| Назва: | Україна в сучасному геополітичному просторі |
| Розмiр: | 17,23 KB |
| Надіслав(ла): | Hetman |
| Опис: | 17,6 k |
| Скачувань: | 3812 |
УКРАЇНА В СУЧАСНОМУ ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ
Геополітика як політологічна концепція, що вбачає в політиці дер¬жави визначальну роль географічних чинників, за глобальних політичних змін, які гостро постали на зламі XX—XXI ст., набуває нового значення і змісту. Це пов'язано насамперед із невідпо-вщністю реаліям традиційних моделей реалізації державно-полі¬тичних прагнень. Просторове розташування України, розміри її території, чисельність її населення, природні ресурси в поєднанні з її потенційними можливостями в науковій, економічній та інших сферах суспільного життя дають їй змогу і право мати статус великої європейської держави з відповідною геополггичною по¬ведінкою та геостратегічною орієнтацією.
Україна на тлі глобальних політичних трансфор¬мацій
Останнє десятиріччя XX ст. ввійде в історію вельми суттє¬вими геополітичними змінами. Серед нових політичних реа¬лій — творення Української незалежної держави з-поміж інших країн пострадянського простору.
Передумовами глобальних зрушень на континенті були: подолання військово-політичного протиборства Схід — Захід, падіння комунізму і переорієнтація низки держав на засади цінностей західної демократії. Внаслідок цих подій світ із дво¬полюсного, чітко розмежованого поступово набирає обрисів ба-гатополюсного, взаємозалежного, зростають взаємовпливи дер¬жав і народів. Тісно пов'язані між собою процеси подолання розколу Європи й Німеччини, ослаблення полюса сили, що його уособлювала Москва, та самовизначення народів східноєвро¬пейських держав і національно-державного волевиявлення народів колишнього Радянського Союзу. На Сході припинили існування воєнно-політичний блок країн Варшавського Дого¬вору, Рада Економічної Взаємодопомоги та СРСР як світова наддержава.
Поява на політичній карті світу незалежної України запо¬чаткувала глобальні трансформації не лише в даному регіоні. Досягнення суверенного статусу Українською державою, за визначенням американського політолога 3. Бжезінського, є однією з найвідчутніших геополітичних подій XX ст. Ставши незалежною, Україна, за оцінкою вченого, створила можли¬вість для самої Росії — як держави і нації — стати, нарешті, демократичною та європейською. Був час, коли на Заході де¬хто вважав за потрібне робити вибір між Україною та Росією. Але згодом усі, а надто в Західній Європі та США, зрозуміли, що добрі відносини і з однією, і з іншою країною лише сприя¬тимуть стабільності в Європі. Виваженість зовнішньої політи¬ки України, її миролюбні засади, мирний характер перетво¬рень у суспільстві підвищують рівень безпеки на континенті та сприяють становленню дієвіших відносин України з євро¬пейською сім'єю народів. Відбуваються одночасні різновекторні, досить суттєві й далекосяжні за наслідками події.
До глобальних трансформацій слід віднести не лише появу у світовому співтоваристві нових політичних одиниць, у тому числі 52-мільйонної України, а й руйнацію довготривалого ро¬сійського домінування на контрольованому нею просторі. Ана¬літики західного світу практично одностайні у визначенні ролі України як «детонатора» у зруйнуванні такої сили, якою був СРСР. Так, американський політик і вчений Д. Мойніхен най¬суттєвішим чинником розвалу Радянського Союзу вважає «не¬бажання слов'янської України продовжувати жити в режимі домінування слов'янської Росії».
Віднині Україна після тривалого періоду перебування у складі Російської імперії, а потім СРСР, коли вона могла диви¬тися на світ лише крізь «московські окуляри», почала активно реалізовувати свій шанс безпосередньо прилучитися до між¬народного співтовариства як його повноправний суб'єкт. Під¬писанням Україною на початку 1992 р. гельсінського Підсум¬кового акта було увінчано самовизначення й визнання дер¬жавності українського народу іншими країнами. Водночас це стало початком нормальної діяльності України в європейських структурах як рівноправного партнера.
Наведені факти, і не лише вони, свідчать про наявність глобальних трансформацій. За цих умов варто звернути увагу й на те, що у свідомості, світосприйнятті, політичній позиції та суспільній поведінці десятків і сотень мільйонів людей конти¬ненту і світу відбувається еволюція поглядів, моральних орі¬єнтирів і спонукальних мотивів. Головним принципом змін можна назвати демонтаж конфронтаційних підходів і рециди¬вів старого політичного мислення. Останнє десятиріччя XX ст. покликане було стати етапним періодом, який визначить ро¬звиток Європейського континенту на роки й десятиріччя впе¬ред. За всієї невизначеності майбутнього, з твердим переконанням слід наголосити, що Європа і світ перебувають на пе^ рехідному етапі розвитку. Нині закладаються підвалини тих нових відносин, того становища, яке стане визначальним, якщо не вирішальним, для майбутньої долі континенту.
