| Назва: | Породження мовлення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 22,5 KB |
| Скачувань: | 25 |
у яких ще не уточнено рольову структуру. Цей «протопредикат» задає сценарій, у межах якого «розігрується дія» майбутнього висловлювання. Пізніше, на вербалъно-синтагматичному рівні, відбувається лінеаризація (лінійне розгортання) понятійно-рольової структури (перетворення її на завершений синтагматичний ланцюжок). На цій сходинці вводиться три підрівні — синтаксичний, лексико-морфологічний і фонетичний (графічний), кожен з яких характеризується своїм набором структур, одиниць і співвідношень між ними, а також механізмом перетворення цих структур на структури наступних підрівнів.
Однак процес мислення, зокрема процес ПМ, характеризується и особливостями, які не залежать від рівневої організації мови. Водночас незаперечним залишається положення, згідно з яким спецнф1ка системно-струк¬турної будови мови більшою чи меншою мірою впливає на процеси породження і сприйняття мовлення.
У цих моделях людська думка тлумачиться як авто¬номна, така, що перебуває у свідомості людини сама по собі. У деяких з них уже простежується зародження циклічного бачення ПМ, хоча загальна рівнева природа ще зберігається.
Стохастичні моделі припускають, що адресант використовує при породженні мови виключно ймовірнісні характеристики мовних елементів: сам факт та вірогідність появи чергового елементу зумовлені попередніми елементами. Проте експерименти доводять, що вибір граматичної форми набагато менше залежить від впливу контексту, ніж від вибору окремого слова.
Виникає проблема - чи можна взагалі застосовувати стохастичні моделі до моделювання саме граматичної структури. Обмежимося лише одним аргументом з цього приводу, що належить Дж. Міллеру. «Для того, щоб дитина навчалася всім правилам послідовності, побудованій за принципом «зліва направо», які необхідні для творення абсолютно прийнятних речень з двадцяти слів чи менше, він повинен вислухати приблизно 1030 речень. Щоб оцінити по гідності, наскільки ця умова безглузда, пригадаємо той факт, що в сторіччі тільки 3,15 x 10 9 секунд»
Циклічні моделі. Помітною рисою всіх моделей цього типу к орієнтація не на рівні мови та притаманні їм одиниці, а на цикли процесу розгортання думки, реалізації програм мовлення, задіяння принципу поєднання рівнів, коли ланцюжок одного рівня стає ком¬понентом іншого. До циклічних моделей відносять модель I. Зимньої та модель М. Бергельсона і Л. Юбрика.
Модель I. Зимньої (психологічна). Основними «циклами» ПМ є спонукальний, формуючий і реалізуючий. На кожному з них наявні свої «блоки» операцій. Так, у межах спонукального циклу є блок, що об’єднує комунікативний намір мовця, задум мовлення і його мотив; у межах формуючого циклу є блок, що об'єднує просторово-понятійну схему майбутнього висловлювання зі схемою часового розгортання висловлювання на смислотвірній фазі з блоком словесно-граматичного структурування на фазі формулювальній та ін. У ме¬жах реалізуючого циклу важливу роль відіграють закони сполучуваності елементів мовного коду з урахуванням їх специфіки на кожному рівні (фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному і синтаксичному).
У цій моделі передбачені процеси паралельного, а не послідовного характеру, контроль мовця за всіма процесами на всіх етапах.
Модель М. Бергельсона і А. Кибрика. Бона доповнена даними спостережень над девіаціями мовлення Ф. Бацевича. У цій моделі виділяються домовленнєві етапи з притаманними їм специфічними когнітииними процесами: членування початкового задуму, категоризація, пропозиціювання, побудова поверхневої структури повідомлення.
1.Членування початкового задуму. На цьому етапі діяльність мислення полягає в тому, що мовець оперує специфічними даними свого попереднього досвіду — енграмами («слідами», «записами»), передусім образа¬ми речей і предметів, людей та інших живих істот, уявленнями тощо. Це прототиповий рівень пам'яті, у ме¬жах якого виявляються узагальнені результати досвіду носіїв мови — уявлення про предмети, ознаки, знания сценаріїв тощо. Ще
О. Потебня писав, що «на дословесному етапі мови могли бути об'єднані відомі низки вражень..., але сам зміст цих вражень не був розкладений, розчленований. Крім того, існувала маса не пов'язаних, але об'єднаних у такі низки вражень».
