| Назва: | Капітал та його роль у розвитку економіки. Ціна товару-капіталу ... |
| Розмiр: | 12,68 KB |
| Надіслав(ла): | Сушина Ірина |
| Опис: | Економічний аналіз - 12,6 k /реферат/ |
| Скачувань: | 6480 |
Фінансовий капітал одержує великі суми грошей насамперед при створенні акціонерних товариств. Розпродаж акцій забезпечує одержання величезних доходів у вигляді установчого прибутку, тобто різниці між сумою цін акцій, які продаються засновниками корпорацій по курсу, і дійсним капіталом, вкладеним у виробництво. Фінансові магнати мають можливість збагачуватись також шляхом активної участі в діяльності фондових бірж. Якщо монополістичний банк вводить на біржу нову корпорацію, він використовує свій вплив на керівництво біржею і маклерів. А як оплату за послуги банк одержує по номіналу частину акцій. Курс таких акцій після котировки ( визначення ціни) на біржі зростає. Таким шляхом банк одержує емісійний прибуток, який є доходом від випуску цінного паперу і визначення його ринкового курсу.
Організаційною формою фінансового капіталу є фінансово-монополістична група, яка є сукупністю промислових, банківських, транспортних, торгових та інших компаній, що знаходяться під контролем одного або декількох зв’язаних між собою магнатів капіталу. В центрі групи знаходиться головне підприємство (великий банк, промисловий трест, страхова компанія), яка впливає на інші підприємства цієї групи. Головна корпорація розробляє лише основи їх загальної політики. Вона не втручається у повсякденну діяльність супідрядних фірм. Ефективним засобом впливу може служити панування в держательній (холдінговій) компанії, яка володіє
- 4 -
контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їх діяльністю.
Нині фінансова олігархія відкрила нові могутні джерела особистого збагачення. Так, наприклад, вклавши невелику частину свого капіталу в пакет акцій якоїсь корпорації фінансовий магнат присвоює не тільки дивіденд подібно до рядових акціонерів. Беручи участь в управлінні акціонерним товариством (АТ) він одержує великі оклади за директорські пости, за входження у правління, спостережні ради корпорації й т. п. Верхівці керівництва достаються також і особливі премії (бонуси, татьєми) , які нерідко перевищують оклади. Крім того вище керівництво корпорації отримує премії акціями за пониженою ціною з правом їх викупу за будь-якого часу.
Існує позичковий капітал, який позичається і дає власнику прибуток у формі процента. Він виділився у самостійну форму капіталу, що має особливий кругообіг, який відрізняється від кругообігу промислового і торгового капіталу.
Позичковий капітал – це грош9ові засоби, які видаються бізнесменам на встановлений термін при умові повернення і за певну плату, що береться під проценти. Він витрачається для ведення господарства з метою одержання прибутку.
Позичкодавці зосереджують у себе надлишкові грошові засоби підприємців та інших верств населення, сплачуючи їм порівняно невеликий процент. Якщо гроші не включені до обороту, вони не приносять ніякого доходу, а тому власники вільних грошей прагнуть віддати їх у позичку. Позичкодавці за значно більший, ніж ними сплачений, процент надають позики іншим бізнесменам, які потребують грошей для ведення господарства. Нині зростають тенденції до збільшення частки позичкових засобів у фінансуванні господарства. Так, наприклад, японські фірми за рахунок залучених ресурсів фінансують 4/5 всіх засобів на розширення виробництва.
Ціна товару-капіталу та її величина
Позичковий капітал здійснює кругообіг в економічній формі, що означає повернення авансових у позичку грошей з приростом. У русі грошей ховається джерело зростання початкової авансової вартості. А відтак складається враження, що процент є “природною” ціною товару-капіталу, як і ціна будь-якого іншого товару. Та це лише зовнішнє уявлення, бо насправді неможливо, щоб гроші мали ціну, тобто грошовий вираз вартості. Про це засвідчує простий приклад. У позику дано 100 тис. дол. З розрахунку 5 % річних. Отже, по цій позиці буде одержано 5 тис. дол у рік. Але ці 5 тис. не можуть бути реальною ціною 100 тис. дол.
Одержавши позику бізнесмен використовує чужі гроші у виробництві чи торгівлі й одержує якийсь прибуток. Цей прибуток він розділяє з позикодавцем. Та частина прибутку, яку одержує останній, і складає процент-плату за користування чужим капіталом. Інша частина прибутку, яку одержує бізнесмен, утворює підприємницький доход.
