| Назва: | Край хліборобської слави |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,25 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 399 |
Край хліборобської слави, край літературної величі і краси.
Баришівщина! Край хліборобської слави, витоки якої ся¬гають у глибину сторіч.
Баришівщина! Край літературної величі і краси, який дав Україні видатних діячів літератури і мистецтва, що просла¬вили його на всю Україну і за її межі.
На берегах Трубежа народились відомі письменники України:
Ілля Турчиновський (м. Березань)
Григорій Коваленко (с. Липняки)
Петро Колесник (Баришівка)
Василь Цілий (с. Поділля)
Брати Всеволод і Георгій Недільки (м. Березань)
Олександр Сорока (Баришівка)
Володимир Дарда (с Веселинівка)
Брати Олександр і Микола Боровки (с Борщів)
Олександр Шарварок (Баришівка)
Михайло Пилатюк (с. Садове)
У 20-ті роки в Баришівці жили і активно працювали на освітянській ниві поети-неокласики Микола Зеров, Михай¬ло Драй-Хмара, Павло Филипович, Віктор Петров.
Це вони допомогли українській літературі зберегти спад¬коємність і сприяли розвитку літературного процесу, служи¬ли їй самовіддано, захищаючи неминущі вартості добра і краси. Піднесли українське мистецтво, літературу і науку на вищий щабель, орієнтуючись на найвизначніші досягнен¬ня світової культури
Переклади Миколи Зерова в Баришівці — неоціненне на¬дбання української літератури, багато в чому непереверше¬но й сьогодні. В Баришівці він жив задумом створити анто¬логію класиків сонету
Баришівська земля, тісно пов'язана з періодом життя Т. Г. Шевченка, який в 1843 році перебував у Березані, де напи¬сав поезію «Розрита могила".
КОВАЛЕНКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
(1868—1937)
Коваленко Григорій (Грицько) Олексійович (псевдонім Грицько Коваленко, Коваленко Вільний та інші) народився 24. 1. (5. 11.) 1868 {зоку в с. Липняки, тепер смт. Баришівка Київської області, в сім'ї козака. Український письменник, художник, етнограф. По закінченні Полтавської фельдшер¬ської школи служив земським фельдшером у Перяславсько-му повіті, де захопився збиранням етнографічних матеріалів, зокрема з народної медицини. В 1890—95 працював при клініці Московського університету. 3 1896—1905 р.р. був сек¬ретарем Чернігівської міської управи. З 1905 жив у Полтаві, працював секретарем міської думи. Був членом губернської ра-хівної комісії, писав вірші, оповідання, п'єси. Автор літературно-критичних статей і нарисів. "Іван Котляревський", «Євген Гребінка», «Григорій Сковорода», «Панас Мирний». Видав підручник «Українська історія» (1917)..
КОЛЯДКА.
Ой за горою, за кам'яною
Там збиралися три товариші:
Один товариш — то Сонце красне;
Другий товариш — то Місяць ясний,
Третій товариш — то дрібний Дощик.
А Сонце каже: як ізійду я,
То ізрадїють усі на світи
А Місяць каже: як ізійду я,
Як ізійду я звечора рано,
То ізрадіє риба у морі,
Люди в дорозі, звірі у полі.
А Дощик каже: як упаду я,
Як упаду я тричі на землю,
То ізійде жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця.
КОЛЕСНИК ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ
Народився 28.01.1905 року в с. Баришівка. Закінчив Київ¬ський інститут народної освіти (1928 р.)
У 1931 — закінчив аспірантуру.
З1931 року науковий співробітник інституту літератури АН.
Доктор філософських наук, критик і літературознавець, прозаїк.
Автор романів «Боротьба», «На фронті сталися зміни», «Терен на шляху».
ОЛЕКСАНДР МУСІЙОВИЧ СОРОКА
Олександр Мусійович Сорока народився 19 грудня 1901 року в с Баришівка у багатодітній родині робітника заводу Марра в Києві на Подолі. Батьки єдиного із п'яти дітей старшого Олександра віддали в школу. А з перемогою Жовтневої революції сину бідняка відкрився шлях у науку В 1923 році Олександр Сорока закінчив Баришівський культосвітній технікум, вчителював у с. Хотові під Києвом, де почав писати вірші. У 1920 р. виходить йото збірка «На рейках», «Гроно», «Життя у русі» Відомі і його поетичні переклади з російської, білоруської, грузинської, вірменсь¬кої. калмицької мов. Провідними у його творчості були теми людини праці, рідної природи Надрубіжжя, а також вірші
про кохання, їндустріальні мотиви, Він наполегливо працював над поетичним словом, збагачуючи лексику української поезії новими образами містцевими 1941 року в розквіті творчих сил життя Олександра Сороки трагічно обірвалось. Пропонуємо добірку віршів Олександра Сороки.
ЗОЛОТО НА ЖИТО
Бризнув ранок — В далеч простяглось
золото на жито Й задзвеніли коси стигло
з золотим промінням —дзвоном
злилось Жовта стрічка —
жовтий степ- золотий покіс,
не жовтий, — Косарі—неначе у полоні,
Жовте, жито Жовте сонце у полоні
в жовтий простір в кіс
1927 р
ВОЛОДИМИР ДАРДА
Баришівщина! Край хліборобської слави, витоки якої ся¬гають у глибину сторіч.
