| Назва: | Полiтична свiдомiсть, культура i громадянство |
| Розмiр: | 49,26 KB |
| Надіслав(ла): | Hetman |
| Опис: | 50,4 k |
| Скачувань: | 5352 |
Громадянська культура є відображенням громадянського суспільства, громадянської сфери суспільного життя, грома¬дянських прав і статусу громадянина. Поняття "громадянин" і "людина" використовуються як неідентичні в історії сус¬пільної думки.
Громадянська культура — різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб'єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб'єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Можна вважати, що це політична культура громадянського суспільства, яка передбачає єдність громадянських прав і обов'язків. Громадянська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (мораль¬ними) чинниками політичної діяльності.
Сучасна політична думка підкреслює самоцінність люд¬ської особистості, недоторканість і гарантії її громадянських прав, у тому числі в сфері відносин власності, що особливо важливо в умовах ринкової економіки. Але на політичному рівні, як засвідчила практика, неможливо всі диферен¬ційовані інтереси узгодити. Багато з них узгоджуються тільки на рівні громадянських механізмів, громадянського консен¬сусу. Якщо політичний процес у конфліктних формах випереджує в своєму бурхливому розвитку становлення й ефективну дію механізму громадянського консенсусу, то суперечності і кризова ситуація не згладжуються, а почи¬нають загострюватися. Є підстава говорити про необхідність випереджуючого розвитку громадянської свідомості, прагнен¬ня до загального блага й інших загальнолюдських грома¬дянських цінностей, про які тривалий час говорили як про "буржуазні передсуди". Громадянська культура, з одного боку, є необхідною ланкою між класовими, груповими і загальнолюдськими цінностями, а з другого — об'єднуючою основою у діяльності політичних партій, суспільних ор¬ганізацій, що часто-густо стоять на різних, а іноді діамет¬рально протилежних позиціях.
Громадянськість — одна із найважливіших ознак інтелі¬гентності і цивілізованості суспільства. Характерна прикмета демократизації політичного життя — зростання громадянської свідомості людей, встановлення громадянської гідності і прав особистості в повному обсязі. Категорія громадянськості в Різноманітних своїх виявах (свідомість, культура, життєва позиція, інтереси, пріоритети, цінності та ін.) — багатогранне поняття, в якому віддзеркалюються ключові проблеми ство¬рення повноцінного громадянського суспільства, забезпечення громадянського миру і громадянської політичної консолідації.
Отже, є достатньо підстав стверджувати, що в темі громадянської культури, як у призмі, відбивається і кон¬центрується багато інших проблем влади і політичного плюралізму, громадських рухів і політичної поведінки, гро¬мадянського суспільства і громадських асоціацій та ор¬ганізацій, громадянських якостей особистості.
ГРОМАДЯНСТВО І ПОЛІТИЧНА "НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ" ПОЛІТИЧНА
ЦІННІСТЬ ГРОМАДЯНСТВА
Концепція громадянства (і громадянськості) давно хвилювала уми вчених. Так, Арістотель стверджував, що громадянин— це людина, яка бере участь у здійсненні правосуддя і обіймає керівну посаду. І. Кант зазначав, що громадянин, на відміну від раба, володіє конституційною свободою, яка дає право прислухатися лише до тих законів, які були ним схвалені. Мислитель також проголошував громадянську рівність (не¬можливість виділення вибраних серед рівних) і політичну незалежність громадян (політичний статус громадянина по¬ходить з його основних прав, а не із бажання та волі іншого).
Якщо бюрократичний режим у стійку "струнко" ставить людину, то догматичний тримає в цій стійці людську думку. Перефразовуючи відомий вислів Ж.-Ж. Руссо, можна ска¬зати, що "творчий розум був створений божеством, ворожим бюрократичному спокою". І бюрократія, оберігаючи свій спокій, відповіла творчості людини небувалою жорстокістю, демонструючи цим свою ворожість самій людській особи¬стості. Людина була перетворена у гвинтик тоталітарної системи, при якій громадянська позиція, критичне, раціо¬нальне ставлення до політичних подій гарантувало знищення.
У країнах з тоталітарними режимами громадянство, як і політичні та особисті переконання громадян, підкорені диктатові політичної влади. В країнах конституційної демок¬ратії, навпаки, свобода совісті й особисті переконання індивідуума винагороджуються і захищаються. Тут грома¬дянство пов'язане з ідеєю рівності і свободи, яка випливає з демократії, а також з поняття добровільної участі в політичному житті.
