| Назва: | Загальна характеристика західної філософії |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 21,95 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 923 |
Даючи загальну характеристику західної філософії, слід зупинитися і на такому її на¬прямі, як релігійна філософія, для якої, як і для екзистенціальної філософії, головною проблемою є проблема люд¬ського буття.
Релігія, яка за тривалий період свого існування накопичила багато різноманітних способів осмислення природних асоціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієн¬тирів для людини. Способи релігійного осмислення дійсності відріз¬няються від наукових методів, мають свою специфіку. Найпоширені¬шими серед них є "ілюзія позатілесності" та "містичне прозріння".
Перший є спробою умоглядно вийти із свого індивідуального тіла, звільнитися від тілесності та побачити навколишній світ нібито збоку, відкриваючи тим самим причетність особистого буття до смислу все¬світньої цілісності. Другий — заглиблення у власне особисте "Я", подо¬лання межі із зовнішнім світом, злиття з потоком світових подій. Зро¬зуміло, що осмислення цих методів потребує спеціальної підготовки та відповідних умов.
Проте помилково вважати релігію цілком самостійною у форму¬ванні життєво важливих цінностей. Жодна із форм суспільної свідо¬мості не існує ізольовано від інших. Релігія заповнює дефіцит інфор¬мації про смисл космосу, смисл життя людини і суспільства. Ці ж питання є предметом дослідження й інших форм суспільної свідомості, зокрема й філософії.
У теоретичному плані пояснити релігійні ідеї, принципи має теоло¬гія як система обґрунтування та захисту релігійних вчень про Бога, його якості, ознаки та властивості, а також комплекс доведень істин¬ності догматики, релігійної моралі. Теологія як одна із форм вираження релігійної свідомості має рад специфічних рис, котрі відрізняють її від філософи.
Проблема співвідношення філософії і теології виникла в перші сто¬ліття існування християнства і неспроможна своєї актуальності до на¬ших днів. Відмінність філософії від теології, на думку релігійних фі¬лософів, полягає в тому, що філософія не в змозі осягнути істини одкровення, недосяжні для людського розуму. З огляду на це основне своє завдання всі релігійно-філософські течії вбачають у доведенні не¬обхідності, корисності, загальної значущості релігії для людини. Голов¬не питання релігійної філософії — це питання про ставлення Бога до створеного ним світу та до людини і ставлення людини до Бога.
Релігійна філософія дає своє вирішення онтологічних, пюсеологічних, космологічних, соціальних та інших проблем.
В основі релігійно-філософської онтології лежить вчення про Бога та доведення раціональності чи ірраціональності його буття. Для релі¬гійно-філософської гносеології характерне роздвоєння об'єктів на при¬родні та надприродні. Основою пізнання вважається одкровення, зафі¬ксоване в системі догматів. Завдання ж філософії і науки — допомогти людині наблизитись до одкровення для укріплення віри.
У релігійній філософії яскраво виражається теологічне вирішення соціальних проблем. Як правило, вся система суспільних відносин тлу¬мачиться з позицій провіденціалізму (теологічна концепція історії як промислу Божого) і зводиться до божественної доцільності.
Релігійна філософія представлена різними течіями, які мають спільні риси та ознаки. Проте різні церкви кладуть в основу своїх вчень різні філософські ідеї.
Католицька філософія — це сукупність існуючих у католицизмі філософських течій, таких як неотомізм, тейярдйзм, неоавгустианізм, "теологія звільнення" та інші.
Найавторитетнішою течією є неотомізм як офіційна філософська доктрина Ватікану. Провідні представники цього напрямку: Е.Жільсон (1884-1978), Ж.Мартен (1882-1973) - у Франції; Е.Корет (нар.1919) — в Австрії; Ю.М.Бохенський (нар. 1902) — у Швейцарії; К.Ранер (1904-1984) — у Німеччині; Ф,Ван-Станберген (нар. 1904) — у Бельгії; К.Войтила (нар. 1920) — у Польщі (нинішній Папа Римський Іоанн-Павло II), та ін.
