| Назва: | Методи соціально-педагогічних досліджень |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 745,39 KB |
| Скачувань: | 204 |
В емпіричному дослідженні, як правило, використовують такі методи, як спостереження, опис, експеримент; при теоретических дослідженнях, поряд з цими методами використовують методи абстрагування, ідеалізації, аксиоматизации, формалізації, моделювання й ін. Крім того, на емпіричному і теоретичному рівнях використовують такі логічні методи, як аналіз – синтез, індукція – дедукція й ін. Докладніше про неї буде сказано нижче.
Відрізняються емпіричні і теоретичні дослідження також отриманими результатами. У першому випадку вони фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій, у другому – це теоретичні знання: наукові концепції, закони і закономірності, відкриття і винаходи й ін.
Порівняння емпіричного і теоретичного пізнання представимо в таблиці:
Емпіричне пізнання
Емпіричне дослідження здійснюється практичними працівниками, зайнятими професійної діяльністю.
Пізнавальна діяльність не носить систематичного і цілеспрямованого характеру.
Методи пізнання – спостереження, опис, експеримент і ін.
Отримані знання фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій і ін.
Наукове пізнання
Наукове дослідження проводиться спеціально підготовленими до цьому вченими.
Наукова діяльність носить систематичний і цілеспрямований характер.
Спеціальні методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання й ін.
Отримані знання відбивають у виді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів і до.
Незважаючи на відмінність емпіричного і теоретичного знання, вони тісно між собою взаємозалежні: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти і явища, і на основі їхній будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв'язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо пророчити розвиток майбутніх подій. Це лише загальна схема наукових досліджень, відкриття нових наукових законів. Перехід від емпіричного рівня до теоретичного означає якісний стрибок у знанні.
Задачі наукового дослідження в соціальній педагогіці
Відродження соціальної педагогіки як області наукового знання і практичної діяльності в Росії, як було сказано вище, почалося в 90-х роках. Проблемами соціальної педагогіки стали займатися видні учені країни: В. Г. Бочарова, В. И. Загвязинский, А. В. Мудрик, Л. Я. Олиференко, Г. Н. Филонов і багато хто інші в Російській академії утворення - ведучій педагогічній установі країни, вищих навчальних закладах Москви, Санкт-Петербурга, Омська, Екатеринбурга й ін., а також в інших наукових співтовариствах (Академії соціального утворення, Академії соціальних наук і др.).
Наукове дослідження в області соціальної педагогіки прийнято називати соціально-педагогічним; воно являє собою спеціально організований процес пізнання, у якому відбувається вироблення теоретичних систематизованих знань про сутності соціальної педагогіки, її змісті, методах і формах діяльності соціального педагога. Специфіка соціально-педагогічного дослідження, його складність визначається тим, що предметом дослідження стає вся система взаємин людини, що розвивається, з навколишнім його середовищем, усе різноманіття соціальних зв'язків. Цей процес динамічний, що розвивається: росте і змінюється з кожним днем дитина, змінюється середовище, що його оточує, виникають, закріплюються або навпаки розриваються соціальні зв'язки із середовищем і багато інших процесів, що впливають на становлення особистості дитини.
Становлення і розвиток соціальної педагогіки в Росії висуває перед ученими цілий комплекс задач, що умовно можна розділити на три великі групи.
Перша група зв'язана з теоретичними проблемами соціальної педагогіки. До них відносяться уточнення об'єкта і предмета дослідження науки, розробка її поняттєво-категоріальної системи на основі вивчення становлення соціальної педагогіки за рубежем і в історії вітчизняної культури, а також конкретних сучасних умов розвитку нашого суспільства; виявлення принципів цих областей наукової діяльності і критеріїв оцінки соціально-педагогічних досліджень, специфіки методів дослідження науки.
Теоретичні проблеми зв'язані з побудовою сучасних соціально-педагогічних, соціально-психологічних, філолофсько-соціальних, історико-соціальних і інших концепцій соціальної педагогіки, діагностуванням і прогнозуванням соціально-педагогічних явищ. Наприклад, розробка системи соціально-правового захисту дитинства в Росії; розвиток дитячих будинків у тім або іншому регіоні країни; федеральна, регіональні і муніципальної системи керування соціальними службами для дітей і ін. Не можна сказати, що такі системи не існують, зовсім навпаки, у практиці відбувається їхній інтенсивний розвиток. Однак їхнє прогнозування і розвиток ведеться, як правило, на стихійно-емпіричному рівні.
