| Назва: | Слово, його лексичне значення. Зміни лексичного значення слів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,09 KB |
| Скачувань: | 31 |
Слово, його лексичне значення. Зміни лексичного значення слів
Мета уроку: поглибити і систематизувати знання учнів з тем, вивчених у школі, розвивати логічне мислення, вміння користуватися довідковою літературою(словниками); виховувати повагу до слова та бажання робити своє мовлення образним, багатим, змістовним.
Тип уроку: закріплення знань, умінь, навичок. Урок - практикум.
Обладнання: тлумачні словники.
Лексикологія (гр.сл. - словесний, словниковий; учення) - розділ мовознавчої науки, який вивчає словниковий склад мови.
Лексика - одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент мовної системи (найбільш консервативна - фонетика. У лексиці інше. Одні слова виходять з ужитку, а ніші там з'являються. Одним із розділів мовознавства є лексикологія. У лексикології слово вивчається не лише саме по собі, а й у певному зв'язку з іншими словами. Лексикологія досліджує словниковий склад мови з погляду походження, з історичної точки зору, у плані вживання.
Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна назвати словом. Слово - це звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. У цьому визначенні слова береться до уваги його подвійна природа. Зовнішній бік слова - його звукова оболонка, внутрішній бік - значення слова. Без зовнішньої оболонки слово не може бути почуте, без внутрішнього наповнення воно буде незрозумілим. Звукова оболонка - форма, значення слова - його зміст. Тож слово існує завдяки єдності форми і змісту.
За допомогою слів людина називає предмети і явища навколишньої дійсності, їхні ознаки, дії, стан тощо. Тому основна функція слова в мові - називна, або номінативна.
Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового (дружина, санітарні дружина, добровільна дружина і т.д.).
Однозначні й багатозначні слова. Пряме и переносне значення.
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення називаються однозначними у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово - багато, знак). Слово, первісне однозначне, поступово може набути нових значень. Основне, вихідне значення називається прямо, решта значень того самого слова переносні. Пряме значення ще називають первинним. Воно частіше пов'язане з контекстом.
Непрямі, переносні значення багатозначного слова ще називають вторинним.
Багатозначність у мові розвивається поступово у процесі розвитку мови.
Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне вживання слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.
Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію.
Омоніми
Омоніми (гр. сл. - однаковий, ім'я) - це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.
Лексичні - різні за значенням і однакові за звучанням.
Синтаксичні - один з яких є словом, а другий словосполученням (потри - по три, сонце - сон це, цеглина - це глина).
Словотворчі - це однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів (засипати від спати і засипати від сипати).
Морфологічні - це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні.
У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів образності вислову.
Антоніми
Антоніми - (гр. сл. - проти, ім'я), - слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття. Вживання антонімів робить мовлення виразнішим і багатішим нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення зі словниками, повсякчасного поновлення в пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.
Термінологія (гр. сл. - божество меж, кордонів, слово) - розділ лексики, що охоплює терміни різних галузей науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Найпоширенішим способом творення термінів є афіксація. Творяться терміни і шляхом абревіації. Серед термінів переживають іменники, прикметники, рідше - прислівники.
Професіоналізми
Це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей, поставлених в особливі умови життя. Більшість професіоналізмів є словами загальнонародної мови, вжитими в переносному значенні. Професіоналізми розширюють мовний словник. Застосовують в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва.
Використовують ще застарілі слова, які збереглися в певних видах ділових паперів. Це слова типу (священний, благотворний) гласність, воєдино, глава уряду, ваше високопревосходительство і т.ін.).
Мета уроку: поглибити і систематизувати знання учнів з тем, вивчених у школі, розвивати логічне мислення, вміння користуватися довідковою літературою(словниками); виховувати повагу до слова та бажання робити своє мовлення образним, багатим, змістовним.
Тип уроку: закріплення знань, умінь, навичок. Урок - практикум.
Обладнання: тлумачні словники.
Лексикологія (гр.сл. - словесний, словниковий; учення) - розділ мовознавчої науки, який вивчає словниковий склад мови.
Лексика - одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент мовної системи (найбільш консервативна - фонетика. У лексиці інше. Одні слова виходять з ужитку, а ніші там з'являються. Одним із розділів мовознавства є лексикологія. У лексикології слово вивчається не лише саме по собі, а й у певному зв'язку з іншими словами. Лексикологія досліджує словниковий склад мови з погляду походження, з історичної точки зору, у плані вживання.
Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна назвати словом. Слово - це звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. У цьому визначенні слова береться до уваги його подвійна природа. Зовнішній бік слова - його звукова оболонка, внутрішній бік - значення слова. Без зовнішньої оболонки слово не може бути почуте, без внутрішнього наповнення воно буде незрозумілим. Звукова оболонка - форма, значення слова - його зміст. Тож слово існує завдяки єдності форми і змісту.
За допомогою слів людина називає предмети і явища навколишньої дійсності, їхні ознаки, дії, стан тощо. Тому основна функція слова в мові - називна, або номінативна.
Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового (дружина, санітарні дружина, добровільна дружина і т.д.).
Однозначні й багатозначні слова. Пряме и переносне значення.
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення називаються однозначними у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово - багато, знак). Слово, первісне однозначне, поступово може набути нових значень. Основне, вихідне значення називається прямо, решта значень того самого слова переносні. Пряме значення ще називають первинним. Воно частіше пов'язане з контекстом.
Непрямі, переносні значення багатозначного слова ще називають вторинним.
Багатозначність у мові розвивається поступово у процесі розвитку мови.
Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне вживання слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.
Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію.
Омоніми
Омоніми (гр. сл. - однаковий, ім'я) - це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.
Лексичні - різні за значенням і однакові за звучанням.
Синтаксичні - один з яких є словом, а другий словосполученням (потри - по три, сонце - сон це, цеглина - це глина).
Словотворчі - це однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів (засипати від спати і засипати від сипати).
Морфологічні - це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні.
У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів образності вислову.
Антоніми
Антоніми - (гр. сл. - проти, ім'я), - слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття. Вживання антонімів робить мовлення виразнішим і багатішим нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення зі словниками, повсякчасного поновлення в пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.
Термінологія (гр. сл. - божество меж, кордонів, слово) - розділ лексики, що охоплює терміни різних галузей науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Найпоширенішим способом творення термінів є афіксація. Творяться терміни і шляхом абревіації. Серед термінів переживають іменники, прикметники, рідше - прислівники.
Професіоналізми
Це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей, поставлених в особливі умови життя. Більшість професіоналізмів є словами загальнонародної мови, вжитими в переносному значенні. Професіоналізми розширюють мовний словник. Застосовують в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва.
Використовують ще застарілі слова, які збереглися в певних видах ділових паперів. Це слова типу (священний, благотворний) гласність, воєдино, глава уряду, ваше високопревосходительство і т.ін.).