Однак процес мислення, зокрема процес ПМ, характеризується и особливостями, які не залежать від рівневої організації мови. Водночас незаперечним залишається положення, згідно з яким спецнф1ка системно-струк¬турної будови мови більшою чи меншою мірою впливає на процеси породження і сприйняття мовлення.
У цих моделях людська думка тлумачиться як авто¬номна, така, що перебуває у свідомості людини сама по собі. У деяких з них уже простежується зародження циклічного бачення ПМ, хоча загальна рівнева природа ще зберігається.
Стохастичні моделі припускають, що адресант використовує при породженні мови виключно ймовірнісні характеристики мовних елементів: сам факт та вірогідність появи чергового елементу зумовлені попередніми елементами. Проте експерименти доводять, що вибір граматичної форми набагато менше залежить від впливу контексту, ніж від вибору окремого слова.
Виникає проблема - чи можна взагалі застосовувати стохастичні моделі до моделювання саме граматичної структури. Обмежимося лише одним аргументом з цього приводу, що належить Дж. Міллеру. «Для того, щоб дитина навчалася всім правилам послідовності, побудованій за принципом «зліва направо», які необхідні для творення абсолютно прийнятних речень з двадцяти слів чи менше, він повинен вислухати приблизно 1030 речень. Щоб оцінити по гідності, наскільки ця умова безглузда, пригадаємо той факт, що в сторіччі тільки 3,15 x 10 9 секунд»
Циклічні моделі. Помітною рисою всіх моделей цього типу к орієнтація не на рівні мови та притаманні їм одиниці, а на цикли процесу розгортання думки, реалізації програм мовлення, задіяння принципу поєднання рівнів, коли ланцюжок одного рівня стає ком¬понентом іншого. До циклічних моделей відносять модель I. Зимньої та модель М. Бергельсона і Л. Юбрика.
Модель I. Зимньої (психологічна). Основними «циклами» ПМ є спонукальний, формуючий і реалізуючий. На кожному з них наявні свої «блоки» операцій. Так, у межах спонукального циклу є блок, що об’єднує комунікативний намір мовця, задум мовлення і його мотив; у межах формуючого циклу є блок, що об'єднує просторово-понятійну схему майбутнього висловлювання зі схемою часового розгортання висловлювання на смислотвірній фазі з блоком словесно-граматичного структурування на фазі формулювальній та ін. У ме¬жах реалізуючого циклу важливу роль відіграють закони сполучуваності елементів мовного коду з урахуванням їх специфіки на кожному рівні (фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному і синтаксичному).
У цій моделі передбачені процеси паралельного, а не послідовного характеру, контроль мовця за всіма процесами на всіх етапах.
Модель М. Бергельсона і А. Кибрика. Бона доповнена даними спостережень над девіаціями мовлення Ф. Бацевича. У цій моделі виділяються домовленнєві етапи з притаманними їм специфічними когнітииними процесами: членування початкового задуму, категоризація, пропозиціювання, побудова поверхневої структури повідомлення.
1.Членування початкового задуму. На цьому етапі діяльність мислення полягає в тому, що мовець оперує специфічними даними свого попереднього досвіду — енграмами («слідами», «записами»), передусім образа¬ми речей і предметів, людей та інших живих істот, уявленнями тощо. Це прототиповий рівень пам'яті, у ме¬жах якого виявляються узагальнені результати досвіду носіїв мови — уявлення про предмети, ознаки, знания сценаріїв тощо. Ще
О. Потебня писав, що «на дословесному етапі мови могли бути об'єднані відомі низки вражень..., але сам зміст цих вражень не був розкладений, розчленований. Крім того, існувала маса не пов'язаних, але об'єднаних у такі низки вражень».