| Назва: | Зміст сімейного виховання |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,73 KB |
| Скачувань: | 78 |
Школи повинні підтримувати тісні зв'язки з підприєм¬ствами, які надають їм допомогу в зміцненні матеріаль¬ної бази, оснащенні навчальних кабінетів обладнанням, апаратурою, комп'ютерною технікою, проведенні ремон¬ту тощо. Однак спонсорська діяльність підприємств цим не обмежується, їх працівники керують гуртками в школі, організовують екскурсії учнів на підприємство, допо¬магають педагогічному колективу у профорієнтаційній ро¬боті, організації виробничої практики. Підприємства не¬рідко навіть резервують робочі місця для випускників школи. Виховна роль взаємозв'язків школи і трудового колективу підприємства ще й у тому, що учні прилучають¬ся до стосунків, які існують у дорослому колективі, а це є найкращою формою ознайомлення дітей та підлітків з нормами і умовами життя суспільства, підготовки їх до самостійної трудової діяльності. Школа, у свою чергу, до¬помагає підприємству в підготовці та святкуванні урочи¬стих подій, організації концертів художньої самодіяльно¬сті, підвищенні педагогічної культури працівників тощо.
Значну виховну роботу з учнівською молоддю прово¬дить Служба у справах неповнолітніх, до складу якої вхо¬дять народні депутати, педагоги, представники громадсь¬ких організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповно¬літніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання, охорону їхніх прав.
Педагогічні колективи шкіл повинні підтримувати тіс¬ні контакти з кримінальною міліцією у справах неповно¬літніх. Така спільна діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніми; виявлення, припинення умов, що призводять до правопорушень неповнолітні¬ми; виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; виявлення осіб, які займаються виготовлен¬ням та поширенням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, статеву розпусту та ін.
Залучення громадськості до виховної роботи з учнями потребує від школи координування всіх її виховних впли¬вів. Тому педагогічний колектив повинен знати умови і специфіку свого мікрорайону, виховні можливості підпри¬ємств і установ, продумувати форми участі громадськості в організації виховної роботи з дітьми протягом року, ор¬ганізовувати педагогічне навчання представників гро¬мадськості, які залучаються до безпосередньої виховної ро¬боти зі школярами.
Згідно зі ст. 35 Конституції України, «церква і релі¬гійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа— від церкви», що визначає світський характер
У Декларації Генеральної Асамблеї 00Н від 25 листопада 1981 р. сказано, що релігійне вихо¬вання дітей здійснюють батьки в «рамках родини» відпо¬відно до своїх релігійних переконань. Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії «в місцях для цієї мети пристосованих». Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 6) передбачає, що «релігійні організації мають право - створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовую¬чи для цього приміщення, що їм належать .»
Щоб осягнути масштаби виховного впливу релігії на особистість, на розвиток людських цивілізацій, досить звернутися до тверджень видатних людей про роль релігії у розвитку людства: «Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними» (Сократ); «Невизнання Бога є для держави найбільшим лихом, хто підриває ре¬лігію, той підриває водночас І основи суспільства» (Платон); «Віра, релігія і моральність — необхідні підпори уся¬кого добробуту і ладу» (Вашінгтон).
Церква є педагогічною установою — колективною ін¬станцією, що ставить за мету виховання, вдосконалення людського життя.
Значний вплив релігії на виховання дітей у сім'ї пояс¬нюється тим, що вона опікується кожною людиною від її народження до смерті. У часи тоталітарно-атеїстичного ре¬жиму була нагода переконатися в тому, яких збитків у ви¬хованні дітей і молоді, особливо в духовно-моральній сфе¬рі, було завдано. «Церква використовує кожну нагоду, — зазначає М. Стельмахович, щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям — про необхід¬ність їх гарної поведінки. Віра й звичаї християнські, які панують у парафії, створені церквою, є тією духовною ат¬мосферою, в якій діти зростають і розвиваються».
Релігія використовує такі засоби виховного впливу: бо¬гослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпу¬щення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються й покарання: позбавлення благословення, спокутування гріхів, прокляття, піддавався анафемі. Методами релігійного самовпливу і самовиховання є молитва, дотримання посту, покаяння, обітниця. Велике значення має загальна орга¬нізація релігійної діяльності: регулярні відвідування церкви, щоденні молитви, дотримання постів, церковні свята. Не слід забувати й про виховний вплив релігійної музики, живопису, архітектури.
Література
Значну виховну роботу з учнівською молоддю прово¬дить Служба у справах неповнолітніх, до складу якої вхо¬дять народні депутати, педагоги, представники громадсь¬ких організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповно¬літніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання, охорону їхніх прав.
Педагогічні колективи шкіл повинні підтримувати тіс¬ні контакти з кримінальною міліцією у справах неповно¬літніх. Така спільна діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніми; виявлення, припинення умов, що призводять до правопорушень неповнолітні¬ми; виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; виявлення осіб, які займаються виготовлен¬ням та поширенням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, статеву розпусту та ін.
Залучення громадськості до виховної роботи з учнями потребує від школи координування всіх її виховних впли¬вів. Тому педагогічний колектив повинен знати умови і специфіку свого мікрорайону, виховні можливості підпри¬ємств і установ, продумувати форми участі громадськості в організації виховної роботи з дітьми протягом року, ор¬ганізовувати педагогічне навчання представників гро¬мадськості, які залучаються до безпосередньої виховної ро¬боти зі школярами.
Згідно зі ст. 35 Конституції України, «церква і релі¬гійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа— від церкви», що визначає світський характер
У Декларації Генеральної Асамблеї 00Н від 25 листопада 1981 р. сказано, що релігійне вихо¬вання дітей здійснюють батьки в «рамках родини» відпо¬відно до своїх релігійних переконань. Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії «в місцях для цієї мети пристосованих». Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 6) передбачає, що «релігійні організації мають право - створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовую¬чи для цього приміщення, що їм належать .»
Щоб осягнути масштаби виховного впливу релігії на особистість, на розвиток людських цивілізацій, досить звернутися до тверджень видатних людей про роль релігії у розвитку людства: «Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними» (Сократ); «Невизнання Бога є для держави найбільшим лихом, хто підриває ре¬лігію, той підриває водночас І основи суспільства» (Платон); «Віра, релігія і моральність — необхідні підпори уся¬кого добробуту і ладу» (Вашінгтон).
Церква є педагогічною установою — колективною ін¬станцією, що ставить за мету виховання, вдосконалення людського життя.
Значний вплив релігії на виховання дітей у сім'ї пояс¬нюється тим, що вона опікується кожною людиною від її народження до смерті. У часи тоталітарно-атеїстичного ре¬жиму була нагода переконатися в тому, яких збитків у ви¬хованні дітей і молоді, особливо в духовно-моральній сфе¬рі, було завдано. «Церква використовує кожну нагоду, — зазначає М. Стельмахович, щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям — про необхід¬ність їх гарної поведінки. Віра й звичаї християнські, які панують у парафії, створені церквою, є тією духовною ат¬мосферою, в якій діти зростають і розвиваються».
Релігія використовує такі засоби виховного впливу: бо¬гослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпу¬щення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються й покарання: позбавлення благословення, спокутування гріхів, прокляття, піддавався анафемі. Методами релігійного самовпливу і самовиховання є молитва, дотримання посту, покаяння, обітниця. Велике значення має загальна орга¬нізація релігійної діяльності: регулярні відвідування церкви, щоденні молитви, дотримання постів, церковні свята. Не слід забувати й про виховний вплив релігійної музики, живопису, архітектури.
Література