| Назва: | Зміст сімейного виховання |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,73 KB |
| Скачувань: | 130 |
Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічне неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.
Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються вия¬вити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічне необґрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).
Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей.
Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на Законі України «Про загальну середню освіту»:
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
— вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
— приймати рішення щодо участі дитини в інновацій¬ній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
— обирати і бути обраними до органів управління ос¬вітою з питань навчання і виховання дітей;
— звертатися до відповідних органів управління освіти за допомогою;
— захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання тощо.
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогти¬ся того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через пе¬дагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спо¬сіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв комплекс навичків, переконує в необхідності дотримуватися їх.
Спеціальну виховну роботу проводять Із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічно неспроможними сім'ями спрямо¬вують передусім на підвищення їх психолога-педагогічно¬го рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи виховання.
Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переваж¬но індивідуально, домагаючись розуміння батьками хиб¬ності своєї поведінки, пробудження почуття відповідаль¬ності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебуду¬вати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, ба¬жання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорю¬ють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усу¬нення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї гру¬пи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі на¬слідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильно¬сті їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї ро¬бить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині біль¬ше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня без¬посередня участь у житті дитини важливіша, ніж маши¬на, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У та¬ких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження ди¬тини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дру¬жити й любити за покликом душі.
З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин, батькам доцільно дати поради.
1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати ви¬значення кожному членові сім'ї його обов'язків, контро¬лювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.
2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дити¬ни, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, ін¬тересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
3. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлен¬ня до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.
Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються вия¬вити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічне необґрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).
Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей.
Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на Законі України «Про загальну середню освіту»:
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
— вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
— приймати рішення щодо участі дитини в інновацій¬ній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
— обирати і бути обраними до органів управління ос¬вітою з питань навчання і виховання дітей;
— звертатися до відповідних органів управління освіти за допомогою;
— захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання тощо.
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогти¬ся того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через пе¬дагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спо¬сіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв комплекс навичків, переконує в необхідності дотримуватися їх.
Спеціальну виховну роботу проводять Із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічно неспроможними сім'ями спрямо¬вують передусім на підвищення їх психолога-педагогічно¬го рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи виховання.
Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переваж¬но індивідуально, домагаючись розуміння батьками хиб¬ності своєї поведінки, пробудження почуття відповідаль¬ності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебуду¬вати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, ба¬жання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорю¬ють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усу¬нення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї гру¬пи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі на¬слідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильно¬сті їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї ро¬бить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині біль¬ше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня без¬посередня участь у житті дитини важливіша, ніж маши¬на, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У та¬ких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження ди¬тини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дру¬жити й любити за покликом душі.
З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин, батькам доцільно дати поради.
1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати ви¬значення кожному членові сім'ї його обов'язків, контро¬лювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.
2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дити¬ни, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, ін¬тересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
3. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлен¬ня до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.
Новости загрузка новостей...