реферат: Нормативність мови. Орфоепічні норми
Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Нормативність мови. Орфоепічні норми

Нормативність мови. Орфоепічні норми / сторінка 2

Назва:
Нормативність мови. Орфоепічні норми
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,80 KB
Завантажень:
529
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Отже, не можна скасувати засідання (збори, конференції тощо), бо їх не анулюють, не ліквідують, їх лише заміняють іншими, проводять іншим ра-зом, переносять на інший день26;*
стилістичні норми регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу (у розм.: глибоченне, розрізняти, балакати; у наук.: дуже глибо-ке, диференціювати, говорити).*
правописні норми регулюють правильність написання слів та розташування розділових знаків.
М.І.Пентилюк у пробному підручнику для гімназій "Стилі-стика і культура мови" (К., 1994) виділяє такі норми літературної мови:*
орфоепічні (регулюють правильну літературну вимову зву-ків і словосполучень, наголос у словах);*
лексичні (регулюють уживання слів у властивому їм зна-ченні);*
граматичні (регулюють правильне творення і вживання слів та їх форм, правильну побудову речень);*
стилістичні (пов'язані з уживанням мовних засобів відповід-но до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення);*
орфографічні (регулюють правильний запис слів);*
пунктуаційні (регулюють правильне розташування розді-лових знаків).
Норма фіксується у словниках, довідниках, правописі, про-пагується навчальними посібниками, методичними журналами, окремими часописами.
Існує також поняття варіантності літературної норми, пов'язане з наявністю у мові кількох однозначних або синоніміч-них паралельних елементів. В українській мові виділяють: хронологічні (діахронічні) варіанти: перст — палець; регіона-льні: міліціонер — поліцейський; стилістичні: поліцейський — коп. Серед варіантів виділяємо: акцентуаційні: беззахисний — беззахисний; орфоепічні: бе[зп]еч-ний — бе[сп]ечний; фонема-тичні: онук — внук; морфологічні: мотузок — мотузка, зро-зуміліший — більш зрозумілий; ходитиму — буду ходити; синтаксичні: заява прокурора — прокурорська заява; заходи щодо реалізації — заходи реалізації тощо27.
На усталення норми впливає:*
поширення мовного явища;
* частота вживання.
Так, Словник української мови в 11-ти томах фіксує форми футболА, вальсА, однак частотність уживання цих слів з флексією -у вплинула на норму, спочатку розхитала, а потім і зміни-ла її. Сьогодні нормативним є уживання: футболУ, вальсУ.
Нагадаємо також, що літературна норма має такі ознаки: з одного боку, незмінність і стабільність, з іншого — розвиток і поступова змінність.
Причини змінності норм є об'єктивні і суб'єктивні.
До об'єктивних відносимо:
а) внутрішні закони розвитку мови;
б) свідомі зусилля членів суспільства (учених, письменни-ків, політиків, відомих носіїв мови);
в) мовна політика держави.
До суб'єктивних належать:
а) художньо-естетичні погляди носіїв мови;
б) антинормалізаторські, нігілістичні погляди, манкуртство.
ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Орфоепічні норми - це норми вимови. Літературній ви-мові притаманні деякі стилістичні особливості. Своєрідність їх залежить від змісту мовлення, його призначення та умов. Є стилі вимови в монолозі і діалозі, у мовленні ораторському й побутовому, поетичному і прозовому.
Основні правила української вимови такі:
1. Усі голосні звуки української мови під наголосом вимов-ляються чітко: [ве'ч'ір], [го'лос], [ти'хо].
2. Повнозвучно і ясно (відповідно до написання) вимовля-ються [а], [у], [і] в різних позиціях: [грама'т^ка], [в'і'с'т'і], [кучугу'ра].
3. Українській літературній мові не властиве "акання", як і для більшості українських говорів. Наприклад, у словах дорого, болото, молоко звук о в усіх складах однаковий. Під наголосом він тільки довший від ненаголошених, напр.: [до'ро-го], [боло'то], [молоко'].
4. Ненаголошений [е] наближається певною мірою до [и]. Голосний [и] в ненаголошених позиціях має вимову, наближе-ну до [е]: [cеило'], [ве'леитеинь]. Ненаголошені [е] та [и] у вимові часто зовсім не розрізняються. (Але: виразно ви-мовляються вони у таких випадках: а) коли виступають закін-ченнями іменників, прикметників, дієслів тощо, напр.: [са'ни], [по'ле], [шиеро'ке], [пиеса'ти]; б) коли [е] та [и] виступають сполучними звуками у складних словах: п'ятиріччя, полезахисний; в) на початку слів іншомовного походження: [етало'н].
Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему: Нормативність мови. Орфоепічні норми

BR.com.ua © 1999-2014 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок