| Назва: | Молитвою тебе вітаєм, Мати (сценарій свята) |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 52,87 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 728 |
Молитвою тебе вітаєм, мати!
Царице світу, неба і землі,
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Твій світлий образ на небеснім тлі
Чудесною появою зоріє.
Твій постамент — землі камінний гльоб,
Стоїш на нім, мов статуя осяйна,
І усміх Твій, найкраща із оздоб,
Горить, мов ласки незбагненна тайна.
А за Тобою світлий сонця диск
Тебе освітлює згори і знизу,
Тобі дарує свій промінний блиск,
Тебе вдягає в золотисту ризу.
Дванадцять зір, блискучих і ясних
Короною чоло Твоє вінчають,
І тихе сяйво сіється від них
На Божий світ у радості й відчаю.
У Тебе під стопою злющий гад,
Розтоптаний, без їжі і без сили, —
Ти вбила гріх, і зла пекельний чад
Уже не труїть серце помертвіле.
І ми, задивлені у образ Твій,
Молитвою Тебе вітаєм, Мати.
Прийми цей дар в ласкавості своїй,
Бо кращого Тобі не можем дати.
Роман Завадович
(«Радіємо нині з чудес» — духовна пісня).
Людство святкує 200-літній ювілей Різдва Христового.
Ой радуйся, земле. Син Божий народився... Через багато років утвердилася в християнсько¬му світі ота радість народження Ісуса Христа — найвизначнішої події роду людського.
Увесь світ урочисто відзначає цю дату народжен¬ня Сина Неба і Землі, який з любов'ю до нас був розп'ятий на хресті.
Відходить у вічність ціла епоха. Спливає століття, позначене і доленосне знамен¬ними, і глибоко суперечливими віхами. Нашому по¬колінню випадає ступити за цей історичний поріг. Переходячи часову межу, оглядаючись на своє влас¬не життя, переоцінюючи багато цінностей, ми не повинні переступати через такі предковічній й не¬порушні з них, як сумління, милосердя, чесність, по¬вага до себе й до інших.
Хай Господь благословить нас на добрі помисли і справи!
Ведучий.
Слово про спільну нашу матір — Пресвяту Бого¬родицю
В почутті й розумі кожного народу, після імені Бога, найбільш люблячим, милим і солодким іменем є ім'я Мати.
За Святим Письмом, Діва Марія є Матір'ю Ісуса Христа. Церква називає Її Святою, Заступницею пе¬ред Богом, Покровителькою материнства.
З Богородичними святами церква пов'язує поча¬ток і кінець річного циклу церковних свят. Серед них найвідоміші: Різдво Богородиці, введення в храм, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успення, Покрова Пресвятої Богородиці.
Вперше про земне життя Богоматері заговорили в сірійсько-єгипетських християнських церквах. Са¬ме тут з'являються апокрифічні життєписи «Книга Марії Діви», «Книга дитинства», та ін.
До нас Богородичні свята прийшли разом із хри¬стиянством. Діва Марія стала Покровителькою зем¬леробства, Заступницею знедолених. Був і ще один образ Марії — як народного уособлення жіночої краси, чистоти, душевності.
Церква спорудила на честь Богородиці чимало храмів, присвятила Їй не одне свято.
(Звучить духовна пісня «Нехай дзвенить»).
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
У сине море сонце ясне тоне
І своє світло, ніби кров, червоне
По всій країні доокола сіє;
А там зозульку в гаю десь чувати,
А там дзвіночок став селом кувати,
Там в борі вітер листям шелевіє:
Пречиста Діво, радуйся, Маріє
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Он молод жовняр ляг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, —
Розстрілен нині; бо самий не вміє, —
Камраття яму темну му вкопали
І на спочинок бідного в ню склали;
Уже не скаже, як дзвінок запіє:
«Пречиста Діво, радуйся, Маріє...»
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Під плотом сіла удовиця-мати,
До себе тулить бідне сиротяти
І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже'і не голосить:
Склонила голов — більше не підносить;
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...
Пречиста Діво, радуйся, Маріє.
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Там онде блудить оплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина, —
Нічо не їло, душечка му мліє,
І хоче в хату, бідне, навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє...
Пречиста Діво, радуйся, Маріє.
Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу —
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут, на світі, ах тутки ся діє;
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич на плаче, де усе німіє, —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій Федькович Ведучий.
Старий дуб
Росте собі на околиці Піддністрян дуб. Розлого розки¬нулась його крона, даючи сховок подорожнім від спеки і негоди. І щороку рясно розсипає він по землі жолуді — крупні, крохмалисті. Дуб старий-престарий. Кора на ньо¬му порепана глибокими зморшками, бо був січений гро¬мами і видно на ньому від них глибокі шрами.
Били його блискавиці, палили люди, бо у його ве¬летенському стовбурі — величезна випалена своєрідна печера, куди можна заховатись декільком людям. А дуб вистояв і досі ронить під ноги людям свої гарячоземні плоди. Стовбур його заледве чи мо¬жуть обійняти чотири чоловіки.