Баришівщина! Край літературної величі і краси, який дав Україні видатних діячів літератури і мистецтва, що просла¬вили його на всю Україну і за її межі.
На берегах Трубежа народились відомі письменники України:
Ілля Турчиновський (м. Березань)
Григорій Коваленко (с. Липняки)
Петро Колесник (Баришівка)
Василь Цілий (с. Поділля)
Брати Всеволод і Георгій Недільки (м. Березань)
Олександр Сорока (Баришівка)
Володимир Дарда (с Веселинівка)
Брати Олександр і Микола Боровки (с Борщів)
Олександр Шарварок (Баришівка)
Михайло Пилатюк (с. Садове)
У 20-ті роки в Баришівці жили і активно працювали на освітянській ниві поети-неокласики Микола Зеров, Михай¬ло Драй-Хмара, Павло Филипович, Віктор Петров.
Це вони допомогли українській літературі зберегти спад¬коємність і сприяли розвитку літературного процесу, служи¬ли їй самовіддано, захищаючи неминущі вартості добра і краси. Піднесли українське мистецтво, літературу і науку на вищий щабель, орієнтуючись на найвизначніші досягнен¬ня світової культури
Переклади Миколи Зерова в Баришівці — неоціненне на¬дбання української літератури, багато в чому непереверше¬но й сьогодні. В Баришівці він жив задумом створити анто¬логію класиків сонету
Баришівська земля, тісно пов'язана з періодом життя Т. Г. Шевченка, який в 1843 році перебував у Березані, де напи¬сав поезію «Розрита могила".
КОВАЛЕНКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
(1868—1937)
Коваленко Григорій (Грицько) Олексійович (псевдонім Грицько Коваленко, Коваленко Вільний та інші) народився 24. 1. (5. 11.) 1868 {зоку в с. Липняки, тепер смт. Баришівка Київської області, в сім'ї козака. Український письменник, художник, етнограф. По закінченні Полтавської фельдшер¬ської школи служив земським фельдшером у Перяславсько-му повіті, де захопився збиранням етнографічних матеріалів, зокрема з народної медицини. В 1890—95 працював при клініці Московського університету. 3 1896—1905 р.р. був сек¬ретарем Чернігівської міської управи. З 1905 жив у Полтаві, працював секретарем міської думи. Був членом губернської ра-хівної комісії, писав вірші, оповідання, п'єси. Автор літературно-критичних статей і нарисів. "Іван Котляревський", «Євген Гребінка», «Григорій Сковорода», «Панас Мирний». Видав підручник «Українська історія» (1917)..
КОЛЯДКА.
Ой за горою, за кам'яною
Там збиралися три товариші:
Один товариш — то Сонце красне;
Другий товариш — то Місяць ясний,
Третій товариш — то дрібний Дощик.
А Сонце каже: як ізійду я,
То ізрадїють усі на світи
А Місяць каже: як ізійду я,
Як ізійду я звечора рано,
То ізрадіє риба у морі,
Люди в дорозі, звірі у полі.
А Дощик каже: як упаду я,
Як упаду я тричі на землю,
То ізійде жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця.
КОЛЕСНИК ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ
Народився 28.01.1905 року в с. Баришівка. Закінчив Київ¬ський інститут народної освіти (1928 р.)
У 1931 — закінчив аспірантуру.
З1931 року науковий співробітник інституту літератури АН.
Доктор філософських наук, критик і літературознавець, прозаїк.
Автор романів «Боротьба», «На фронті сталися зміни», «Терен на шляху».
ОЛЕКСАНДР МУСІЙОВИЧ СОРОКА
Олександр Мусійович Сорока народився 19 грудня 1901 року в с Баришівка у багатодітній родині робітника заводу Марра в Києві на Подолі. Батьки єдиного із п'яти дітей старшого Олександра віддали в школу. А з перемогою Жовтневої революції сину бідняка відкрився шлях у науку В 1923 році Олександр Сорока закінчив Баришівський культосвітній технікум, вчителював у с. Хотові під Києвом, де почав писати вірші. У 1920 р. виходить йото збірка «На рейках», «Гроно», «Життя у русі» Відомі і його поетичні переклади з російської, білоруської, грузинської, вірменсь¬кої. калмицької мов. Провідними у його творчості були теми людини праці, рідної природи Надрубіжжя, а також вірші
про кохання, їндустріальні мотиви, Він наполегливо працював над поетичним словом, збагачуючи лексику української поезії новими образами містцевими 1941 року в розквіті творчих сил життя Олександра Сороки трагічно обірвалось. Пропонуємо добірку віршів Олександра Сороки.
ЗОЛОТО НА ЖИТО
Бризнув ранок — В далеч простяглось
золото на жито Й задзвеніли коси стигло
з золотим промінням —дзвоном
злилось Жовта стрічка —
жовтий степ- золотий покіс,
не жовтий, — Косарі—неначе у полоні,
Жовте, жито Жовте сонце у полоні
в жовтий простір в кіс
1927 р
ВОЛОДИМИР ДАРДА