| Назва: | Гроші: сутність, історія та функції |
| Тип: | Курсові роботи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 34,15 KB |
| Скачувань: | 2935 |
Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.
У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу. “Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить загальним засобом обміну”. У книзі англійського економіста Т. Крампа “Феномен грошей” грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб на-громадження багатства. У підручнику “Економікс” підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Економі-сти Долан та Кемпбелл визначають гроші як засіб нагромадження. У книзі анг-лійського економіста Л. Харріса “Грошова теорія” говориться про функції засо-бу обігу, засобу збереження вартості та одиницію рахунку і зовсім не згадують-ся функції засобу платежу і світових грошей.
Представники марксистської теорії грошей визнають п’ять їх функцій:
• Міри вартості
• Засобу обігу
• Засобу нагромадження
• Засобу платежу
• Світових грошей
Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і ви-мірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Це відбувається тому, що у товарах і грошах втілена абстрактна праця, причо-му певна її кількість. Тому за допомогою грошей відбувається порівняння вар-тості різних товарів. Вартість товарів, виражена у грошах, є його ціною. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріа-лу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу.
Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як фун-кцію міри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю мета-лу.
Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як оди-ниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім еконо-мічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу сус-пільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління.
Всі звичайні товари, надходячи до сфери обміну, шукають собі грошовий еквівалент, який представлений там готовністю суб’єктів ринку купити відпові-дні товари. У зіткненні сторін – бажання продати і готовність купити – визнача-ється в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи сума грошей, якою товар оцінюється на ринку та яка задовольняє обох суб’єктів операції. До цього й зводиться економічний зміст вираження вартості за допомогою грошей в су-часних умовах.
Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, на-явність грошей у будь-якій формі не обов’язкова. Продаж взагалі може відбува-тися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купів-лі-продажу. Тим більше не потрібна наявність реальних грошей при встанов-ленні товарних цін державними органами. Проте вони повинні мати чітке уяв-лення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.
Другою за значенням є функція грошей як засобу обігу. У цій функції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їх обміні. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті моне-ти, зливки і т.д., або їх паперові замінники.
Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами вартості. Держа-ва, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому по-рядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей.
Обмін товарів за допомогою грошей в цій функції здійснюється за схе-мою Т – Г – Т.
Гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до спо-живача, після чого товари виходять із сфери обігу. Проте самі гроші залиша-ються в обігу, переходячи від одного суб’єкта до іншого.
З розвитком ринкових відносин і сфери використання грошей як засобу обігу розвивались і розширювалися вимоги до них.
У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, в міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном това-ру на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб.
У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу. “Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить загальним засобом обміну”. У книзі англійського економіста Т. Крампа “Феномен грошей” грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб на-громадження багатства. У підручнику “Економікс” підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Економі-сти Долан та Кемпбелл визначають гроші як засіб нагромадження. У книзі анг-лійського економіста Л. Харріса “Грошова теорія” говориться про функції засо-бу обігу, засобу збереження вартості та одиницію рахунку і зовсім не згадують-ся функції засобу платежу і світових грошей.
Представники марксистської теорії грошей визнають п’ять їх функцій:
• Міри вартості
• Засобу обігу
• Засобу нагромадження
• Засобу платежу
• Світових грошей
Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і ви-мірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Це відбувається тому, що у товарах і грошах втілена абстрактна праця, причо-му певна її кількість. Тому за допомогою грошей відбувається порівняння вар-тості різних товарів. Вартість товарів, виражена у грошах, є його ціною. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріа-лу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу.
Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як фун-кцію міри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю мета-лу.
Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як оди-ниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім еконо-мічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу сус-пільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління.
Всі звичайні товари, надходячи до сфери обміну, шукають собі грошовий еквівалент, який представлений там готовністю суб’єктів ринку купити відпові-дні товари. У зіткненні сторін – бажання продати і готовність купити – визнача-ється в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи сума грошей, якою товар оцінюється на ринку та яка задовольняє обох суб’єктів операції. До цього й зводиться економічний зміст вираження вартості за допомогою грошей в су-часних умовах.
Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, на-явність грошей у будь-якій формі не обов’язкова. Продаж взагалі може відбува-тися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купів-лі-продажу. Тим більше не потрібна наявність реальних грошей при встанов-ленні товарних цін державними органами. Проте вони повинні мати чітке уяв-лення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.
Другою за значенням є функція грошей як засобу обігу. У цій функції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їх обміні. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті моне-ти, зливки і т.д., або їх паперові замінники.
Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами вартості. Держа-ва, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому по-рядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей.
Обмін товарів за допомогою грошей в цій функції здійснюється за схе-мою Т – Г – Т.
Гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до спо-живача, після чого товари виходять із сфери обігу. Проте самі гроші залиша-ються в обігу, переходячи від одного суб’єкта до іншого.
З розвитком ринкових відносин і сфери використання грошей як засобу обігу розвивались і розширювалися вимоги до них.
У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, в міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном това-ру на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб.
Новости загрузка новостей...