1 2 3 4 5 6

інших - спільні фонди, фінансові групи, компанії, брокери та ділери по цінних паперах.

Усі підприємницькі структури рано чи пізно відчувають дефіцит вільних коштів. І це зрозуміло, оскільки співвідношення власних і за¬лучених коштів не є для підприємства (фірми) раз і назавжди заданою величиною - воно може змінюватися залежно від господарської та ринкової кон'юнктури, стану і розвитку національної економіки, вимог державних регулюючих органів.

Кредити, які одержують підприємства (фірми), традиційно поділя¬ють на коротко- (10, 60, 90 днів), середньо- (від 1 до 8 років) та довго¬строкові (на 10 і більше років).

Кредити підприємницьких структур є звичайною справою для біз¬несу. Так, для укладання договору на отримання кредиту необхідно банку або іншій кредитній установі подати:

заяву з проханням про виділення кредиту з зазначенням суми та періоду його погашення;

програму, під яку видається кредит з її економічним обгрунтуванням;

контракт з клієнтами та механізм його виконання;

різні форми гарантій;

договір про страхування кредитних операцій.

За користування кредитом бізнесмен сплачує банкам або іншим кредитним установам відсотки.

Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції із залучення і нагромадження вільних коштів, займаються посередни¬цтвом у платежах (пасивні операції), надають кредити на умовах зворотності і строковості (активні операції). Банк - не супротивник, а партнер бізнесмена, без нього не може розвиватися підприємництво. Банк найближче знаходиться до бізнесу, його потреб, кон'юнктури, які постійно змінюються.

Нині практично в усіх країнах, в усякому разі індустріальне розви¬нених, функціонує дворівнева банківська система

Перший рівень - центральний (емісійний) національний банк, ос¬новними функціями якого є грошова емісія, регулювання грошового обігу, реалізація офіційної грошово-кредитної та валютної політики.

Другий рівень - комерційні банки. До них відносять:

власне комерційні (депозитні) банки, основна діяльність яких по¬в'язана з прийманням депозитів та видаванням короткострокових кредитів;

інвестиційні банки, які займаються розміщенням власних і запози¬чених коштів у цінні папери, виступають посередниками між підпри¬ємцями та вкладниками коштів на тривалий строк;

іпотечні банки, що надають довгострокові кредити під заставу не¬рухомого майна;

ощадні банки, що обслуговують населення;

страхові та пенсійні фонди.

Комерційні банки виникли при переході від централізовано-керованої економіки до ринкової Як альтернатива державним банків¬ським структурам, вони стали, по суті, першою сферою економіки, де реально відбувається її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші та кредити набувають ринкового змісту. Банки під¬тримують підприємців, здатних організувати виробництво і конкуру¬вати своїми товарами з державними підприємствами. Проте поки що такі партнери - рідкість. Більшість нових підприємств звертається за кредитами для купівлі-перепродажу товарів.

Лізингові компанії

Бізнесмен, який відчуває нестачу вільних коштів, повинен знати, що є й інші способи фінансування господарської діяльності, які мо¬жуть виявитися значно вигіднішими за банківський кредит. Одним із способів такого фінансування без кредитування є лізинг. Як правило, лізинг трактується як довгострокова оренда машин та обладнання. Лізинг не є „банківською операцією" у точному розумінні слова Він належить до так званої „близької до банківської" форми фінансуван¬ня, яка може здійснюватися і торговельно-промисловими підприєм¬ствами, спеціалізованими лізинговими компаніями, що засновуються різними юридичними та фізичними особами (банками, страховими компаніями, промисловими підприємствами, приватними особами). Форми надання лізингових послуг досить різноманітні, але найпоши¬ренішими є транспортні засоби, обладнання і технології, ліцензії, „ноу-хау", програмні засоби та ін. Вартість лізингу створюється з регуляр¬них платежів, що складаються з амортизації та відсотка за послуги. В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, що потрапили у скрутне фінансове стано¬вище.

Практика лізингових відносин зафіксувала такі види лізингових операцій.

Лізинг з неповною оплатою - це угода, яка укладається на строк, менший, ніж необхідний для повного фізичного зносу обладнання. Прикладом є оперативний лізинг, при якому зобов'язання лізингодавача, крім фінансування купівельної ціни обладнання, містять і зобо¬в'язання із обслуговування, ремонту, технічного консультування лізингоотримувача

Лізинг зі спеціальним обслуговуванням - це угода, при якій лізин-годавач бере на себе абсолютну відповідальність за ремонт, обслу¬говування та інші зобов'язання, пов'язані з правом власності.

Лізинг з повною оплатою - це угода, яка укладається на строк, що дорівнює циклу життя машин або обладнання, а лізингодавач отримує повну купівельну вартість його протягом базового періоду.

1 2 3 4 5 6