Геополітика як політологічна концепція, що вбачає в політиці дер¬жави визначальну роль географічних чинників, за глобальних політичних змін, які гостро постали на зламі XX—XXI ст., набуває нового значення і змісту. Це пов'язано насамперед із невідпо-вщністю реаліям традиційних моделей реалізації державно-полі¬тичних прагнень. Просторове розташування України, розміри її території, чисельність її населення, природні ресурси в поєднанні з її потенційними можливостями в науковій, економічній та інших сферах суспільного життя дають їй змогу і право мати статус великої європейської держави з відповідною геополггичною по¬ведінкою та геостратегічною орієнтацією.
Україна на тлі глобальних політичних трансфор¬мацій
Останнє десятиріччя XX ст. ввійде в історію вельми суттє¬вими геополітичними змінами. Серед нових політичних реа¬лій — творення Української незалежної держави з-поміж інших країн пострадянського простору.
Передумовами глобальних зрушень на континенті були: подолання військово-політичного протиборства Схід — Захід, падіння комунізму і переорієнтація низки держав на засади цінностей західної демократії. Внаслідок цих подій світ із дво¬полюсного, чітко розмежованого поступово набирає обрисів ба-гатополюсного, взаємозалежного, зростають взаємовпливи дер¬жав і народів. Тісно пов'язані між собою процеси подолання розколу Європи й Німеччини, ослаблення полюса сили, що його уособлювала Москва, та самовизначення народів східноєвро¬пейських держав і національно-державного волевиявлення народів колишнього Радянського Союзу. На Сході припинили існування воєнно-політичний блок країн Варшавського Дого¬вору, Рада Економічної Взаємодопомоги та СРСР як світова наддержава.
Поява на політичній карті світу незалежної України запо¬чаткувала глобальні трансформації не лише в даному регіоні. Досягнення суверенного статусу Українською державою, за визначенням американського політолога 3. Бжезінського, є однією з найвідчутніших геополітичних подій XX ст. Ставши незалежною, Україна, за оцінкою вченого, створила можли¬вість для самої Росії — як держави і нації — стати, нарешті, демократичною та європейською. Був час, коли на Заході де¬хто вважав за потрібне робити вибір між Україною та Росією. Але згодом усі, а надто в Західній Європі та США, зрозуміли, що добрі відносини і з однією, і з іншою країною лише сприя¬тимуть стабільності в Європі. Виваженість зовнішньої політи¬ки України, її миролюбні засади, мирний характер перетво¬рень у суспільстві підвищують рівень безпеки на континенті та сприяють становленню дієвіших відносин України з євро¬пейською сім'єю народів. Відбуваються одночасні різновекторні, досить суттєві й далекосяжні за наслідками події.
До глобальних трансформацій слід віднести не лише появу у світовому співтоваристві нових політичних одиниць, у тому числі 52-мільйонної України, а й руйнацію довготривалого ро¬сійського домінування на контрольованому нею просторі. Ана¬літики західного світу практично одностайні у визначенні ролі України як «детонатора» у зруйнуванні такої сили, якою був СРСР. Так, американський політик і вчений Д. Мойніхен най¬суттєвішим чинником розвалу Радянського Союзу вважає «не¬бажання слов'янської України продовжувати жити в режимі домінування слов'янської Росії».
Віднині Україна після тривалого періоду перебування у складі Російської імперії, а потім СРСР, коли вона могла диви¬тися на світ лише крізь «московські окуляри», почала активно реалізовувати свій шанс безпосередньо прилучитися до між¬народного співтовариства як його повноправний суб'єкт. Під¬писанням Україною на початку 1992 р. гельсінського Підсум¬кового акта було увінчано самовизначення й визнання дер¬жавності українського народу іншими країнами. Водночас це стало початком нормальної діяльності України в європейських структурах як рівноправного партнера.
Наведені факти, і не лише вони, свідчать про наявність глобальних трансформацій. За цих умов варто звернути увагу й на те, що у свідомості, світосприйнятті, політичній позиції та суспільній поведінці десятків і сотень мільйонів людей конти¬ненту і світу відбувається еволюція поглядів, моральних орі¬єнтирів і спонукальних мотивів. Головним принципом змін можна назвати демонтаж конфронтаційних підходів і рециди¬вів старого політичного мислення. Останнє десятиріччя XX ст. покликане було стати етапним періодом, який визначить ро¬звиток Європейського континенту на роки й десятиріччя впе¬ред. За всієї невизначеності майбутнього, з твердим переконанням слід наголосити, що Європа і світ перебувають на пе^ рехідному етапі розвитку. Нині закладаються підвалини тих нових відносин, того становища, яке стане визначальним, якщо не вирішальним, для майбутньої долі континенту.