Громадянство, рівень його зрілості — суттєвий чинник функціонування демократичних інститутів. Значення його як риси громадянської культури не можна не враховувати при демократизації. Становлення громадянського суспільства можливе тоді, коли етнос перетворюється в націю, тобто коли етнічна спільність трансформується в спільність лю¬дей — громадян, здатних до усвідомленого, вільного вибору свого державного самовизначення.
Громадянська культура — різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб'єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб'єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Можна вважати, що це політична культура громадянського суспільства, яка передбачає єдність громадянських прав і обов'язків. Громадянська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (мораль¬ними) чинниками політичної діяльності.
Сучасна політична думка підкреслює самоцінність люд¬ської особистості, недоторканість і гарантії її громадянських прав, у тому числі в сфері відносин власності, що особливо важливо в умовах ринкової економіки. Але на політичному рівні, як засвідчила практика, неможливо всі диферен¬ційовані інтереси узгодити. Багато з них узгоджуються тільки на рівні громадянських механізмів, громадянського консен¬сусу. Якщо політичний процес у конфліктних формах випереджує в своєму бурхливому розвитку становлення й ефективну дію механізму громадянського консенсусу, то суперечності і кризова ситуація не згладжуються, а почи¬нають загострюватися. Є підстава говорити про необхідність випереджуючого розвитку громадянської свідомості, прагнен¬ня до загального блага й інших загальнолюдських грома¬дянських цінностей, про які тривалий час говорили як про "буржуазні передсуди". Громадянська культура, з одного боку, є необхідною ланкою між класовими, груповими і загальнолюдськими цінностями, а з другого — об'єднуючою основою у діяльності політичних партій, суспільних ор¬ганізацій, що часто-густо стоять на різних, а іноді діамет¬рально протилежних позиціях.
Громадянськість — одна із найважливіших ознак інтелі¬гентності і цивілізованості суспільства. Характерна прикмета демократизації політичного життя — зростання громадянської свідомості людей, встановлення громадянської гідності і прав особистості в повному обсязі. Категорія громадянськості в Різноманітних своїх виявах (свідомість, культура, життєва позиція, інтереси, пріоритети, цінності та ін.) — багатогранне поняття, в якому віддзеркалюються ключові проблеми ство¬рення повноцінного громадянського суспільства, забезпечення громадянського миру і громадянської політичної консолідації.
Отже, є достатньо підстав стверджувати, що в темі громадянської культури, як у призмі, відбивається і кон¬центрується багато інших проблем влади і політичного плюралізму, громадських рухів і політичної поведінки, гро¬мадянського суспільства і громадських асоціацій та ор¬ганізацій, громадянських якостей особистості.
ГРОМАДЯНСТВО І ПОЛІТИЧНА "НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ" ПОЛІТИЧНА
ЦІННІСТЬ ГРОМАДЯНСТВА
Концепція громадянства (і громадянськості) давно хвилювала уми вчених. Так, Арістотель стверджував, що громадянин— це людина, яка бере участь у здійсненні правосуддя і обіймає керівну посаду. І. Кант зазначав, що громадянин, на відміну від раба, володіє конституційною свободою, яка дає право прислухатися лише до тих законів, які були ним схвалені. Мислитель також проголошував громадянську рівність (не¬можливість виділення вибраних серед рівних) і політичну незалежність громадян (політичний статус громадянина по¬ходить з його основних прав, а не із бажання та волі іншого).
Якщо бюрократичний режим у стійку "струнко" ставить людину, то догматичний тримає в цій стійці людську думку. Перефразовуючи відомий вислів Ж.-Ж. Руссо, можна ска¬зати, що "творчий розум був створений божеством, ворожим бюрократичному спокою". І бюрократія, оберігаючи свій спокій, відповіла творчості людини небувалою жорстокістю, демонструючи цим свою ворожість самій людській особи¬стості. Людина була перетворена у гвинтик тоталітарної системи, при якій громадянська позиція, критичне, раціо¬нальне ставлення до політичних подій гарантувало знищення.
У країнах з тоталітарними режимами громадянство, як і політичні та особисті переконання громадян, підкорені диктатові політичної влади. В країнах конституційної демок¬ратії, навпаки, свобода совісті й особисті переконання індивідуума винагороджуються і захищаються. Тут грома¬дянство пов'язане з ідеєю рівності і свободи, яка випливає з демократії, а також з поняття добровільної участі в політичному житті.
Громадянство, рівень його зрілості — суттєвий чинник функціонування демократичних інститутів. Значення його як риси громадянської культури не можна не враховувати при демократизації. Становлення громадянського суспільства можливе тоді, коли етнос перетворюється в націю, тобто коли етнічна спільність трансформується в спільність лю¬дей — громадян, здатних до усвідомленого, вільного вибору свого державного самовизначення.
Новости загрузка новостей...