| Назва: | Міжпредметна координація в підготовці національних інженерних кадрів на уроках української мови |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,79 KB |
| Скачувань: | 5 |
Міжпредметна координація в підготовці національних інженерних кадрів на уроках української мови
Останнім часом усе більше вчених до зон екологічного лиха відносять не тільки Донбас, а й нещодавно курортні міста Західної України. Спираючись на реальні факти, засоби масової інформації прогнозують подальше неуклінне зростання техногенних катастроф. І цілком справедливо наші колеги з Кембриджського університету і Києво-Могилянської академії в роботі приділяють певну увагу так званому “профілактичному компонентові”: краще попереджати помилки в підготовці майбутніх спеціалістів, ніж потім їх виправляти. Цікавлячись досвідом розвинутих країн світу, звернімо увагу на головне: там бути освіченим і досвідченим не тільки престижно, а й економічно вигідно.
На жаль, сьогодні ВНЗ в умовах складних економічних відносин конкретному вихованню етичної поведінки спеціаліста відводять другорядну роль. Як свідчить практика, наслідки можуть бути трагічними. Згадаймо: десять років з відома і дозволу керівників різних рівнів ЧАЕС працювала в ядернонебезпечному режимі, і всього шість помилок персоналу призвело до всесвітньої за своїми наслідками аварії (це детально описав Ю. Щербак у до-кументальній повісті “Чорнобиль”). Констатуємо як негативний факт, що саме наприкінці ХХ сторіччя знецінилося слово спеціаліста (порівняймо, напри-клад, слово офіцера, купецьке слово у ХІХ сторіччі і слово інженера чи бізнес-мена в нашій країні сьогодні). Отже, чи варто обмежуватись, економлячи кошти, у національних технічних університетах тільки викладанням курсів “Українська наукова мова” і “Українська ділова мова” ? Настав час чесно констатувати, що ми втрачаємо ціле покоління. Немає високої літератури, на якій би воно виховувалось. Телепрограми, за рідким виключенням, знайомлять нас далеко не з високоморальними особистостями. Як можуть судити студенти про старші покоління, коли спостерігають по телевізору за бійкою депутатів або читають про начальника зміни АЕС, який попросив інженера заглянути (!) в жерло реактора, а потім доповісти про розміри аварії ?
Недаремно сучасне суспільство до критеріїв ділової оцінки випускників технічних університетів відносить не тільки професійну компетентність, дис-циплінованість, творче ставлення до роботи, психологічну суміщеність із чле-нами колективу, а й уміння прогнозувати події та їх можливий вплив на ре-зультати роботи підприємства, економіку країни і добробут самого працівника. Тут не обійтися без синтезу зусиль викладачів технічних і гуманітарних дисциплін. Отже, їх спільною метою буде формування у кожного студента, починаючи уже з першого курсу, чітко усвідомленого прагнення оволодіти певним набором відповідних умінь і навичок, які допоможуть випускнику: брати на себе активну роль у визначенні політики в галузі виробництва, бізнесу і соціальної політики на місцях і в країні; демонструвати високі технічні досягнення; бути більш наполегливим у захисті своєї позиції; в разі потреби організовувати й об'єднувати навколо себе команду однодумців, що неможли-во без відповідних мовленнєвих, психологічних, професійних і культурних навичок.
Навчити не тільки мові, а й психології поведінки в суспільстві нашого типу з його безліччю проблем може тільки рекомендована спеціалістами література, яку, між іншим, і студенти повинні навчитися правильно вибирати і правильно читати.
Останнім часом усе більше вчених до зон екологічного лиха відносять не тільки Донбас, а й нещодавно курортні міста Західної України. Спираючись на реальні факти, засоби масової інформації прогнозують подальше неуклінне зростання техногенних катастроф. І цілком справедливо наші колеги з Кембриджського університету і Києво-Могилянської академії в роботі приділяють певну увагу так званому “профілактичному компонентові”: краще попереджати помилки в підготовці майбутніх спеціалістів, ніж потім їх виправляти. Цікавлячись досвідом розвинутих країн світу, звернімо увагу на головне: там бути освіченим і досвідченим не тільки престижно, а й економічно вигідно.
На жаль, сьогодні ВНЗ в умовах складних економічних відносин конкретному вихованню етичної поведінки спеціаліста відводять другорядну роль. Як свідчить практика, наслідки можуть бути трагічними. Згадаймо: десять років з відома і дозволу керівників різних рівнів ЧАЕС працювала в ядернонебезпечному режимі, і всього шість помилок персоналу призвело до всесвітньої за своїми наслідками аварії (це детально описав Ю. Щербак у до-кументальній повісті “Чорнобиль”). Констатуємо як негативний факт, що саме наприкінці ХХ сторіччя знецінилося слово спеціаліста (порівняймо, напри-клад, слово офіцера, купецьке слово у ХІХ сторіччі і слово інженера чи бізнес-мена в нашій країні сьогодні). Отже, чи варто обмежуватись, економлячи кошти, у національних технічних університетах тільки викладанням курсів “Українська наукова мова” і “Українська ділова мова” ? Настав час чесно констатувати, що ми втрачаємо ціле покоління. Немає високої літератури, на якій би воно виховувалось. Телепрограми, за рідким виключенням, знайомлять нас далеко не з високоморальними особистостями. Як можуть судити студенти про старші покоління, коли спостерігають по телевізору за бійкою депутатів або читають про начальника зміни АЕС, який попросив інженера заглянути (!) в жерло реактора, а потім доповісти про розміри аварії ?
Недаремно сучасне суспільство до критеріїв ділової оцінки випускників технічних університетів відносить не тільки професійну компетентність, дис-циплінованість, творче ставлення до роботи, психологічну суміщеність із чле-нами колективу, а й уміння прогнозувати події та їх можливий вплив на ре-зультати роботи підприємства, економіку країни і добробут самого працівника. Тут не обійтися без синтезу зусиль викладачів технічних і гуманітарних дисциплін. Отже, їх спільною метою буде формування у кожного студента, починаючи уже з першого курсу, чітко усвідомленого прагнення оволодіти певним набором відповідних умінь і навичок, які допоможуть випускнику: брати на себе активну роль у визначенні політики в галузі виробництва, бізнесу і соціальної політики на місцях і в країні; демонструвати високі технічні досягнення; бути більш наполегливим у захисті своєї позиції; в разі потреби організовувати й об'єднувати навколо себе команду однодумців, що неможли-во без відповідних мовленнєвих, психологічних, професійних і культурних навичок.
Навчити не тільки мові, а й психології поведінки в суспільстві нашого типу з його безліччю проблем може тільки рекомендована спеціалістами література, яку, між іншим, і студенти повинні навчитися правильно вибирати і правильно читати.