1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

—єднальні: та ( і), також (стоїть у середині другого простого речення), ні... ні, не тільки... а й, притому, причому: Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М. Коцюбинський). На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський);

—протиставні: а, але, та (= але), проте, а проте, зате, однак, все ж, а то: Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко). Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя (Д. Бедзик);

—розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, хоч... хоч: Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає? (М. Коцюбинський).

Складносурядні речення зі сполучником і найчастіше виражають часові відношення. Для вираження цих відношень служать дієслівні форми (часові і видові), порядок простих речень у складі складного, інтонація, сполучники, додаткові лексичні засоби.

У межах єднальних відношень виділяються такі різновиди:

1. Власне єднальні відношення, в яких виражаються:

а) одночасність, сумісність дій або станів, явищ або подій: А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко);

Значення одночасності передається, як правило, збігом часових форми дієслів-присудків у простих реченнях, які входять до складу складносурядного.

Найчастіше дієслова-присудки бувають недоконаного виду, рідше- доконаного: «Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу» (Л.Костенко).

На високій скелі ранньою добою

Кулею підбитий сокіл клекотав,

І могутній клекіт розлітавсь луною

І орлів на волю попід хмари звав

(О.Олесь)

Проте дієслівні форми у таких випадках можуть і не збігатися: «Заснули доли, і полонина в тиші спить» (О.Олесь).

Значення одночасності підкреслюється наявністю в частин складносурядного речення спільного другорядного члена (найчастіше- обставини, рідше-додатка), який завжди міститься в першому реченні.

У такому випадку кома між сурядними реченнями не ставиться: «А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ- густий, запашний і надзвичайно теплий» (М.Хвильовий); «Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами» (М.Хвильовий);

б) послідовність дій або станів (сполучники і, а, там, а потім). Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра). Я здобув науку, і діти в мене будуть її добувати (М. Стельмах);

Предикативні частини таких речень розташовуються в певному порядку, що відповідає реальній послідовності дій або станів. Значення послідовності виражається порядком частин складносурядного речення і видо- часовими дієслівними формами в сурядних реченнях. Наприклад:

Водевіль і трагедія нагло зійшлися

І заграли шалений танок,

І як вихор ми враз понеслися,

Всі в вінках із червоних квіток…

(О.Олесь)

2. Причиново-наслідкова, умовно-наслідкова чи допустово-протиставна залежність між діями або станами: Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук). Кажіть коротко і ясно, добивайтесь лаконічності вислову, і вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський). Вода була чистою, і все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний).

Такі речення складаються, як правило, з двох частин: перша з них, перед якою можна поставити сполучники тому що, якщо, незважаючи на те що, виражає причину або умову, друга — наслідок чи протиставлення.

Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. Наприклад: «Може квіти зійдуть- і настане ще й для мене весела весна» (Л.Українка); «Сонце зійшло, і надворі почало вже темніти» (І.Нечуй-Левицький); «А ти вийшла- і сталося чудо якесь…» (О.Олесь)

Як зауважує О.Пономарів, причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом сурядних речень [27, с. 308].

3. Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками і…і, ні…ні, які оформляють перелік кількох тверджень. Наприклад:

І стонадцятий сніг ті поля притрусив,

І уже прилетять не ті самі лелеки (Л.Костенко)

«Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв» (М.Вовчок)

4. Приєднувальні відношення (додаткова, супутня інформація): Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка); порядок розташування частин у таких реченнях фіксований.

У процесі спілкування в мовця відповідно до комунікативних завдань і з метою впливу на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, в яких предикативні частини пов’язані між собою складними семантичними відношеннями. З цією метою він використовує також і речення спонукальної модальності складної формально-граматичної будови.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10