Прибуток – це по суті додана вартість, форма її прояву. А відтак позичковий процент і підприємницький доход являють собою конкретні форми доданої вартості. Отже, процент утворюється з частини доданої вартості, створеною неоплаченою працею працівників. Процент – частина прибутку , яку бізнесмен повинен сплатити позикодавцю.
- 5 -
Результативність застосування позичкового капіталу визначається нормою, або ставкою процента – відношенням суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми позичкового капіталу ( наданого кредиту), вираженою у процентах.
Організаційною формою фінансового капіталу є фінансово-монополістична група, яка є сукупністю промислових, банківських, транспортних, торгових та інших компаній, що знаходяться під контролем одного або декількох зв’язаних між собою магнатів капіталу. В центрі групи знаходиться головне підприємство (великий банк, промисловий трест, страхова компанія), яка впливає на інші підприємства цієї групи. Головна корпорація розробляє лише основи їх загальної політики. Вона не втручається у повсякденну діяльність супідрядних фірм. Ефективним засобом впливу може служити панування в держательній (холдінговій) компанії, яка володіє
- 4 -
контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їх діяльністю.
Нині фінансова олігархія відкрила нові могутні джерела особистого збагачення. Так, наприклад, вклавши невелику частину свого капіталу в пакет акцій якоїсь корпорації фінансовий магнат присвоює не тільки дивіденд подібно до рядових акціонерів. Беручи участь в управлінні акціонерним товариством (АТ) він одержує великі оклади за директорські пости, за входження у правління, спостережні ради корпорації й т. п. Верхівці керівництва достаються також і особливі премії (бонуси, татьєми) , які нерідко перевищують оклади. Крім того вище керівництво корпорації отримує премії акціями за пониженою ціною з правом їх викупу за будь-якого часу.
Існує позичковий капітал, який позичається і дає власнику прибуток у формі процента. Він виділився у самостійну форму капіталу, що має особливий кругообіг, який відрізняється від кругообігу промислового і торгового капіталу.
Позичковий капітал – це грош9ові засоби, які видаються бізнесменам на встановлений термін при умові повернення і за певну плату, що береться під проценти. Він витрачається для ведення господарства з метою одержання прибутку.
Позичкодавці зосереджують у себе надлишкові грошові засоби підприємців та інших верств населення, сплачуючи їм порівняно невеликий процент. Якщо гроші не включені до обороту, вони не приносять ніякого доходу, а тому власники вільних грошей прагнуть віддати їх у позичку. Позичкодавці за значно більший, ніж ними сплачений, процент надають позики іншим бізнесменам, які потребують грошей для ведення господарства. Нині зростають тенденції до збільшення частки позичкових засобів у фінансуванні господарства. Так, наприклад, японські фірми за рахунок залучених ресурсів фінансують 4/5 всіх засобів на розширення виробництва.
Ціна товару-капіталу та її величина
Позичковий капітал здійснює кругообіг в економічній формі, що означає повернення авансових у позичку грошей з приростом. У русі грошей ховається джерело зростання початкової авансової вартості. А відтак складається враження, що процент є “природною” ціною товару-капіталу, як і ціна будь-якого іншого товару. Та це лише зовнішнє уявлення, бо насправді неможливо, щоб гроші мали ціну, тобто грошовий вираз вартості. Про це засвідчує простий приклад. У позику дано 100 тис. дол. З розрахунку 5 % річних. Отже, по цій позиці буде одержано 5 тис. дол у рік. Але ці 5 тис. не можуть бути реальною ціною 100 тис. дол.
Одержавши позику бізнесмен використовує чужі гроші у виробництві чи торгівлі й одержує якийсь прибуток. Цей прибуток він розділяє з позикодавцем. Та частина прибутку, яку одержує останній, і складає процент-плату за користування чужим капіталом. Інша частина прибутку, яку одержує бізнесмен, утворює підприємницький доход.
Прибуток – це по суті додана вартість, форма її прояву. А відтак позичковий процент і підприємницький доход являють собою конкретні форми доданої вартості. Отже, процент утворюється з частини доданої вартості, створеною неоплаченою працею працівників. Процент – частина прибутку , яку бізнесмен повинен сплатити позикодавцю.
- 5 -
Результативність застосування позичкового капіталу визначається нормою, або ставкою процента – відношенням суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми позичкового капіталу ( наданого кредиту), вираженою у процентах.
Новости загрузка новостей...