| Назва: | Форми забезпечення кредитів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,24 KB |
| Скачувань: | 29 |
Предача контрактів як форма забезпечення застосовується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, які здійснюють регулярне постачання товарів (послуг) за контрактом. Позичальник передає контракт кредитору, внаслідок чого надходження від замовника (покупця) на оплату контрактних робіт (товарів, послуг) зараховуються на погашення позичкової заборгованості.
5. Передача дебіторської заборгованості.
Цесія дебіторської заборгованості полягає у передачі банку рахунків за доставлені позичальником товари (виконані роботи, послуги), які підлягають оплаті. Розрізняють дві форми цесії:
¾ без повідомлення дебіторів;
У цьому разі грошові надходження від дебіторів передаються банку позичальником.
¾ з повідомленням дебіторів;
У цьому випадку дебітори здійснюють платежі безпосередньо банку.
Неформальна передача (цесія) зобов¢язань як гарантія банківських вимог має у порівнянні із заставним забезпеченням ряд технічних переваг, у першу чергу тому, що за неї немає проблем, пов¢язаних зі зберіганням заставного майна.
6. Забезпечення дорогоцінними металами. Як застава приймаються монети, зливки, вироби із золота, срібла,платини, дорогоцінні камені та ін. Цей спосіб забезпечення кредиту в сучасний період використовується досить рідко.
Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей ¾ корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств ¾ урожай (зібраний або “на корені” за умови його застрахування).
Гарантія і поручительство. Однією із форм забезпечення кредиту може бути гарантія або поручительство.
Гарантія ¾ це письмове зобов¢язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобов¢язання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов¢язань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини позабезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у_вигляді гарантійного листа, наданого організацією ¾ гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов¢язанитй письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договора, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування).
Гарантія може бути забезпечена або незабезпечена. Комерційним банком, як правило, необхідно наполягати на забезпечену гарантію, щоб підтвердити зобов¢язання гаранта; при цьому банк-кредитор може вимагати від гаранта відповідного забезпечення. У випадку забезпеченої гарантії застава періодично контролюється банком аналогічно як при забезпеченні кредиту.
Гарантії можуть бути обмежені та необмежені, тобто видаватись на певну частку кредиту або на всю його суму. У випадку неогбмеженої гарантії гарант зобов¢язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, не забезпечені.
Гарантами можуть бути суб¢єкти господарської діяльності, які мають стійке фінансове положення; установи банківської та парабанківської систем, а також держави. Банківські гарантії широко використовуються при міжнародних кредитно-розрахункових відносинах у вигляді акцепту, авалю та гарнтійних листів.
В окремих випадках гарантами можуть виступати і самі фірми-позичальники. Наприклад, раніше в США фірми-позичальники перед отриманням позики повинні були формувати в банку депозит за принципом: “10 + 10”. Він означає, що позичальник ще до отримання позики повинрен мати в банку депозит у розмірі 10% дозволеної суми кредиту, а других 10% він вносив на депозитний рахунок після видачі кредиту. Таким чином, гарантією своєчасного погашення кредиту був власний депозит клієнта-позичальника в розмірі 20% отриманого кредиту. Однак така гарантія дає можливість лише частково захистити інтереси банка-кредитора. Подібну практику доцільно використати і в нашій країні, зобов¢язавши клієнта-позичальника тримати свої вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку, або резервувати на депозитному рахунку в даному банку.
Поручительство ¾ це договір, на основі якого поручитель березобов¢язання перед банком-кредитором оплатити при необхідності заборгованості позичальника.
5. Передача дебіторської заборгованості.
Цесія дебіторської заборгованості полягає у передачі банку рахунків за доставлені позичальником товари (виконані роботи, послуги), які підлягають оплаті. Розрізняють дві форми цесії:
¾ без повідомлення дебіторів;
У цьому разі грошові надходження від дебіторів передаються банку позичальником.
¾ з повідомленням дебіторів;
У цьому випадку дебітори здійснюють платежі безпосередньо банку.
Неформальна передача (цесія) зобов¢язань як гарантія банківських вимог має у порівнянні із заставним забезпеченням ряд технічних переваг, у першу чергу тому, що за неї немає проблем, пов¢язаних зі зберіганням заставного майна.
6. Забезпечення дорогоцінними металами. Як застава приймаються монети, зливки, вироби із золота, срібла,платини, дорогоцінні камені та ін. Цей спосіб забезпечення кредиту в сучасний період використовується досить рідко.
Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей ¾ корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств ¾ урожай (зібраний або “на корені” за умови його застрахування).
Гарантія і поручительство. Однією із форм забезпечення кредиту може бути гарантія або поручительство.
Гарантія ¾ це письмове зобов¢язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобов¢язання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов¢язань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини позабезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у_вигляді гарантійного листа, наданого організацією ¾ гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов¢язанитй письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договора, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування).
Гарантія може бути забезпечена або незабезпечена. Комерційним банком, як правило, необхідно наполягати на забезпечену гарантію, щоб підтвердити зобов¢язання гаранта; при цьому банк-кредитор може вимагати від гаранта відповідного забезпечення. У випадку забезпеченої гарантії застава періодично контролюється банком аналогічно як при забезпеченні кредиту.
Гарантії можуть бути обмежені та необмежені, тобто видаватись на певну частку кредиту або на всю його суму. У випадку неогбмеженої гарантії гарант зобов¢язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, не забезпечені.
Гарантами можуть бути суб¢єкти господарської діяльності, які мають стійке фінансове положення; установи банківської та парабанківської систем, а також держави. Банківські гарантії широко використовуються при міжнародних кредитно-розрахункових відносинах у вигляді акцепту, авалю та гарнтійних листів.
В окремих випадках гарантами можуть виступати і самі фірми-позичальники. Наприклад, раніше в США фірми-позичальники перед отриманням позики повинні були формувати в банку депозит за принципом: “10 + 10”. Він означає, що позичальник ще до отримання позики повинрен мати в банку депозит у розмірі 10% дозволеної суми кредиту, а других 10% він вносив на депозитний рахунок після видачі кредиту. Таким чином, гарантією своєчасного погашення кредиту був власний депозит клієнта-позичальника в розмірі 20% отриманого кредиту. Однак така гарантія дає можливість лише частково захистити інтереси банка-кредитора. Подібну практику доцільно використати і в нашій країні, зобов¢язавши клієнта-позичальника тримати свої вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку, або резервувати на депозитному рахунку в даному банку.
Поручительство ¾ це договір, на основі якого поручитель березобов¢язання перед банком-кредитором оплатити при необхідності заборгованості позичальника.