| Назва: | Робоча сила як специфічний товар |
| Розмiр: | 125,51 KB |
| Надіслав(ла): | Taras |
| Опис: | 128 k |
| Скачувань: | 4381 |
В результаті другого великого суспільного поділу праці відокремлення ремесла від землеробства був досягнутий новий ступінь розвитку продуктивних сил, що і стало об’єктивною умовою переходу суспільства до рабовласницького способу виробництва. Наслідком відокремлення ремесла від землеробства було збільшення виробництва знарядь праці з металу. Нагромадження багатств в руках небагатьох сімей було необхідною матеріальною умовою систематичного масового застосування праці рабів. Вона ставала панівним видом праці і витісняла працю вільних людей. Майнова нерівність, що панувала в суспільстві, з одного боку, торгівля і особливо торгівля рабами військовополоненими, з другого, створили широкі можливості для боргового рабства. На рабів почали перетворюватися не лише військовополонені, а й збіднілих членів роду, які потрапляли в матеріальну залежність.
Таким чином, в період рабовласництва товаром стає сама людина. “Ледве люди почали міняти, як уже вони самі стали предметами обміну, ”* писав Ф. Енгельс. Не можна сказати, що в цей період товаром стала робоча сила, бо остання є здатністю людини до праці, а в той час продавалися люди.
Феодальний спосіб виробництва був закономірним ступенем у поступальному, прогресивному розвитку людського суспільства.
У багатьох народів елементи феодалізму виникли в надрах рабовласницького способу виробництва і потім перетворилися в панівну форму виробничих відносин. Зміст процесу переходу до феодалізму був такий: виникнення класу феодалів земельних власників і класу залежних та експлуатованих селян, що не мають власної землі і ведуть свої дрібні індивідуальні господарства на землі феодалів, за якою вони були закріплені і з якої вони на основі позаекономічного примусу віддавали певну частину своєї продукції. Істотною особливістю феодальної економіки було панування натурального господарства. Потреби феодала задовольнялися за рахунок продуктів, які виробляли в панському господарстві було натуральним. Селяни займалися не лише сільським господарства, а й переробкою вироблюваної ними сировини, прядінням, ткацтвом, виготовленням взуття, господарського реманенту тощо.
Причиною панування натурального господарства при феодалізмі був порівняно низький рівень розвитку продуктивних силі суспільного поділу праці.
На зміну натуральному виробництву прийшло товарне така організація суспільного виробництва, коли продукти виробляються окремими, відособленими, спеціалізованими виробниками для обміну через купівлю-продаж на ринку, а не для власного споживання.
Зачатки товарного виробництва виникли ще під час первіснообщинного ладу. В докапіталістичних формаціях воно хоч і дістало певного розвитку, але не було основною формою економічних зв’язків між людьми. Товарне виробництво передбачає суспільний поділ праці, зв’язок виробників і споживачів продуктів через ринок, купівлю-продаж товарів.
Товарне виробництво і розвинений товарний обіг, торгівля є історичними передумовами виникнення капіталу. Світові торгівля та ринок відкривають у XVI ст. нову історію капіталу.
Таким чином, в період рабовласництва товаром стає сама людина. “Ледве люди почали міняти, як уже вони самі стали предметами обміну, ”* писав Ф. Енгельс. Не можна сказати, що в цей період товаром стала робоча сила, бо остання є здатністю людини до праці, а в той час продавалися люди.
Феодальний спосіб виробництва був закономірним ступенем у поступальному, прогресивному розвитку людського суспільства.
У багатьох народів елементи феодалізму виникли в надрах рабовласницького способу виробництва і потім перетворилися в панівну форму виробничих відносин. Зміст процесу переходу до феодалізму був такий: виникнення класу феодалів земельних власників і класу залежних та експлуатованих селян, що не мають власної землі і ведуть свої дрібні індивідуальні господарства на землі феодалів, за якою вони були закріплені і з якої вони на основі позаекономічного примусу віддавали певну частину своєї продукції. Істотною особливістю феодальної економіки було панування натурального господарства. Потреби феодала задовольнялися за рахунок продуктів, які виробляли в панському господарстві було натуральним. Селяни займалися не лише сільським господарства, а й переробкою вироблюваної ними сировини, прядінням, ткацтвом, виготовленням взуття, господарського реманенту тощо.
Причиною панування натурального господарства при феодалізмі був порівняно низький рівень розвитку продуктивних силі суспільного поділу праці.
На зміну натуральному виробництву прийшло товарне така організація суспільного виробництва, коли продукти виробляються окремими, відособленими, спеціалізованими виробниками для обміну через купівлю-продаж на ринку, а не для власного споживання.
Зачатки товарного виробництва виникли ще під час первіснообщинного ладу. В докапіталістичних формаціях воно хоч і дістало певного розвитку, але не було основною формою економічних зв’язків між людьми. Товарне виробництво передбачає суспільний поділ праці, зв’язок виробників і споживачів продуктів через ринок, купівлю-продаж товарів.
Товарне виробництво і розвинений товарний обіг, торгівля є історичними передумовами виникнення капіталу. Світові торгівля та ринок відкривають у XVI ст. нову історію капіталу.