| Назва: | Шпаргалки з історії України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 269,58 KB |
| Скачувань: | 387 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90
Виконавши роль буфера для країн Західної Європи (у татаро-монголів вже не було сил її здобувати), Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.
7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
Наприкінці XII - у першій половині XIII ст. князів¬ства Середнього Подніпров'я - Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескін¬ченні князівські усобиці, певну зміну світових торговель¬них шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік насе¬лення з південних районів тощо) економічно та політич¬не занепадають. Монгольська навала посилила та погли¬била руйнівні процеси в цьому регіоні.
Іншою була ситуація в південно-західній частині Ру¬сі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання - Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської дер¬жави сприяла низка чинників:
1) вдале географічне положення (віддаленість від Киє¬ва послаблювала вплив центральної влади, природні умо¬ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів¬ників, крім того, князівство розташовувалося на перехрес¬ті стратегічно важливих торгових шляхів);
2) необхідність спільної боротьби двох князівств про¬ти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;
3) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Романовича Галицького (1238-1264);
4) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка¬ції торгівлі.
Державний розвиток Галицько-волинського князівс¬тва відбувався в кілька етапів.
І етап (1199-1205) - утворення та становлення. Спи¬раючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинсь¬кий князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, таланови¬тий політик, жорстокий володар, князь веде активну зов¬нішню політику. Переможні походи проти Литви та Поль¬щі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає вели¬ким князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі».
Оволодівши значною частиною київської спадщини,
Галицьке-Волинське князівство на зламі XII-XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Рим¬ській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого зане¬паду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. Центром своєї дер¬жави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, я близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг-Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів - у греки».
Роман стає помітною фігурою на європейській істо¬ричній сцені, про що свідчить пропозиція Папи Рим¬ського 1204 р. в обмін на прийняття князем католициз¬му коронувати його. Галицько-волинський князь втягу¬ється в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вель-фами, яка загострилася в тодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман. В остан¬ні роки життя він запропонував модель підтримки «доб¬рого порядку» на Русі. Планувалися припинення кня¬зівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зов¬нішнім ворогам, запровадження майорату (передачі кня¬зівського столу й усіх земель старшому сину, з метою зупинити процес роздрібненості) та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі кня¬зями.
Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єд¬нати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув поблизу польсько містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого.
8. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
II етап (1205-1238) - тимчасовий розпад єдиної дер¬жави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами державного життя у цей час були:
- прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпре¬цедентного порушення норм феодального права - оголо¬шення князем боярина Володислава Кормильчича (1213- 1214);
- безперервне втручання у внутрішні справи захід-норуських земель сусідніх держав - Угорщини та Поль¬щі, проявом якого було проголошення «королем Гали¬чини та Володимирі!'» п'ятирічного угорського короле¬вича Калмана (Коломана), одруженого з дворічною поль¬ською княжною Саломеєю (розпочата після цього воєн¬на окупація тривала від 1214 р. до 1219 р.);
- зростаюча монгольська загроза, що вперше заяви¬ла про себе 1223 р. на березі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліції руських кня¬зів);
7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
Наприкінці XII - у першій половині XIII ст. князів¬ства Середнього Подніпров'я - Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескін¬ченні князівські усобиці, певну зміну світових торговель¬них шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік насе¬лення з південних районів тощо) економічно та політич¬не занепадають. Монгольська навала посилила та погли¬била руйнівні процеси в цьому регіоні.
Іншою була ситуація в південно-західній частині Ру¬сі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання - Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської дер¬жави сприяла низка чинників:
1) вдале географічне положення (віддаленість від Киє¬ва послаблювала вплив центральної влади, природні умо¬ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів¬ників, крім того, князівство розташовувалося на перехрес¬ті стратегічно важливих торгових шляхів);
2) необхідність спільної боротьби двох князівств про¬ти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;
3) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Романовича Галицького (1238-1264);
4) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка¬ції торгівлі.
Державний розвиток Галицько-волинського князівс¬тва відбувався в кілька етапів.
І етап (1199-1205) - утворення та становлення. Спи¬раючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинсь¬кий князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, таланови¬тий політик, жорстокий володар, князь веде активну зов¬нішню політику. Переможні походи проти Литви та Поль¬щі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає вели¬ким князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі».
Оволодівши значною частиною київської спадщини,
Галицьке-Волинське князівство на зламі XII-XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Рим¬ській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого зане¬паду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. Центром своєї дер¬жави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, я близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг-Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів - у греки».
Роман стає помітною фігурою на європейській істо¬ричній сцені, про що свідчить пропозиція Папи Рим¬ського 1204 р. в обмін на прийняття князем католициз¬му коронувати його. Галицько-волинський князь втягу¬ється в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вель-фами, яка загострилася в тодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман. В остан¬ні роки життя він запропонував модель підтримки «доб¬рого порядку» на Русі. Планувалися припинення кня¬зівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зов¬нішнім ворогам, запровадження майорату (передачі кня¬зівського столу й усіх земель старшому сину, з метою зупинити процес роздрібненості) та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі кня¬зями.
Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єд¬нати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув поблизу польсько містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого.
8. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
II етап (1205-1238) - тимчасовий розпад єдиної дер¬жави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами державного життя у цей час були:
- прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпре¬цедентного порушення норм феодального права - оголо¬шення князем боярина Володислава Кормильчича (1213- 1214);
- безперервне втручання у внутрішні справи захід-норуських земель сусідніх держав - Угорщини та Поль¬щі, проявом якого було проголошення «королем Гали¬чини та Володимирі!'» п'ятирічного угорського короле¬вича Калмана (Коломана), одруженого з дворічною поль¬ською княжною Саломеєю (розпочата після цього воєн¬на окупація тривала від 1214 р. до 1219 р.);
- зростаюча монгольська загроза, що вперше заяви¬ла про себе 1223 р. на березі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліції руських кня¬зів);
Новости загрузка новостей...