| Назва: | Особистість і зовнішня політика Гру Харлем Брундтланд |
| Розмiр: | 11,92 KB |
| Надіслав(ла): | Hetman |
| Опис: | 12,2 k |
| Скачувань: | 634 |
Екологія в Скандинавії - це предмет особливих турбот і уряду, і суспільства. В 70-ті роки лише розроблялися підходи, технології і засоби боротьби з забрудненням. Тож Брундтланд на новій посаді довелося проявити себе у прийнятті важливих політичних рішень. Особливо складна ситуація склалася навесні 1977р. після аварії на одній з нафтових платформ в Північному морі. Близько 20 тисяч тонн нафти вилилося протягом тижня на поверхню моря, і тільки 800 тонн вдалося зібрати.
Брундтланд та міністру економіки довелося двічі давати звіт парламенту, в якому доволі голосно було чути критичні висловлювання на адресу уряду. Депутати ставили під сумнів ефективність засобів забеспечення безпеки на платформах. Брундтланд, як багато хто вважає, продемонструвала в цій ситуації ділову хватку і холоднокровність.
Власне в 70-ті рр. вона практично повністю зосереджується на політичній діяльності. Посади змінюються доволі швидко. 1975-1981 рр. - заступник голови НРП, 1977 р. - депутат парламенту, 1980-1981рр. (в 1979 р. Брундтланд залишила посаду міністра ) - голова зовнішньополітичного комітету парламенту, 1981 р.- голова НРП. В тому ж році вона стає першою в Скандинавії жінкою - прем‘єр-міністром, до того ж самим молодим в історії Норвегії. Зайняла вона цю посаду, щоправда, лише на 8 місяців.
Цей зліт в політичній кар’єрі не був випадковим. Протягом численних подорожей по країні, зустрічей та виступів і у широкого кола виборців, і у колег з партії, Брундтланд здобула репутацію енергійного, наполегливого і рішучого політика, а також приємної і контактної людини.
Кабинет прем’єра Брундтланд залишила не за своїм бажанням. Очолювана нею партія потерпіла поразку на виборах і була змушена передати владу своїм політичним опонентам - консервативній партії Хейре. Соціал-демократи програли, бо їх програма вимагала зміни орієнтації з урахуванням соціально-політичних реалій.
Нафтовий бум 70-х рр., різке зростання рівня і якості життя в Норвегії, природні структурні зміни в економіці, а відповідно і на ринку праці - всі ці процеси звужували виборчу базу НРП, яка традиційно орієнтувалася на робочий клас, вимагали розробки нових програм і визначення нових пріоритетів. До 1986 р., доки при владі знаходилась Хейре, а потім коаліція трьох буржуазних партій, Брундтланд керувала діяльністю НРП, очолювала опозицію в парламенті. Саме на цей період приходиться початок її роботи в Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку.
В травні 1986 р. буржуазний уряд опинився в кризовій ситуації. Вона склалася внаслідок погіршення стану економіки, а буржуазний кабінет не бажав утримувати владу в своїх руках, коли з метою оздоровлення економіки довелося приймати малопопулярні серед насенення рішення.
Саме на цей момент в результаті стрімкого падіння цін на нафту прибутки від її експорту скоротилися (з 85 млрд. крон в 1985 р. до 53 млрд. в 1986 р.); дефіцит платіжного балансу в 1986 р. склав 33 млрд. крон; посилились інфляційні процеси. Виникає потреба економій, перепрофілювання окремих галузей, що було особливо складно в умовах норвезького суспільства, оскільки населення вже звикло до високого рівня зайнятості, доходів і соціального забеспечення.
Тоді на посаду прем’єр - міністра знову призначають Гру Харлем Брундтланд. Зформований нею уряд наполовину складався з жінок і був покликаний до влади, за її власним висловлюванням, для того, щоб *вимити брудний посуд*. І зрештою, за 2,5 роки жінкам - міністрам вдалося виправити ситуацію. Але ця перемога далася нелегко.
Отже, з метою оздоровлення економіки країни Брундтланд пішла на тимчасове замороження заробітньої платні, скорочення державних видатків, різке скорочення бюрократичного апарату.
У зв`язку з цим її порівнюють з М.Тетчер, яка, вдавшись до аналогічних кроків, досягла оздоровлення британської економіки на початку 80-х років. Гру Х. Брундтланд пішла тим самим шляхом кілька років потому, зумівши запевнити співвітчизників в необхідності заходів «жорсткої економії». В короткий строк їй вдалося вивести країну з кризи.
Проте парламентські вибори 1989р. виявилися тяжким випробуванням для Брундтланд і очолюваного нею уряду. Вона та її соратники вбачали головну задачу в тому, щоб НРП не спустилася до небезпечно низької відмітки, яка б не дозволила зберегти соціал-демократичний кабінет після виборів. Варто сказати, що під час передвиборчої боротьби найбільш впливовим аргументом НРП виявився авторитет прем`єр-міністра. Опитування показали, що троє з чотирьох норвежців оцінюють діяльність Брундтланд на посаді керівника уряду як успішну, вона лідирувала як кандидат на цю посаду в подальшому. Підкріпленню її авторитету послугував внесок прем`єр-міністра в роботу‚ яка призвела до затвердження норвежського міста Лілліхаммера як місця проведення зимових Олімпійських ігор 1994р. В країні, де зимові види спорту є частиною життя більшості громадян, це викликало вибух ентузіазму.
