| Назва: | Шпаргалки з історії України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 269,58 KB |
| Скачувань: | 387 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90
Щоб здійснити ці задуми, гетьман активно почав створювати коаліцію в складі Швеції, Семигороду, Бранденбургу, України, Молдавії, Волощини та Литви. Все чіткіше почав виявляти себе шведський вектор у зовнішній політиці війська Запорозького. У червні 1657 р. до Чигирина прибуло шведське посольство з підтвердженням готовності до спільної боротьби проти Речі Посполитої. Проте трагічне закінчення об'єднаного українсько-семигородського походу на Польщу внесло свої корективи у хід подій. Звіс¬тка про поразку призвела до того, що Б. Хмельницького розбив апоплекси¬чний удар, і він у вересні 1657 р. помирає, так і не здійснивши своїх заду¬мів.
25.Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті Б.Хмельницького. Гетьманування І. Виговського, Ю. Хмельницького.
По смерті Б.Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний ге¬тьманом, за рішенням старшинської ради був замінений 1 Виговським і по¬сланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. Порушення принципу спадкового гетьманст¬ва породило серед старшини спокусу боротьби за владу. Багато вчених вважають цей факт однією з основних причин руйнації тодішньої українсь¬кої державності.
У внутрішній політиці І.Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, за¬сновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політи¬ку. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання суверенітету.
Обурена козацька старшина під керівництвом кошового Я Барабаша та полтавського полковника М.Пушкаря збирає військо і фактично розпо¬чинає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко пока¬рав його учасників. У вересні 1658 р. переговори з Польщею були про¬довжені, і 16 вересня підписується Ґадяцький трактат, згідно з яким Україна як «Руське князівство» входила до Речі Посполитої на правах формально рівного суб'єкта федерації. Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний ге¬тьман. Україна могла мати власний суд, військо, скарбницю, але при ньому позбавлялася можливості міжнародних стосунків. Урівнювалися права ка¬толицької та православної церков, а в одному з варіантів угоди мова навіть йшла про ліквідацію унії.
Пропольська орієнтація Виговського не знайшла підтримки серед укра¬їнського народу. А запорожці відкрито готувалися до виступу. В цей час війну проти гетьмана починає Росія. За допомогою кримських татар Вигов¬ський у липні 1659 р. розгромив російські війська під Конотопом. Але ско¬ристатися перемогою гетьман не зміг, оскільки проти нього піднімається ще одне повстання - під проводом І.Богуна та І.Сірка. Підтримані росій¬ськими військами, повсталі завдають поразки Виговському, і той змушений тікати до Польщі.
Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмельницького (1659-1662), старшина сподівалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об'єднати народ, зупинити негативні тенденції, які розвивалися в українському суспільстві. Уже з самого початку перед новообраним геть¬маном постала гостра проблема подальшого зовнішньополітичного курсу. Ситуація складалася таким чином, що Українська держава фактично опи¬нилася між двома вогнями: Московщиною, з одного боку, та Річчю Поспо¬литою - з другого. Будь-які різкі рухи українського уряду в даному випадку могли мати непередбачувані наслідки. Тому було вирішено діяти обачли¬во, використовуючи суперечності між згаданими державами.
Ю.Хмельницький та його оточення, заявивши про повагу польському королеві, поспішали владнати відносини з Москвою. Вони відстоювали ос¬нови договору 1654 р., проте бажали провести його ревізію і ввести нові пункти, які б забезпечували українську державність: до складу України та¬кож мали бути включені Північна Чернігівщина й частина Білорусі; непору¬шність території; вільне обрання гетьмана; свободу дипломатичних зв'язків з іншими державами; заборону перебування на її теренах, крім Києва, мо¬сковського війська і воєвод та втручання їх у внутрішні справи України;
присягу царя на умовах договору тощо. Все це було оформлено у т.зв. Жердовських статтях.
Юрій Хмельницький передав Жердовські статті через посольство на чопі з П.Дорошенком князеві Трубецькому, проте князь їх не прийняв, а зажадав переговорів із самим гетьманом. Після довгих вагань останній по¬годився, поїхавши зі старшиною до Переяслава, де тоді перебували мос¬ковські представники. Це рішення мало катастрофічні наслідки.
25.Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті Б.Хмельницького. Гетьманування І. Виговського, Ю. Хмельницького.
По смерті Б.Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний ге¬тьманом, за рішенням старшинської ради був замінений 1 Виговським і по¬сланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. Порушення принципу спадкового гетьманст¬ва породило серед старшини спокусу боротьби за владу. Багато вчених вважають цей факт однією з основних причин руйнації тодішньої українсь¬кої державності.
У внутрішній політиці І.Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, за¬сновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політи¬ку. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання суверенітету.
Обурена козацька старшина під керівництвом кошового Я Барабаша та полтавського полковника М.Пушкаря збирає військо і фактично розпо¬чинає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко пока¬рав його учасників. У вересні 1658 р. переговори з Польщею були про¬довжені, і 16 вересня підписується Ґадяцький трактат, згідно з яким Україна як «Руське князівство» входила до Речі Посполитої на правах формально рівного суб'єкта федерації. Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний ге¬тьман. Україна могла мати власний суд, військо, скарбницю, але при ньому позбавлялася можливості міжнародних стосунків. Урівнювалися права ка¬толицької та православної церков, а в одному з варіантів угоди мова навіть йшла про ліквідацію унії.
Пропольська орієнтація Виговського не знайшла підтримки серед укра¬їнського народу. А запорожці відкрито готувалися до виступу. В цей час війну проти гетьмана починає Росія. За допомогою кримських татар Вигов¬ський у липні 1659 р. розгромив російські війська під Конотопом. Але ско¬ристатися перемогою гетьман не зміг, оскільки проти нього піднімається ще одне повстання - під проводом І.Богуна та І.Сірка. Підтримані росій¬ськими військами, повсталі завдають поразки Виговському, і той змушений тікати до Польщі.
Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмельницького (1659-1662), старшина сподівалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об'єднати народ, зупинити негативні тенденції, які розвивалися в українському суспільстві. Уже з самого початку перед новообраним геть¬маном постала гостра проблема подальшого зовнішньополітичного курсу. Ситуація складалася таким чином, що Українська держава фактично опи¬нилася між двома вогнями: Московщиною, з одного боку, та Річчю Поспо¬литою - з другого. Будь-які різкі рухи українського уряду в даному випадку могли мати непередбачувані наслідки. Тому було вирішено діяти обачли¬во, використовуючи суперечності між згаданими державами.
Ю.Хмельницький та його оточення, заявивши про повагу польському королеві, поспішали владнати відносини з Москвою. Вони відстоювали ос¬нови договору 1654 р., проте бажали провести його ревізію і ввести нові пункти, які б забезпечували українську державність: до складу України та¬кож мали бути включені Північна Чернігівщина й частина Білорусі; непору¬шність території; вільне обрання гетьмана; свободу дипломатичних зв'язків з іншими державами; заборону перебування на її теренах, крім Києва, мо¬сковського війська і воєвод та втручання їх у внутрішні справи України;
присягу царя на умовах договору тощо. Все це було оформлено у т.зв. Жердовських статтях.
Юрій Хмельницький передав Жердовські статті через посольство на чопі з П.Дорошенком князеві Трубецькому, проте князь їх не прийняв, а зажадав переговорів із самим гетьманом. Після довгих вагань останній по¬годився, поїхавши зі старшиною до Переяслава, де тоді перебували мос¬ковські представники. Це рішення мало катастрофічні наслідки.
Новости загрузка новостей...