| Назва: | Інфляція: суть, розвиток, перспективи подолання в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 1,65 MB |
| Скачувань: | 99 |
Ми спробуємо пояснити у чому привабливість інфляційного таргетування. Інфляційне таргетування (ІТ) — це насамперед інструмент економічної політики держави, який дає змогу підвищити ефективність такої політики задля досягнення визначених цілей щодо низької і стабільної інфляції та прийнятних темпів економічного зростання. Інакше кажучи, ІТ в жодному разі не розглядається як панацея від високої інфляції, а обирається для того, щоб поліпшити якість економічної політики, провести необхідні реформи в економічній, фінансовій та соціальній сферах. Тому можна вважати, що ІТ є певним каталізатором позитивних змін в економіці.
Разом з тим, якщо перехід до ІТ формально декларується, але не супроводжується кроками з пришвидшення структурних змін, удосконалення фіскальної та бюджетної політики, соціальних програм, то бажаного результату від ІТ (втім, як і від будь-якого іншого режиму монетарної політики) не буде. Йдеться про те, що запровадження ІТ потребує паралельного удосконалення інших складових економічної політики.
Водночас ця система диктує і центральному банку, й уряду, і парламенту необхідність запровадження більшої відкритості, прозорості рішень, зобов'язує створити необхідні умови для переходу до ІТ: розвивати фінансові ринки, чіткіше координувати грошово-кредитну і фіскальну політику, досягти інституціональної згоди та злагоджених дій центрального банку й уряду щодо заходів зі зниження інфляції, підвищити реальний рівень політичної та інструментальної незалежності НБУ, передбаченої Законом "Про Національний банк України".
У цьому контексті часто висловлюється сумнів щодо того, що важливіше: спершу створити передумови для ІТ чи запроваджувати його відразу? Такий підхід має схоластичний характер, оскільки зміни, яких потребує економіка для свого динамічного розвитку за умови низької і стабільної інфляції, потрібні за будь-якого монетарного режиму. Тим більше, що досвід усіх країн, котрі перейшли до ІТ, засвідчує, що у разі його впровадження потрібен певний перехідний період, тривалість якого варіюється залежно від поточного рівня інфляції, ступеня розвитку фінансових ринків, сучасного стану економіки, готовності суспільства і керівництва країни прийняти ідею ІТ і рухатися до повного впровадження цього режиму.
Для ілюстрації коротко зупинимося на практиці Чилі та Польщі. Чилі, як і всі латиноамериканські країни, мала негативний досвід гіперінфляції, низки політичних та економічних криз протягом багатьох десятиріч. Однак за останні 25—ЗО років ця країна провела низку економічних та соціальних реформ, що дало їй змогу підвищити ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення із 2.7 тисячі доларів США у 1980 році до 12 тисяч доларів у 2005-му. У 1991 році Чилі проголосила про перехід до режиму ІТ з одночасним продовженням структурних реформ. Перехідний період тривав 10 років, за який інфляція знизилася з 28 до 3%, курсовий коридор поступово розширився з +5 до +15%. При цьому середній темп приросту ВВП за 1991—
2001 роки становив 6%. Починаючи з 2002 року у Чилі перейшли до плаваючого курсу з повним таргетуванням інфляції, яка знизилася до 2—4%.
Графік 13. Динаміка інфляції в Чилі.
Так само успішно пройшли реформи й у Польщі. А після проголошення переходу до ІТ у 1999 році (перехідний період тривав 6 років) було досягнуто таких результатів: інфляція знизилася до 1.5—3.5%, валютний коридор розширився із +2% до +15%, ВВП зростав щороку в середньому на 5%. Нині тут також діє вільно плаваючий курс, а ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення зріс із 9 тисяч доларів США у 1999 році до 13 тисяч доларів у 2005-му.
Графік 14. Динаміка інфляції в Польщі.
Стосовно основних характеристик режиму інфляційного таргетування, то зазвичай потрібно досягти інституціональної домовленості між урядом та центральним банком (потрібен відповідний закон) про підтримання цінової стабільності як пріоритетної цілі монетарної політики. Адже рішення про перехід до ІТ не повинно ухвалюватись лише центральним банком, воно має бути погодженим з урядом, на якому лежить значна частина відповідальності за динаміку рівня цін.