Царице світу, неба і землі,
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Твій світлий образ на небеснім тлі
Чудесною появою зоріє.
Твій постамент — землі камінний гльоб,
Стоїш на нім, мов статуя осяйна,
І усміх Твій, найкраща із оздоб,
Горить, мов ласки незбагненна тайна.
А за Тобою світлий сонця диск
Тебе освітлює згори і знизу,
Тобі дарує свій промінний блиск,
Тебе вдягає в золотисту ризу.
Дванадцять зір, блискучих і ясних
Короною чоло Твоє вінчають,
І тихе сяйво сіється від них
На Божий світ у радості й відчаю.
У Тебе під стопою злющий гад,
Розтоптаний, без їжі і без сили, —
Ти вбила гріх, і зла пекельний чад
Уже не труїть серце помертвіле.
І ми, задивлені у образ Твій,
Молитвою Тебе вітаєм, Мати.
Прийми цей дар в ласкавості своїй,
Бо кращого Тобі не можем дати.
Роман Завадович
(«Радіємо нині з чудес» — духовна пісня).
Людство святкує 200-літній ювілей Різдва Христового.
Ой радуйся, земле. Син Божий народився... Через багато років утвердилася в християнсько¬му світі ота радість народження Ісуса Христа — найвизначнішої події роду людського.
Увесь світ урочисто відзначає цю дату народжен¬ня Сина Неба і Землі, який з любов'ю до нас був розп'ятий на хресті.
Відходить у вічність ціла епоха. Спливає століття, позначене і доленосне знамен¬ними, і глибоко суперечливими віхами. Нашому по¬колінню випадає ступити за цей історичний поріг. Переходячи часову межу, оглядаючись на своє влас¬не життя, переоцінюючи багато цінностей, ми не повинні переступати через такі предковічній й не¬порушні з них, як сумління, милосердя, чесність, по¬вага до себе й до інших.
Хай Господь благословить нас на добрі помисли і справи!
Ведучий.
Слово про спільну нашу матір — Пресвяту Бого¬родицю
В почутті й розумі кожного народу, після імені Бога, найбільш люблячим, милим і солодким іменем є ім'я Мати.
За Святим Письмом, Діва Марія є Матір'ю Ісуса Христа. Церква називає Її Святою, Заступницею пе¬ред Богом, Покровителькою материнства.
З Богородичними святами церква пов'язує поча¬ток і кінець річного циклу церковних свят. Серед них найвідоміші: Різдво Богородиці, введення в храм, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успення, Покрова Пресвятої Богородиці.
Вперше про земне життя Богоматері заговорили в сірійсько-єгипетських християнських церквах. Са¬ме тут з'являються апокрифічні життєписи «Книга Марії Діви», «Книга дитинства», та ін.
До нас Богородичні свята прийшли разом із хри¬стиянством. Діва Марія стала Покровителькою зем¬леробства, Заступницею знедолених. Був і ще один образ Марії — як народного уособлення жіночої краси, чистоти, душевності.
Церква спорудила на честь Богородиці чимало храмів, присвятила Їй не одне свято.
(Звучить духовна пісня «Нехай дзвенить»).
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
У сине море сонце ясне тоне
І своє світло, ніби кров, червоне
По всій країні доокола сіє;
А там зозульку в гаю десь чувати,
А там дзвіночок став селом кувати,
Там в борі вітер листям шелевіє:
Пречиста Діво, радуйся, Маріє
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Он молод жовняр ляг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, —
Розстрілен нині; бо самий не вміє, —
Камраття яму темну му вкопали
І на спочинок бідного в ню склали;
Уже не скаже, як дзвінок запіє:
«Пречиста Діво, радуйся, Маріє...»
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Під плотом сіла удовиця-мати,
До себе тулить бідне сиротяти
І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже'і не голосить:
Склонила голов — більше не підносить;
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...
Пречиста Діво, радуйся, Маріє.
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Там онде блудить оплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина, —
Нічо не їло, душечка му мліє,
І хоче в хату, бідне, навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє...
Пречиста Діво, радуйся, Маріє.
Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу —
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут, на світі, ах тутки ся діє;
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич на плаче, де усе німіє, —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій Федькович Ведучий.
Старий дуб
Росте собі на околиці Піддністрян дуб. Розлого розки¬нулась його крона, даючи сховок подорожнім від спеки і негоди. І щороку рясно розсипає він по землі жолуді — крупні, крохмалисті. Дуб старий-престарий. Кора на ньо¬му порепана глибокими зморшками, бо був січений гро¬мами і видно на ньому від них глибокі шрами.
Били його блискавиці, палили люди, бо у його ве¬летенському стовбурі — величезна випалена своєрідна печера, куди можна заховатись декільком людям. А дуб вистояв і досі ронить під ноги людям свої гарячоземні плоди. Стовбур його заледве чи мо¬жуть обійняти чотири чоловіки.