| Назва: | Шпори з філософії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 270,3 KB |
| Скачувань: | 592 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
37. матеріальне та ідеальне. Свідомасть і мова.
Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямо¬ваному відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконт¬ролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.
Свідомість вивчають багато наук: філософія, соціологія, психо¬логія, мовознавство, педагогіка, кібернетика, інформатика. Протягом віків точаться су¬перечки щодо її сутності. Богослови розглядають свідомість як іскру божественного розуму. Ідеалісти вважають свідомість первинною щодо матерії, вона, на їхню думку, незалежна від матерії, навпаки, остання є продуктом першої. Матеріалістична філософія і психоло¬гія вважають свідомість функцією мозку і відбиттям зовнішнього світу. Незважаючи на розбіжність думок, усі філософи згодні, що свідомість – це реальність, і вона відіграє величезну роль у житті людини та суспільства в цілому.
Головними ознаками свідомості є відображення світу, відношен¬ня, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтво¬рює насамперед форми людської діяльності і через них форми при¬родного буття. Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості на буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об'єктом розгляду свідомості може бути вона сама та її носії, тобто свідомість пов'язана з самосвідомістю. Вихідним пунктом людського ставлен¬ня до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що набирає форми цілепокладання – створення ідеальної моделі бажа¬ного майбутнього, визначення мети і засобів, розробки програми ді¬яльності. Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відо¬браження дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оціночне став¬лення людини до світу. Всі ці компоненти слід розглядати як еле¬менти цілісного процесу предметно-матеріального, теоретичного та духовно-практичного способів освоєння світу.
Основними елементами свідомості, які перебувають у діа¬лектичному взаємозв'язку, є: усвідомлення явищ, знання, самосві¬домість, емоції, воля. Розвиток свідомості – це, насамперед збага¬чення її новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософсь¬ке, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і ра¬ціональний рівні свідомості.
Генетичною передумовою виникнення свідомості є загальна вла¬стивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціаль¬них, властивість відображення.
В сучасній філ. літ. Більшість дослідників вказують на важливу ролі пізнавальної(когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості. Логічна структура пізнавальної діяльності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленого інтуїтивного рівня. На цих рівнях виникають чуттєві і понятійні образи, які становлять предметно-змістовну основу мислення. А саме мислення в процесі оперування чуттєвим змістом і логічними формами, що має на меті синтез чуттєвого і раціонального надбання нової пізнавальної інфо До пізнавальних здатностей людини належить також увага і пам’ять. Але у пізнавальній сфері свідомості провідна роль, безперечно належить понятійному мисленню. Саме воно забезпечує всій пізнавальній діяльності предметний усвідомлений характер.
Категорія ідеального позначає специфічне для людини відображення об’єкта і дії у вигляді суб’єктивного образу (понять, суджень, умовиводів). Ідеальне охоплює всі структурні елементи суб’єктивної реальності. Це будь-яке значення, що існує у формі суб’єктивності, але пов’язане з матеріально мозковими нейродинамічними процесами.
Більшість визначень, поняття ідеального фіксує специфічний характер, спосіб існування свідомості. І це головне.