви¬сока його прибутковість у порівнянні з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно розши¬рювати масштаби ринку євродоларів.
Важливим інструментом валютного ринку виступає Спів¬товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), яке було створено в 1973 р. 239 бан¬ками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Євро¬пи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри роз¬рахунків цієї системи знаходяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроблені між¬народні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У біль¬шості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в між¬народні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти в свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв).
Територіально валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.
На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні ва¬лютні ринки:
• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);
• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі);
• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).
Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд. дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн. дол. США.
Специфічним міжнародним ринком валют країн Захід¬ної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із сек¬торів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та США і деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблен¬ня інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори послужили об'єктив¬ною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і роз¬витку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків цієї групи країн.
Євровалютний ринок — це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підкоряється на¬ціональному законодавству, майже не оподатковується. Євро-валюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.
Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок євровалют розвивається переважно як ринок євродо¬ларів. Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і при¬ватними особами різних країн у європейських банках і ви¬користовуються останніми для кредитних операцій. Дода¬ток "ЄВРО-" засвідчує вихід національної валюти з-під кон¬тролю національних валютних органів. Це так звані бездомні валюти. Наприклад, операції з євродоларами, переказаними в іноземні банки за межами США або у вільній банківській зоні в Нью-Йорку (впроваджена з 1981 р.), не підлягають регламентації з боку країни-емітента цієї валюти — Сполу¬чених Штатів Америки. Відповідно до додатка "ЄВРО-" на¬зивають суми в японських єнах — євроєнами, в німецьких марках — евромарками та ін.
Головним джерелом ринку євродоларів виступають іно¬земні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації з запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.
З погляду техніки операцій ринок євродоларів відрізняєть¬ся високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових цен¬трах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобіль¬ності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжна¬родний валютний ринок, важливу складову сучасної між¬народної валютної системи.
Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є більш ви¬сока його прибутковість у порівнянні з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно розши¬рювати масштаби ринку євродоларів.
Важливим інструментом валютного ринку виступає Спів¬товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), яке було створено в 1973 р. 239 бан¬ками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Євро¬пи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри роз¬рахунків цієї системи знаходяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроблені між¬народні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У біль¬шості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в між¬народні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти в свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв).
Новости загрузка новостей...