Релігія, яка за тривалий період свого існування накопичила багато різноманітних способів осмислення природних асоціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієн¬тирів для людини. Способи релігійного осмислення дійсності відріз¬няються від наукових методів, мають свою специфіку. Найпоширені¬шими серед них є "ілюзія позатілесності" та "містичне прозріння".
Перший є спробою умоглядно вийти із свого індивідуального тіла, звільнитися від тілесності та побачити навколишній світ нібито збоку, відкриваючи тим самим причетність особистого буття до смислу все¬світньої цілісності. Другий — заглиблення у власне особисте "Я", подо¬лання межі із зовнішнім світом, злиття з потоком світових подій. Зро¬зуміло, що осмислення цих методів потребує спеціальної підготовки та відповідних умов.
Проте помилково вважати релігію цілком самостійною у форму¬ванні життєво важливих цінностей. Жодна із форм суспільної свідо¬мості не існує ізольовано від інших. Релігія заповнює дефіцит інфор¬мації про смисл космосу, смисл життя людини і суспільства. Ці ж питання є предметом дослідження й інших форм суспільної свідомості, зокрема й філософії.
У теоретичному плані пояснити релігійні ідеї, принципи має теоло¬гія як система обґрунтування та захисту релігійних вчень про Бога, його якості, ознаки та властивості, а також комплекс доведень істин¬ності догматики, релігійної моралі. Теологія як одна із форм вираження релігійної свідомості має рад специфічних рис, котрі відрізняють її від філософи.
Проблема співвідношення філософії і теології виникла в перші сто¬ліття існування християнства і неспроможна своєї актуальності до на¬ших днів. Відмінність філософії від теології, на думку релігійних фі¬лософів, полягає в тому, що філософія не в змозі осягнути істини одкровення, недосяжні для людського розуму. З огляду на це основне своє завдання всі релігійно-філософські течії вбачають у доведенні не¬обхідності, корисності, загальної значущості релігії для людини. Голов¬не питання релігійної філософії — це питання про ставлення Бога до створеного ним світу та до людини і ставлення людини до Бога.
Релігійна філософія дає своє вирішення онтологічних, пюсеологічних, космологічних, соціальних та інших проблем.
В основі релігійно-філософської онтології лежить вчення про Бога та доведення раціональності чи ірраціональності його буття. Для релі¬гійно-філософської гносеології характерне роздвоєння об'єктів на при¬родні та надприродні. Основою пізнання вважається одкровення, зафі¬ксоване в системі догматів. Завдання ж філософії і науки — допомогти людині наблизитись до одкровення для укріплення віри.
У релігійній філософії яскраво виражається теологічне вирішення соціальних проблем. Як правило, вся система суспільних відносин тлу¬мачиться з позицій провіденціалізму (теологічна концепція історії як промислу Божого) і зводиться до божественної доцільності.
Релігійна філософія представлена різними течіями, які мають спільні риси та ознаки. Проте різні церкви кладуть в основу своїх вчень різні філософські ідеї.
Католицька філософія — це сукупність існуючих у католицизмі філософських течій, таких як неотомізм, тейярдйзм, неоавгустианізм, "теологія звільнення" та інші.
Найавторитетнішою течією є неотомізм як офіційна філософська доктрина Ватікану. Провідні представники цього напрямку: Е.Жільсон (1884-1978), Ж.Мартен (1882-1973) - у Франції; Е.Корет (нар.1919) — в Австрії; Ю.М.Бохенський (нар. 1902) — у Швейцарії; К.Ранер (1904-1984) — у Німеччині; Ф,Ван-Станберген (нар. 1904) — у Бельгії; К.Войтила (нар. 1920) — у Польщі (нинішній Папа Римський Іоанн-Павло II), та ін.
Новости загрузка новостей...