Відрізняються емпіричні і теоретичні дослідження також отриманими результатами. У першому випадку вони фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій, у другому – це теоретичні знання: наукові концепції, закони і закономірності, відкриття і винаходи й ін.
Порівняння емпіричного і теоретичного пізнання представимо в таблиці:
Емпіричне пізнання
Емпіричне дослідження здійснюється практичними працівниками, зайнятими професійної діяльністю.
Пізнавальна діяльність не носить систематичного і цілеспрямованого характеру.
Методи пізнання – спостереження, опис, експеримент і ін.
Отримані знання фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій і ін.
Наукове пізнання
Наукове дослідження проводиться спеціально підготовленими до цьому вченими.
Наукова діяльність носить систематичний і цілеспрямований характер.
Спеціальні методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання й ін.
Отримані знання відбивають у виді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів і до.
Незважаючи на відмінність емпіричного і теоретичного знання, вони тісно між собою взаємозалежні: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти і явища, і на основі їхній будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв'язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо пророчити розвиток майбутніх подій. Це лише загальна схема наукових досліджень, відкриття нових наукових законів. Перехід від емпіричного рівня до теоретичного означає якісний стрибок у знанні.
Задачі наукового дослідження в соціальній педагогіці
Відродження соціальної педагогіки як області наукового знання і практичної діяльності в Росії, як було сказано вище, почалося в 90-х роках. Проблемами соціальної педагогіки стали займатися видні учені країни: В. Г. Бочарова, В. И. Загвязинский, А. В. Мудрик, Л. Я. Олиференко, Г. Н. Филонов і багато хто інші в Російській академії утворення - ведучій педагогічній установі країни, вищих навчальних закладах Москви, Санкт-Петербурга, Омська, Екатеринбурга й ін., а також в інших наукових співтовариствах (Академії соціального утворення, Академії соціальних наук і др.).
Наукове дослідження в області соціальної педагогіки прийнято називати соціально-педагогічним; воно являє собою спеціально організований процес пізнання, у якому відбувається вироблення теоретичних систематизованих знань про сутності соціальної педагогіки, її змісті, методах і формах діяльності соціального педагога. Специфіка соціально-педагогічного дослідження, його складність визначається тим, що предметом дослідження стає вся система взаємин людини, що розвивається, з навколишнім його середовищем, усе різноманіття соціальних зв'язків. Цей процес динамічний, що розвивається: росте і змінюється з кожним днем дитина, змінюється середовище, що його оточує, виникають, закріплюються або навпаки розриваються соціальні зв'язки із середовищем і багато інших процесів, що впливають на становлення особистості дитини.
Становлення і розвиток соціальної педагогіки в Росії висуває перед ученими цілий комплекс задач, що умовно можна розділити на три великі групи.
Перша група зв'язана з теоретичними проблемами соціальної педагогіки. До них відносяться уточнення об'єкта і предмета дослідження науки, розробка її поняттєво-категоріальної системи на основі вивчення становлення соціальної педагогіки за рубежем і в історії вітчизняної культури, а також конкретних сучасних умов розвитку нашого суспільства; виявлення принципів цих областей наукової діяльності і критеріїв оцінки соціально-педагогічних досліджень, специфіки методів дослідження науки.
Теоретичні проблеми зв'язані з побудовою сучасних соціально-педагогічних, соціально-психологічних, філолофсько-соціальних, історико-соціальних і інших концепцій соціальної педагогіки, діагностуванням і прогнозуванням соціально-педагогічних явищ. Наприклад, розробка системи соціально-правового захисту дитинства в Росії; розвиток дитячих будинків у тім або іншому регіоні країни; федеральна, регіональні і муніципальної системи керування соціальними службами для дітей і ін. Не можна сказати, що такі системи не існують, зовсім навпаки, у практиці відбувається їхній інтенсивний розвиток. Однак їхнє прогнозування і розвиток ведеться, як правило, на стихійно-емпіричному рівні.
Новости загрузка новостей...