| Назва: | Шпаргалки з історії України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 269,58 KB |
| Скачувань: | 385 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90
Починається активне відновлення польсько-шляхет¬ських порядків на Правобережжі. Землі регіону знову були поділені на Брацлавське, Волинське, Київське та Поділь¬ське воєводства. Відновивши свою владу над землями Пра¬вобережжя, магнати зрозуміли, що умовою їхнього зба¬гачення є відродження та господарське піднесення краю. Саме тому вони почали створювати в межах своїх воло¬дінь «слободи», у яких селяни на певний час звільнялися від податків. Однак закінчення пільгових років, вимоги раном, протягом року контролювали землі Брацлавщи-ни, Київщини, Східного Поділля. Їм вдалося навіть захо¬пити такі потужні фортеці, як Вінниця, Умань, Летичів, Фастів. Проте до зими 1750 р. цей виступ спільними зу¬силлями польських та російських військ було придушено.
Своєрідним піком гайдамацького руху стало селянсь¬ко-козацьке повстання 1768 р., що отримало назву «Ко¬ліївщина» (від слів «кіл», «колоти», «колій»). Цей на¬родний виступ був зумовлений взаємодією низки причин. Саме того часу панське господарство занепало внаслідок зміни торговельної кон'юнктури: перенесення основного ринку зерна з берегів Балтійського моря на узбережжя Чорного. Нечіткість перспектив розвитку, що запанува¬ла у господарстві Польщі, безумовно, позначилася на вза¬єминах українських селян і польських панів, посиливши соціальне напруження. У Північній Київщині, яка надалі стала базою для розгортання Коліївщини, найменші со¬ціальні утиски, збільшення панщинних тягарів сприйма¬лися як насильство і викликало бурхливу реакцію. Це пояснюється тим, що в цьому регіоні, заселеному пізні¬ше від інших земель Правобережжя, селяни тривалий час були звільнені від панщинних повинностей. До того ж близькість Запорожжя посилювала віру місцевого насе¬лення у власні сили. Загострилася й релігійна ситуація.
Першопоштовхом до розгортання конфлікту став активний наступ уніатів, очолюваних митрополитом Ф. Володкевичем, на права православних на півдні Київ¬щини. Застосування польських військ з метою перетво¬рення православних на уніатів, ув'язнення православних священиків, покарання різками - це далеко не всі фор¬ми і методи, за допомогою яких уніатство намагалося утвердитися в цьому краї. Одним з натхненників бороть¬би за православ'я, енергійним та здібним організатором мас став ігумен Мелхиседек Значко-Яворський. Саме він зумів добитися аудієнції в Катерини II, під час якої вона пообіцяла православним Польщі підтримку та заступниц¬тво. Діючи через дипломатичні канали, російська цари¬ця здійснила свою обіцянку. У 1768 р. польський король С. Понятовський під тиском Росії підписав трактат про формальне зрівняння в правах з католиками віруючих православної та протестантської церков.
Розрахунки Росії, що пішла на такий крок, цілком зрозумілі: послабити Польщу, адже негативну реакцію шляхти на рішення короля та розгортання чвар і проти¬стоянь можна було легко спрогнозувати; зміцнити зв'яз¬ки з православними Правобережжя, а відтак і посилити російський вплив в цьому регіоні; формувати в свідомості українців привабливий імідж Росії як захисниці правос¬лавної релігії.
Як і слід було очікувати, значна частина польської шляхти негативно поставилася до зрівняння в правах ка¬толиків та православних і перейшла до активних дій. Ство¬ривши збройні союзи - конфедерації, вона оголосила «хрестовий похід» проти православних під гаслом захис¬ту католицизму, шляхетських прав і звільнення Польщі з-під російського впливу. Організуючим центром цього руху стала Барська конфедерація (м. Бар на Поділлі). Сіючи смерть серед православних, глумлячись над їхні¬ми святинями, руйнуючи православні монастирі та церк¬ви, конфедерати кривавим смерчем пройшлися Київщи¬ною, Поділлям та Волинню.
Не маючи змоги самотужки вгамувати непокірних маг¬натів, польський уряд звернувся по допомогу до Росії. На Правобережжя для боротьби з конфедератами вступає російське військо на чолі з генералом М. Кречетниковим. Місцеве українське населення сприйняло появу російсь¬ких збройних формувань як допомогу в боротьбі проти офіційної польської влади. Блискавично набула поширен¬ня чутка про те, що нібито Катерина II видала «Золоту грамоту», в якій закликала селян до боротьби з польсь¬кою шляхтою. Всі ці обставини сприяли розгортанню та поглибленню селянсько-козацького виступу на Правобе¬режжі.