Довіра до дієвості переходу до інфляційного таргетування суттєво підвищиться у разі, якщо цей перехід буде визначений як частина ширшого пакета економічних реформ
Разом з тим, якщо перехід до ІТ формально декларується, але не супроводжується кроками з пришвидшення структурних змін, удосконалення фіскальної та бюджетної політики, соціальних програм, то бажаного результату від ІТ (втім, як і від будь-якого іншого режиму монетарної політики) не буде. Йдеться про те, що запровадження ІТ потребує паралельного удосконалення інших складових економічної політики.
Водночас ця система диктує і центральному банку, й уряду, і парламенту необхідність запровадження більшої відкритості, прозорості рішень, зобов'язує створити необхідні умови для переходу до ІТ: розвивати фінансові ринки, чіткіше координувати грошово-кредитну і фіскальну політику, досягти інституціональної згоди та злагоджених дій центрального банку й уряду щодо заходів зі зниження інфляції, підвищити реальний рівень політичної та інструментальної незалежності НБУ, передбаченої Законом "Про Національний банк України".
У цьому контексті часто висловлюється сумнів щодо того, що важливіше: спершу створити передумови для ІТ чи запроваджувати його відразу? Такий підхід має схоластичний характер, оскільки зміни, яких потребує економіка для свого динамічного розвитку за умови низької і стабільної інфляції, потрібні за будь-якого монетарного режиму. Тим більше, що досвід усіх країн, котрі перейшли до ІТ, засвідчує, що у разі його впровадження потрібен певний перехідний період, тривалість якого варіюється залежно від поточного рівня інфляції, ступеня розвитку фінансових ринків, сучасного стану економіки, готовності суспільства і керівництва країни прийняти ідею ІТ і рухатися до повного впровадження цього режиму.
Для ілюстрації коротко зупинимося на практиці Чилі та Польщі. Чилі, як і всі латиноамериканські країни, мала негативний досвід гіперінфляції, низки політичних та економічних криз протягом багатьох десятиріч. Однак за останні 25—ЗО років ця країна провела низку економічних та соціальних реформ, що дало їй змогу підвищити ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення із 2.7 тисячі доларів США у 1980 році до 12 тисяч доларів у 2005-му. У 1991 році Чилі проголосила про перехід до режиму ІТ з одночасним продовженням структурних реформ. Перехідний період тривав 10 років, за який інфляція знизилася з 28 до 3%, курсовий коридор поступово розширився з +5 до +15%. При цьому середній темп приросту ВВП за 1991—
2001 роки становив 6%. Починаючи з 2002 року у Чилі перейшли до плаваючого курсу з повним таргетуванням інфляції, яка знизилася до 2—4%.
Графік 13. Динаміка інфляції в Чилі.
Так само успішно пройшли реформи й у Польщі. А після проголошення переходу до ІТ у 1999 році (перехідний період тривав 6 років) було досягнуто таких результатів: інфляція знизилася до 1.5—3.5%, валютний коридор розширився із +2% до +15%, ВВП зростав щороку в середньому на 5%. Нині тут також діє вільно плаваючий курс, а ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення зріс із 9 тисяч доларів США у 1999 році до 13 тисяч доларів у 2005-му.
Графік 14. Динаміка інфляції в Польщі.
Стосовно основних характеристик режиму інфляційного таргетування, то зазвичай потрібно досягти інституціональної домовленості між урядом та центральним банком (потрібен відповідний закон) про підтримання цінової стабільності як пріоритетної цілі монетарної політики. Адже рішення про перехід до ІТ не повинно ухвалюватись лише центральним банком, воно має бути погодженим з урядом, на якому лежить значна частина відповідальності за динаміку рівня цін.
Довіра до дієвості переходу до інфляційного таргетування суттєво підвищиться у разі, якщо цей перехід буде визначений як частина ширшого пакета економічних реформ