Брундтланд та міністру економіки довелося двічі давати звіт парламенту, в якому доволі голосно було чути критичні висловлювання на адресу уряду. Депутати ставили під сумнів ефективність засобів забеспечення безпеки на платформах. Брундтланд, як багато хто вважає, продемонструвала в цій ситуації ділову хватку і холоднокровність.
Власне в 70-ті рр. вона практично повністю зосереджується на політичній діяльності. Посади змінюються доволі швидко. 1975-1981 рр. - заступник голови НРП, 1977 р. - депутат парламенту, 1980-1981рр. (в 1979 р. Брундтланд залишила посаду міністра ) - голова зовнішньополітичного комітету парламенту, 1981 р.- голова НРП. В тому ж році вона стає першою в Скандинавії жінкою - прем‘єр-міністром, до того ж самим молодим в історії Норвегії. Зайняла вона цю посаду, щоправда, лише на 8 місяців.
Цей зліт в політичній кар’єрі не був випадковим. Протягом численних подорожей по країні, зустрічей та виступів і у широкого кола виборців, і у колег з партії, Брундтланд здобула репутацію енергійного, наполегливого і рішучого політика, а також приємної і контактної людини.
Кабинет прем’єра Брундтланд залишила не за своїм бажанням. Очолювана нею партія потерпіла поразку на виборах і була змушена передати владу своїм політичним опонентам - консервативній партії Хейре. Соціал-демократи програли, бо їх програма вимагала зміни орієнтації з урахуванням соціально-політичних реалій.
Нафтовий бум 70-х рр., різке зростання рівня і якості життя в Норвегії, природні структурні зміни в економіці, а відповідно і на ринку праці - всі ці процеси звужували виборчу базу НРП, яка традиційно орієнтувалася на робочий клас, вимагали розробки нових програм і визначення нових пріоритетів. До 1986 р., доки при владі знаходилась Хейре, а потім коаліція трьох буржуазних партій, Брундтланд керувала діяльністю НРП, очолювала опозицію в парламенті. Саме на цей період приходиться початок її роботи в Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку.
В травні 1986 р. буржуазний уряд опинився в кризовій ситуації. Вона склалася внаслідок погіршення стану економіки, а буржуазний кабінет не бажав утримувати владу в своїх руках, коли з метою оздоровлення економіки довелося приймати малопопулярні серед насенення рішення.
Саме на цей момент в результаті стрімкого падіння цін на нафту прибутки від її експорту скоротилися (з 85 млрд. крон в 1985 р. до 53 млрд. в 1986 р.); дефіцит платіжного балансу в 1986 р. склав 33 млрд. крон; посилились інфляційні процеси. Виникає потреба економій, перепрофілювання окремих галузей, що було особливо складно в умовах норвезького суспільства, оскільки населення вже звикло до високого рівня зайнятості, доходів і соціального забеспечення.
Тоді на посаду прем’єр - міністра знову призначають Гру Харлем Брундтланд. Зформований нею уряд наполовину складався з жінок і був покликаний до влади, за її власним висловлюванням, для того, щоб *вимити брудний посуд*. І зрештою, за 2,5 роки жінкам - міністрам вдалося виправити ситуацію. Але ця перемога далася нелегко.
Отже, з метою оздоровлення економіки країни Брундтланд пішла на тимчасове замороження заробітньої платні, скорочення державних видатків, різке скорочення бюрократичного апарату.
У зв`язку з цим її порівнюють з М.Тетчер, яка, вдавшись до аналогічних кроків, досягла оздоровлення британської економіки на початку 80-х років. Гру Х. Брундтланд пішла тим самим шляхом кілька років потому, зумівши запевнити співвітчизників в необхідності заходів «жорсткої економії». В короткий строк їй вдалося вивести країну з кризи.
Проте парламентські вибори 1989р. виявилися тяжким випробуванням для Брундтланд і очолюваного нею уряду. Вона та її соратники вбачали головну задачу в тому, щоб НРП не спустилася до небезпечно низької відмітки, яка б не дозволила зберегти соціал-демократичний кабінет після виборів. Варто сказати, що під час передвиборчої боротьби найбільш впливовим аргументом НРП виявився авторитет прем`єр-міністра. Опитування показали, що троє з чотирьох норвежців оцінюють діяльність Брундтланд на посаді керівника уряду як успішну, вона лідирувала як кандидат на цю посаду в подальшому. Підкріпленню її авторитету послугував внесок прем`єр-міністра в роботу‚ яка призвела до затвердження норвежського міста Лілліхаммера як місця проведення зимових Олімпійських ігор 1994р. В країні, де зимові види спорту є частиною життя більшості громадян, це викликало вибух ентузіазму.
Новости загрузка новостей...