1 2

Важливим компонентом санаційного процесу є координація і контроль за якістю реалізації запланованих завдань. Внутрішні контрольні органи повинні своєчасно виявляти нові санаційні ре¬зерви, а також підготовляти об'єктивні кваліфіковані рішення відносно ліквідації можливих перешкод під час проведення оздо¬ровчих процедур. Суттєву допомогу при цьому може надати опе¬ративний санаційний контролінг, який синтезує в собі інфор¬маційну, координаційну і контрольну функції. Основним завдан¬ням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних ре¬зультатів і підготовка проектів рішень відносно використання виявлених резервів і подолання додаткових труднощів.

Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрут¬ства, а й значною мірою зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел. По-перше, в зв'язку з тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу фінансово¬го оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпа¬дають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкла¬день: прибуток від реалізації основної продукції, фондів, нема¬теріальних активів і матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге, використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення зовнішньо¬го капіталу.

Відновлення платоспроможності підприємства може здійсню¬ватися з допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансо¬вих зобов'язань, з однієї сторони, і збільшення ліквідних ак¬тивів, - з другої.

До найважливіших заходів зі скорочення поточних зо¬бов'язань треба віднести:

- скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів ви¬робництва нерентабельної чи тої, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо;

- пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості;

- скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт;

прискорення оборотності оборотного капіталу;

відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.

До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна віднести:

- реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі в процесі виробництва;

- використання оберненого лізингу (операція, яка передба¬чає продаж основних фондів лізингової компанії з одно¬часним отриманням назад таких основних фондів в опе¬ративний чи фінансовий лізинг);

- ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень;

- оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного вироб¬ництва);

- реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення об¬сягів збуту продукції;

- рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

Стягнення дебіторської заборгованості є суттєвим моментом внутрішньої стабілізації суб'єкта господарювання. Багато підприємств, які опинились на межі банкрутства, мають непомірно великий рівень дебіторської заборгованості, що є суттєвим резервом відновлення платоспроможності. Тому фінан¬совий менеджмент підприємств повинен використовувати всі існуючі можливості її погашення. Основними формами рефінан¬сування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік век¬селів, продаж векселів на фондовому ринку, форфейтинг (транс¬формація комерційного кредиту в банківський шляхом індоса¬менту перевідного векселя на користь банку).

Крім того, треба виконати комплекс процедур з примусового стягнення дебіторської заборгованості, у тому числі шляхом звернення з позовом в арбітражний суд.

Фінансова санація може здійснюватися з допомогою залучен¬ня коштів власників (пайовиків, акціонерів) підприємства; шля¬хом використання кредитних ресурсів; за допомогою основних кредиторів; персоналу підприємства.

В деяких випадках з метою фінансового оздоровлення, підприємством може бути прийнято рішення про зменшення статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися двома методами:

1. Зменшення номінальної вартості акцій.

2. Зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства-про зменшення розміру статутного фонду акції, не представлені до анулювання, визна¬ються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Законодавством встановле¬но, що підприємство повинно відшкодувати власнику акцій збит¬ки, пов'язані зі зміною статутного фонду.

Рішення про зміну статутного капіталу приймається біль¬шістю (трьома четвертями) голосів акціонерів, які беруть участь в зібранні.

1 2